Співпраця між Україною та Польщею має тривалу і «багатоформатну» історію. Вияв підтримки під час останніх президентських виборів в Україні лише довів зацікавленість польського суспільства до розвитку відносин між двома державами. На сьогодні Польща — член Євросоюзу та НАТО. Україна лише прагне до цих структур. Проте якщо «європейський» проект має широку підтримку серед українців, то «євроатлантичний» користується меншою популярністю. За великим рахунком негативне ставлення українців до Альянсу спричинене браком інформації про його діяльність, а також про те, чого вдалося досягнути тим державам, які входять до нього. Про це, а також про євроатлантичні перспективи України — в інтерв’ю з новопризначеним аташе з питань оборони, військового, військово-повітряного та військово-морського аташе при Посольстві Республіки Польща в Україні, полковником Кшиштофом КУХАРСЬКІ.
— Польща — вже понад п’ять років член НАТО. Які рецепти ефективних реформ могла б узяти на озброєння Україна, аби успішно подолати шлях для вступу до НАТО?
— Нинішня ситуація в Україні зовсім не схожа на ту, яка була у Польщі п’ятнадцять років тому. Адже економіка України зараз на вищому рівні, ніж економіка Польщі п’ятнадцять років тому. І це — позитивний фактор для вашої країни. На мою думку, вступити до НАТО не так складно, як бути членом Альянсу. Коли ми розпочинали цю справу, Військо Польське складалося з понад 500 тисяч осіб, а зараз — 180. Такий шлях скорочення відбувається нині і у вас. Що робити солдатам і офіцерам, які мають іти у відставку? Ця проблема надзвичайно важлива для них, адже переважно це молоді люди. Міністерство оборони України має знайти кошти на так звану реконверсію, тобто для навчання цих людей нової професії, щоб надати їм шанс реалізувати себе в житті після служби в армії. Я ознайомився зi стратегією розвитку Збройних Сил України до 2015 року, яку було розроблено з урахуванням вимог НАТО. Цього року українське військо має залишити 40 тисяч осіб. Уже в поточному році цих людей потрібно забезпечити відповідними коштами, а це — велике навантаження на бюджет. Для реалізації цих завдань потрібно переконати українське суспільство в тому, що це необхідно. Адже саме з бюджету беруться кошти для потреб війська. Та не все залежить від грошей. Знаю і цілком впевнений, що потрібно змінити загалом ставлення суспільства України до того, що зветься «проектом НАТО в Україні». Власне, вже опрацьовано дуже добрий документ, який отримав високу оцінку, у ньому йдеться про можливість вступу до НАТО.
У цілому ж навряд чи можливо перенести весь досвід з польського ґрунту на український. Хоча б через те, що ваша держава має іншу правову систему і вона має бути модифікованою відповідно до ваших умов.
— Як зараз оцінює польська громадськість результати вступу вашої країни до Північноатлантичного альянсу? Існують думки, що ще п’ять років тому ставлення польської громадськості було більш позитивним, ніж тепер...
— І тепер є більше «за», ніж «проти». У Польщі, якщо йдеться про ставлення до НАТО, з самого початку сприйняття цієї ідеї було кращим, ніж в Україні. Це, власне, найбільша відмінність. Ми жили в політичній системі, схожій на вашу, але наші реалії були інші, ніж нині в Україні. Відтак і сприйняття Альянсу було іншим. Так, були противники вступу, але зараз ніхто не каже, що ми помилилися з вибором НАТО. Політичні сили і попереднього, і теперішнього парламенту — не противники НАТО. Ця організація надає нашому суспільству такий рівень безпеки, який гарантує позитивний розвиток господарського, суспільного і навіть приватного життя. Це глибоке переконання нашого суспільства. Такого ж переконання має набути й суспільство українське.
Але щодо Європейського Союзу, то вступ має інше забарвлення. В Україні більшість людей підтримує вступ до ЄС. У нас підтримало цей шлях трохи більше половини громадян. На референдумі, коли ми голосували щодо вступу в ЄС, лише 52 відсотки поляків віддали свої голоси «за». За нашим законодавством, вирішальними на референдумі є 50 відсотків від голосів усіх громадян, які мають право голосу, а не лише тих, хто взяв участь у голосуванні. І нам було дуже важко подолати цей бар’єр.
