До кінця тижня комісія Сейму Литви має подати висновки про винуватість або невинуватість президента Роландаса Паксаса у зв’язку зі скандалом, який триває з жовтня. Як відомо, минулої осені Департамент держбезпеки Литви оприлюднив матеріали, що дали підстави підозрювати кількох радників Паксаса та його самого у зв’язках із міжнародною злочинністю. У січні комісія Сейму прийняла рішення щодо одного з обвинувачень на адресу президента — його визнали винуватим у неузгодженні приватних інтересів з державними. Йдеться про надання литовського громадянства спонсору передвиборної кампанії Паксаса бізнесмену Юрію Борисову (колись Борисов уже відмовився від нього і для зручності ведення бізнесу отримав російське). Скандально відомого підприємця звинувачують у яячиненні тиску та погрозах президенту, а також у нелегальній торгівлі деталями вертольотів із Суданом. Голосування щодо усунення глави держави з посади може відбутися у квітні. Чим закінчиться «Паксасгейт», сьогодні важко судити як стороннім спостерігачам, так і значній частині учасників скандалу.
На пострадянському просторі мали місце різноманітні сценарії зміни влади — спадкоємність по-російськи, спадщина по-азербайджанськи, революція по-грузинськи… А що таке спроба імпічменту по-литовськи? У цьому «День» спробував розібратися за допомогою експертів і політиків Литви.
КОРЕЛЯЦІЯ ІНТЕРЕСІВ
Одна з найпопулярніших версій того, що відбувається в Литві, — вплив зовнішніх сил. Зокрема, у зв’язку з цим у пресі згадувалося існування «змови спецслужб Росії». Існувала інформація, що деяких радників президента призначали мало не за вказівкою фірми «Almax», за якою нібито стоять російські спецслужби. Також у цьому контексті згадували такий собі план дискредитації опонентів Паксаса як «ставлеників Росії» і, навпаки, створення іміджу «ворога Москви» для президента.
Вплив «російського чинника» на кар’єру Роландаса Паксаса простежується не вперше. 1999 року він подав у відставку з поста прем’єр-міністра у зв’язку з продажем стратегічно важливого Мажейкяйського нафтокомплексу американській компанії «Вільямс». Сам Паксас у цiй справi займав позицiю, що сприяла російському «ЛУКойлу». Щоправда, контрольний пакет «Мажейкю нафта» потім все ж таки купила російська компанія — ЮКОС.
Радник президента Литви з питань внутрішньої політики Едмундас ГАНУСАУСКАС розповів кореспонденту «Дня», що «давні опоненти Паксаса — консерватори — заговорили про імпічмент одразу ж після його несподіваної перемоги на президентських виборах на початку минулого року». «У консерваторів із президентом давні рахунки — у бутність прем’єр-міністром він відмовився підписувати договір про продаж Мажейкяйського нафтокомплексу», — каже пан Ганусаускас. Він звертає увагу на те, що сценарій скандалу навколо президента був явно добре підготовлений, зокрема «заздалегідь була втаємничена в суть справи частина преси». Сьогодні, стверджує радник президента, три телеканали працюють проти глави держави, масову кампанію його дискредитації розгорнули і в тиражних друкованих виданнях.
На думку директора Інституту міжнародних відносин і політичних наук професора Раймундаса ЛОПАТИ , сьогодні в Литві зіткнулися інтереси США, НАТО з одного боку та Росії з іншого. «Ця кореляція, — вважає професор, — помітна в регіоні Балтійського моря, в Центральній Європі, в Закавказзі та в Україні також. За допомогою США Литва в політичному сенсі вже стала частиною західного світу, але в економіці відбуваються дещо інші процеси. Ці процеси мають об’єктивні причини — енергоджерела і таке інше. Але проблема в тому, що й у так звану еру глобалізації багато залежить від того, з якої сторони надходять інвестиції. У всьому регіоні збільшується частка російських інвестицій, особливо в енергетичному секторі, і разом з тим існує тенденція зменшення американського потенціалу. При цьому російські інвестиції почали майже відкрито грати в політичні ігри».
Державні діячі Литви, які перебувають по різні боки барикад, однаково обережні у своїх висловлюваннях про можливий зовнішній вплив на «Паксасгейт». Радник президента Едмундас Ганусаускас сказав кореспонденту «Дня», що цю тему широко обговорювали в Литві, однак йому було б важко стверджувати щось, оскільки він не має належної інформації. А заступник глави спеціальної слідчої комісії Сейму Юлюс САБАТАУСКАС був ще категоричнішим. «Журналісти можуть описувати багато таких історій, але вплив структур інших країн ще потрібно довести. Щодо цього я нічого не можу сказати, оскільки не маю права розголошувати хід роботи нашої комісії», — заявив він.
Разом із тим Раймундас Лопата стверджує, що «зовнішній чинник дуже сильно впливає» на ситуацію в Литві. На його думку, уразливість певних литовських інститутів перед зовнішнім впливом пояснюється зробленими в минулому помилками. Серед них, на думку професора, недостатня швидкість реформ, втрата для країни понад 200 тисяч громадян, які виїхали за кордон. Крім того, вважає Раймундас Лопата, «15 років — дуже малий період для зміни ментальності людей. Литовські уряди не зуміли чітко уяснити для себе регіональну політику й ефективно проводити її. З першого погляду видно відмінності між Вільнюсом і провінцією». Уникнути подібних помилок можна було б, якби «політики думали про державу, а не загравалися в партійні ігри», — переконаний професор.
