«Україна продовжуватиме військово-технічне співробітництво з Македонією, враховуючи політичні домовленості України з НАТО», — так передали інформагентства Інтерфакс-Україна та УНІАН слова Президента України Леоніда Кучми під час його зустрічі з македонським колегою Борисом Трайковськи в неділю в Криму. Україна, як повідомлялося, намагається налагодити діалог для пошуку оптимального рішення, виходячи з розуміння необхідності стабілізації в Македонії та враховуючи загальносвітові принципи міжнародної безпеки. Таке дуже обтічне формулювання замість чіткої відповіді може залишати тільки питання. Тим більше, що світову спільноту, як, власне, і Македонію, у відносинах між Києвом та Скоп’є цікавить перш за все — чи буде виконано українсько-македонські контракти на поставки зброї, яким чином, і як при цьому будуть врегульовані спірні моменти з НАТО. З НАТО, як було сказано пресі, консультуватимуться з «деяких проблем». Між тим НАТО, виходячи з публічних заяв представників Альянсу, далеко не в захваті від того, що поставки зброї до Македонії, принаймні до ухвалення парламентом країни радикальних конституційних змін, можуть мати місце.
Проблема українсько-македонського військово-технічного співробітництва виникла не на пустому місці. Вже на час підписання відповідної угоди два роки тому було зрозуміло, що нестабільність у регіоні самим лише Косово не обмежиться, що деякі з етнічних албанських рухів, відчувши, що симпатії світової спільноти на їхньому боці, рано чи пізно поширять стан перманентної війни «за право на самовизначення» чи «за більші громадянські права» на Сербію та Македонію. Так і сталося, причому Македонія була з технічної точки зору до цього неготовою — тому поставки Україною гелікоптерів Мі-24 та винищувачів МіГ-25 були як манна небесна.
У той же час, як неофіційно «Дню» казали дипломати та експерти з різних країн, виникло відразу дві проблеми. По-перше, Захід виявився не в змозі проконтролювати поставки зброї албанським угрупованням у Косово та Македонії, і тому вкрай негативно відреагував на українську активність. По-друге, Україна не змогла чи не побажала заздалегідь прорахувати всі можливі наслідки у принципі цілком легальної акції, врахувати можливий шквал повідомлень західної преси на цю тему, і продумати можливі шляхи. У всякому разі, перші поставки було здійснено досить неакуратно з точки зору дипломатії, що мало одним iз наслідків те, що Греція, будучи не в захваті від стану справ на Балканах, тим не менш затримувала поставлені Україною морем танки для Македонії. Проблему було вирішено не без труднощів.
Тепер домогтися чіткої відповіді — як саме будуть виконуватися вже підписані «македонські» контракти, чим загрожує Україні затримка з поставками через вимоги НАТО, про яку саме зброю йдеться — неможливо ні в Києві, ні в Скоп’є. Щоправда, в македонській столиці сподіваються, що принаймні свої зобов’язання Україна виконає, і кажуть, що ставляться до її проблем з розумінням.
У принципі, те ж саме випливає і з кримських заяв президента Трайковськи: він запевняв, що дві країни досі мали чудові вiдносини і висловлював сподівання, що й надалі буде так само, дякував Україні за допомогу в останні важкі для Македонії 7—8 місяців, говорив, що Україна тим самим внесла значний внесок у боротьбу з організованим тероризмом і казав, що військово- технічна співпраця — то насправді невелика частина всього спектру питань, що обговорювали два президенти.
Кучма, в свою чергу говорив про готовність направити українських спостерігачів до Македонії в складі спостерігачів ЄС та ОБСЄ, а також про готовність підтримати Македонію в міжнародних організаціях, зокрема, в ООН.
Йшлося й про необхідність якнайшвидшої імплементації угоди про вільну торгівлю між двома країнами.
І саме тут — найважче. Україна вже мала б зробити висновки з того, як відсутність цілеспрямованої політики вже повернулася втратою потенціально великих можливостей у Хорватії та Югославії, ключових державах регіону. Не можна виключати, що македонський приклад може стати черговим.
Тим більше, що хоча навряд чи найближчим часом тут буде зовсім спокійно, після візиту до Скоп’є Генерального секретаря Ради ЄС Хав’єра Солани вже лідери всіх найбільших сил у Македонії — і найвпливовіших ВМРО та Соціал-демократичного альянсу, і партій етнічних албанців — уже говорять про те, що компроміси знайдено, і план конституційних змін iз надання більших прав албанському населенню буде цього тижня ратифіковано парламентом країни. Відповідно створюється нова ситуація, яку потрібно не прогавити.