Зараз навіть у нашому парламенті є люди, які вважають, що Польща має вийти з ЄС. Вони в меншості, але є. Проте більшість переконана в тому, що минулого року наша країна зробила правильний вибір.
— Деякі українські політики (зокрема колишній прем’єр Віктор Янукович) заявляють, що вступ до НАТО завдасть збитків вітчизняним оборонним підприємствам. Польща також має потужну оборонну промисловість. Як вплинув на неї вступ до Північноатлантичного альянсу? Чи зазнали збитків ваші підприємства?
— Вони знизились. Ринкові умови, умови гри на вільному ринку є зовсім іншими, ніж ті, до яких ми звикли. Раніше уряд вирішував, скільки має бути вироблено танків, літаків тощо. Ми й зараз можемо виробляти таку продукцію, потенціал є. Але кому продавати? Для збройних сил Польщі техніки вистачає, ми вже маємо що треба. Але наша країна не має грошей для закупівлі нових зразків озброєння. Їх вистачає лише на модернізацію техніки та озброєння. Перед українською державою також постане проблема: що робити з надлишками військової техніки та озброєння, де знайти гроші на їх модернізацію... Крім того, водночас треба підтримувати належну боєготовність. Це — наступне питання, на яке потрібно дати відповідь. Польща повсякчас відповідає на нього. І наш досвід у цій галузі буде цікавим для українців.
Всі країни — члени Альянсу зменшують чисельність своїх армій. Сучасний стратегічний вимір визначає, що в Європі немає загрози війни. Це — дуже позитивний аспект, але він не повинен присипляти нічию пильність. Ми маємо спільні з українською стороною завдання в миротворчих місіях. Це, власне, одна з головних можливостей постійно підвищувати боєготовність армії. Наші солдати, які повертаються з місії в Іраку, здатні працювати в реальних бойових умовах. Цього не досягти на жодному, навіть найкращому полігоні: ні в Україні, ні в Польщі, ні в США. Солдат, який пройшов через умови типової війни, є цінним для будь-якої армії. Наші військові, які побували в Іраку, зараз є основою десантних з’єднань, спецназу, сил швидкого реагування НАТО. Вони дійсно добре підготовлені до того, щоб будь-якої миті виконувати складні завдання.
— Із якими завданнями від міністерства оборони Польщі ви прибули до України?
— Від нашого оборонного відомства я отримав одне завдання — уважно слухати пропозиції української сторони та якомога швидше передавати їх до Варшави. Це, наприклад, як я вже довідався, потреба в опрацюванні не тільки однорічних планів співпраці, а й довготривалих. Це дуже гарна ідея, вона буде передана нашому міністру. Її не покладуть у шухляду, вона постійно й цілеспрямовано опрацьовуватиметься.
Я б сказав, що криголам під назвою «Польща» вже зламав лід на шляху України до НАТО, і ви — на широкій воді, тому вже повинні плисти самотужки. Дуже важливо, щоб приклад наших взаємовідносин став прикладом для інших країн стосовно можливостей і готовності України щодо інтеграції, щоб НАТО цінувало вас так само, як і Польща. Це — дуже важливе завдання, яке можна реалізувати й з позицій військового аташату і, запевняю вас, я докладу до цього максимум зусиль. Ми — слов’яни, ми краще розуміємо одне одного і нам, полякам, легше пояснити партнерам по НАТО перспективи і здатність України та її війська. Між Польщею та Україною існують справжні партнерські вiдносини: тут немає сильнішого і слабшого, кращого і гіршого. Ми стартуємо з однакової позиції в поступі до НАТО, ми цінуємо ваш потенціал і вважаємо Україну нашим рівноправним партнером. Україна, маючи союзників серед західних держав, може і повинна використовувати їх досвід, щоб не повторити помилок, а також щоб не зазнати зайвих фінансових витрат. Не треба стукати у двері, які вже відчинені.