Що ж до необачних кроків президента Паксаса, багато аналітиків схильні віднести до них спроби посилення своїх повноважень. Досягнути монолітності виконавчої та законодавчої влади Литви передбачалося завдяки перемозі Ліберально-демократичної партії президента на виборах до Сейму восени нинішнього року. Противники президента кажуть навіть про спроби з його боку створити певну подобу «керованої демократії». У цьому ж контексті згадують і плани дискредитації команди прем’єр-міністра Альгірдаса Бразаускаса, що нібито мали місце. «Такі плани існували, — каже Раймундас Лопата. — Не ясно, чи був з ними ознайомлений президент, але ясно, що він зробив кілька помилок. Нашу політичну систему можна описати як «напівпрезидентську». Баланс між парламентом, урядом і президентом дуже чутливий. Деякі кроки президента змушують стверджувати, що він хотів збільшити свій вплив на політичне життя країни. Одним з елементів цього плану було збільшення ролі партії, з якою він переміг на президентських виборах».
ПЕРЕВАГИ ІМПІЧМЕНТУ
Серед можливих сценаріїв розвитку подій у Литві сьогодні називають і нову перемогу Паксаса на президентських виборах після імпічменту. «За чинним законодавством, якщо імпічмент відбудеться, президент може балотуватися знову, — пояснює професор Лопата. — Але поки важко сказати, які стратегії вибудовують політичні сили. І хоча один пункт для імпічменту вже точно стоїть на порядку денному, питання відкрите й існує багато варіантів того, як може відбутися голосування».
У зв’язку з цим цікавими є результати опитування громадської думки, проведеного наприкінці січня литовсько-британською компанією «Baltijos tyrimai». Рейтинг адміністрації президента Литви за місяць збільшився на шість пунктів і становив 24%. Рівно на стільки ж зменшився рейтинг Сейму (18% проти 24% у грудні). Згідно з тим самим опитуванням, якби президентські вибори відбулися сьогодні, на них міг би перемогти колишній президент Литви Валдас Адамкус — за нього готові голосувати 23,6% опитаних. За Роландаса Паксаса — 19,7% (що на 5,4% більше, ніж у грудні). На третьому місці — прем’єр Альгірдас Бразаускас (8,7%). А згідно з результатами опитування, проведеного центром вивчення громадської думки і ринку «Vilmorus», найпопулярнішим політиком у Литві є Альгірдас Бразаускас, а на другому місці знову ж таки опинився Роландас Паксас. Литовська преса звертає увагу на те, що крім поїздок по країні та зустрічей з виборцями, президент почав активно зустрічатися з впливовими литовськими політиками. Очевидно, що Паксас і його команда не збираються здаватися.
«Я впевнений, що ця процедура закінчиться на користь президента, хоча з великими збитками для країни, для всіх у Литві. Тепер, коли всі козирі противників Паксаса закінчуються, вони явно намагаються навіяти народу думку, що таємне завдання президента — повернути Литву в обійми Росії. Але чим старанніше пропагують цю ідею, тим менше люди в це вірять, і рейтинги президента знову зростають», — каже Едмундас Ганусаускас.
Загроза імпічменту нависла над президентом Литви в той час, як його країна однією ногою стоїть у НАТО та Європейському Союзі. 1 травня Литва офіційно стане членом ЄС, і як противники, так і прихильники Паксаса вважають, що до цього часу скандал має так чи інакше завершитися. Едмундас Ганусаускас переконаний, що «сама криза не додає державі міжнародного авторитету». «Однак дуже тривожних знаків, на мій погляд, немає, хіба що опоненти президента дуже хочуть їх бачити, але це інша справа», —каже радник. «Процедура імпічменту — ознака демократії. Щоправда, імпічмент ще не розпочався, ми тільки ведемо розслідування. Але я не думаю, що країна, в якій проводять таку процедуру, є уразливою. Якщо вона витримає це випробування — отже, демократія існує», — переконаний Юлюс Сабатаускас.
Солідарний з такою думкою і професор Раймундас Лопата. «Якщо все закінчиться демократичним шляхом, із дотриманням записаних у законах процедур, це стане випробуванням серйозності демократії в Литві. Багато говорять про негативні наслідки цього процесу, але я згадую, що писали під час і після процесу імпічменту американського президента Ніксона. Адже тоді також кричали про розвал американської демократії. Але після закінчення процесу всі почали говорити про її силу. Вважаю, це може повторитися і в нашому випадку», — зауважує Раймундас Лопата.
Очевидно, що успіх країни на полі євроатлантичної інтеграції не може вберегти її від криз, подібних до «Паксасгейта». Але тільки за умови нормального функціонування державних інститутів, існування громадянського суспільства і втілення в життя горезвісних «європейських стандартів» до такої кризи можна підходити відносно спокійно. У країнах же, які не досягли таких успіхів, як Литва, подібна ситуація навряд чи стане випробуванням демократії. Просто нічого випробовувати.
