За 100 місць у латвійському парламенті боролися 13 партій, але лише п’ять із них змогли подолати п’ятивідсотковий поріг, у ході суботніх виборів. Близько 62% виборців прийшли на дільниці для голосування, що за місцевими масштабами вважається досить високим показником. Перемогу, як і передбачалося, взяв центристський блок «Єдність», який підтримує нинішнього прем’єр-міністра Валдіса Домбровскіса. Він має в своєму розпорядженні 33 мандати. На друге місце вийшло об’єднання «Центр згоди», яке репрезентує в основному російськомовних виборців. Воно отримає 29 мандатів. Далі йде Спілка зелених і селян (СЗК) — 22 місця. Услід розташувалися політичне об’єднання крупного бізнесу «За кращу Латвію» та ультраправе об’єднання «Вітчизні та свободі/ Рух за національну незалежність Латвії — Все Латвії!».
Попри економічні проблеми, пов’язані з кризою та круті заходи щодо подолання її наслідків, виборці продемонстрували довіру нинішньому політичному керівництву, але представленому в іншій упаковці. Блок «Єдність» було створено лише півроку назад. Його ядром стала центристська партія нинішнього прем’єр-міністра Латвії 39-річного Валдіса Домбровскіса «Новий час».
У своїй передвиборній програмі «Єдність» підкреслювало необхідність масштабних реформ у політиці та економіці, в тому числі йшлося про зміну виборчої системи та запровадження прогресивного прибуткового податку. Зовнішньополітичні орієнтири проголошувалися колишніми — ЄС та НАТО, співпраця з Росією допускалася лише в економічній площині. «Єдність» піддала колишню владу жорсткій критиці за те, що вона довела країну до економічної катастрофи та масової еміграції, хоча самі її лідери, як мінімум десять останніх років займали посади в уряді. Однією з головних передвиборних ідей консерваторів була вимога «не допустити російські партії до влади».
За голоси так званого «російськомовного» виборця боролися два блоки: «Центр згоди» (ЦЗ) і «За права людини в єдиній Латвії» (ЗаПЛЄЛ). При цьому перший домігся значного успіху. Його підтримала більш благополучна щодо економіки Рига та курортна Юрмала, а також Латгальський край, де високий відсоток російськомовних виборців. На попередніх виборах «Центр згоди» був четвертим, мав 18 мандатів, тепер же збільшив своє представництво майже на 60% і вийшов на друге місце. При цьому потрібно мати на увазі, що термін «російськомовні виборці» вельми умовний. Не всі російськомовні голосують за «свої» партії, точно так само, як багато хто з тих, хто говорить латиською, віддають перевагу «Центрові згоди». Це особливо видно за результатами виборів у Ризі, де за ЦЗ проголосувало майже 40% виборців. І зрозуміло, що не всі вони говорять по-російськи. Мабуть, для значної частини рижан досить успішне правління ЦЗ у столиці під керівництвом мера Нила Ушакова є набагато важливішим за мовні та етнічні переваги. До того ж ЦЗ — це звичайне центристське латвійське об’єднання. До речі, на чолі його стоїть Яніс Урбанович не росіянин, а латгалець. Серед п’яти співголів блоку, й колишній голова компартії Латвії Альфред Рубікс.
Катастрофічної поразки зазнало друге «російськомовне» об’єднання — ЗаПЛЄЛ. І це — попри впізнаваний бренд і довгу політичну історію. Результат 1,41% голосів і втрата представництва в сеймі говорять самі за себе. Самі «плєли» вже назвали цей результат «політичним некрологом». У минулому складі парламенту в ЗаПЛЄЛ було п’ять депутатів. Лідер об’єднання Тетяна Жданок не чекала на такий результат виборів і припускає, що в невдачі представленої нею політичної сили слід звинувачувати також і публічні передвиборні дії «Центру згоди». «Це несподівано», — сказала вона, відзначивши, що, на її думку, зміна рейтингів сталася в найостанніші дні. «На це вплинули дуже багато електронних мас-медіа, а також телебачення». За її словами, в останні дні перед виборами в інтернеті, в тому числі на порталі Delfi, в газеті «Вести сегодня» і на телевізійному «Першому Балтійському каналі», прозвучав заклик мера Риги Нила Ушакова. У ньому говорилося, що ЗаПЛЄЛ до Сейму може не потрапити, тому прибічникам цієї партії слід голосувати за ЦЗ — щоб їхні голоси не пішли на користь національних радикалів. У зв’язку з цим відзначимо характерну зміну позиції «Першого Балтійського каналу», який зазвичай є трибуною вкрай проросійськи налаштованих політичних діячів, і який завжди підтримує політику Москви щодо Латвії. Причина поразки ЗаПЛЄЛ не лише і не так у протидії політичних опонентів. Набагато важливіше, що для багатьох у Латвії це політичне об’єднання сприймається як неприкрита проросійська агентура, яка відпрацьовує вказівки з-за кордону. І щодо цього ЗаПЛЄЛ такі ж радикали, як і їхні латиські антиподи.
У російських ЗМІ певне занепокоєння викликало проходження до сейму вкрай радикального об’єднання «Все для Латвії». Його лідер Райвіс Дзінтарс напередодні виборів озвучив свої завдання в Сеймі нового кликання. Зокрема, він обіцяв заборонити навчання в школах російською мовою, повністю виключити її з сфери офіційного й державного спілкування. Крім того, Дзінтарс пропонує запровадити законодавчу заборону для негромадян володіти засобами масової інформації, а також заборонити їм підприємницьку діяльність у ряді галузей бізнесу — аби «підтримати конкурентоспроможність латиського підприємця». Окрім того, в програмі партії записано наміри здійснити так звану «цивілізовану репатріацію всіх інородців на їхню історичну Батьківщину». Проходження радикальних правих до Сейму в Ризі експерти розглядають як наслідок погіршення економічного стану та певної незадоволеності маргінальної частини виборців крутими заходами уряду щодо скорочення дефіциту бюджету. У той же час не слід розглядати збільшення числа голосів крайнє правих як сигнал істотної зміни настроїв латвійського виборця. У міру послаблення наслідків кризи та поліпшення економічної ситуації в країні радикалізм може спадати. Хоча цей процес доволі суперечливий. Адже в деяких європейських країнах, таких як Австрія, Нідерланди та інші крайнє праві досягали успіху й у відносно благополучні періоди.
Ще за попередніми результатами виборів деякі спостерігачі передбачали формування коаліції блоку «Єдність» і ЦЗ та появи в уряді російських міністрів. Як виявилося, це були поспішні висновки. Вже в неділю об’єднання «Єдність» домовилося зі Спілкою зелених і селян про співпрацю в новому Сеймі. Про це говориться в спільній заяві їхніх лідерів Валдіса Домбровскіса та Аугуста Брігманіса. «Ми обговорили можливості подальшої співпраці та готові продовжувати спільну роботу», — відзначив прем’єр-міністр. Така коаліція може розраховувати на більшість у 55 мандатів.
У той же час, доволі ймовірно, що ввійти до коаліції може блок «За кращу Латвію». Хоча узгоджувати спільні позиції нинішньому прем’єрові Валдісові Домбровскісу буде дуже непросто. Головним у програмі «Єдності» був політичний напрямок — ЄС і НАТО. Для Спілки зелених і селян із її крайньою антиамериканською позицією це може виявитися неприйнятним. Олігархи з блоку «За кращу Латвію» теж мають власний погляд на систему стосунків із європейцями. Ще більше проблем може чекати на Латвію, якщо до коаліції ввійдуть праві радикали. У першу чергу в стосунках із Росією. Президент Валдіс Затлерс отримав запрошення відвідати Москву в липні поточного року від керівника адміністрації президента Росії Сергія Наришкіна, під час його робочого візиту до Риги. Як передає інформаційна агенція REGNUM, компетентне джерело в МЗС Росії заявило, що «у разі включення до складу правлячої коаліції неофашистів із «Все для Латвії» та відповідно внесення для затвердження до Сейму президентом Латвії Валдісом Затлерсом кандидатури підтриманого подібною коаліцією прем’єр-міністра, на візиті Затлерса до Росії можна поставити хрест. Не прийматимуть у Кремлі людину, яка «забруднилася» підтримкою латиських неофашистів, чиїми гаслами є «Латвія для латишів» і «Переселимо росіян до Росії».
Але цим проблеми не вичерпуються. У європейських столицях також не вітатимуть участь в уряді правих радикалів. Про це говорить досвід тієї ж Австрії. Тому прем’єрові Домбровскісу доведеться тричі подумати перед тим, як робити подібні пропозиції. У той же час, і участь у коаліції ЦЗ також не буде позитивно сприйнята багатьма виборцями «Єдності». І річ не в етнічному чиннику. Хоча «Центр згоди» пройшов велику путь щодо перетворення на справжнє латиське об’єднання, проте, дуже близькі, хоча й чисто економічні та комерційні зв’язки з тепер уже колишнім мером Москви Юрієм Лужковим викликають певну підозру. До того ж, під час свого візиту до Риги тодішній градоначальник російської столиці виступив із вельми екстравагантною пропозицією зробити російську мову другою державною в Латвії. Хоча одіозність такої пропозиції була зрозуміла одразу, проте, піднята тоді хвиля не вляглася й досі праві радикали не забарилися скористатися нагодою, аби кинути декілька каменів убік ЦЗ і ЗаПЛЄЛ. До речі, для блоку «За кращу Латвію», одного з найсерйозніших об’єднань на латвійській політичній сцені, коаліція в Ризькій міській думі з ЦЗ обернулася певною втратою голосів.
Але й ігнорувати безперечний успіх ЦЗ на виборах було б безрозсудно. Тим паче, що значна частина помірного латвійського політикуму хотіла б подальшої інтеграції «Центру згоди» до спільного політичного поля. Тому розглядаються різні варіанти таких дій. За словами прем’єра Валдіса Домбровскіса, «Єдності» та ЦЗ і раніше вдавалося знайти «точки дотику». «Ми не ставимо собі за мету ізолювати ЦЗ», — сказав він, уточнивши, що можливі різні варіанти коаліції. Активно обговорюється надання цьому об’єднанню керівних постів у сеймі, в обмін на підтримку уряду без формального входження до коаліції. Певні сигнали ЦЗ вже подає. «Правлячі партії отримали на виборах доволі голосів, проте без підтримки «Центру Згоди» новий уряд буде нестабільним», — заявив лідер ЦЗ і мер Риги Нил Ушаков.
Попри певні проблеми з формування коаліції, ясно, що стратегічний курс Латвії не зміниться. Країна твердо інтегрована до європейських структур і практично в ній немає політичних сил, окрім відверто маргінальних і таких, що перебувають на іноземному фінансуванні, які б ставили це під сумнів. Другий вельми багатозначний чинник — етнічний, як і мовний, відіграє все меншу роль для виборців. Відповідно в програмових матеріалах партій йому приділяється все менша увага. Хоча перебільшувати досягнуте наразі немає підстав. Процес формування латвійської політичної нації вийшов на новий етап і це велике досягнення правлячої еліти. Нашій би владі використати передовий зарубіжний досвід, Україні від цього стало б лише краще.
