Завтра в Киргизстані парламентські вибори. Це голосування вважають репетицією виборів президента, які також відбудуться цього року. Поки Аскар Акаєв оспорює в Олександра Лукашенка пальму першості за частотою висловлювань проти «експорту революцій» на просторі СНД, журналісти й політологи ламають голову над тим, чи можливі в Киргизстані масові народні протести, або ж нічого схожого на грузинські й українські події в цій середньоазіатській країні не станеться. Ті, хто все ж таки очікує повстання, вже охрестили його «революцією маків». Про політику можна сперечатися, але в природі Киргизстану час цих квітів поки що не настав. У Центральнiй Азії ще зима. Президента Киргизстану обиратимуть також не в теплу погоду — наприкінці жовтня. Опозиціонери стверджують, що такий порядок було встановлено спеціально, щоб громадянам не кортіло мітингувати на холодних «майданах».
НОВІ ЗАВДАННЯ ПАРЛАМЕНТУ
Парламент, який з’явиться після завтрашніх виборів, істотно відрізнятиметься від попереднього. 2003 року до Конституції країни внесли зміни: ліквідували палату регіональних представників, змішану систему виборів замінили винятково мажоритарною, скоротили кількість парламентаріїв. На думку деяких політологів, остання зміна призвела до укрупнення виборчих округів, що в гірській республіці грає на руку кандидатам, які спираються на адмінресурс. Скорочення чисельності парламенту б’є по інтересах політичної меншості, а ліквідація палати мала перешкодити протистоянню регіонів Киргизстану. Ряд експертів проводять паралелі між українським регіоналізмом за лінією Схід — Захід і політичною конкуренцією між Північчю та Півднем Киргизстану. За словами ж політолога Турата АКІМОВА , «регіональний розподіл Південь — Північ існує лише під політичною ковдрою і є інструментом внутрішньої кадрової гри». «Серйозних сепаратистських ідей у головах жителів дуже маленької країни немає. Є спекуляції, але вони носять тимчасово-періодичний характер», — сказав Турат Акімов кореспонденту «Дня».
Крім структурних змін у парламенті, нова редакція Конституції принесла законодавчим зборам нові істотні повноваження. Так, парламент отримав право призначати міністрів. Тому очевидно, що формування парламентсько-урядової структури прояснить схему майбутніх президентських виборів.
«ЧИСТІ РУКИ»
Жвава дискусія напередодні голосування розгорнулася навколо маркірування пальців виборців. Його необхідність відстоювала опозиція, стверджуючи, що таким чином можна буде протистояти «каруселям». Противники ж нововведення з-поміж правознавців стверджували, що мазати чорнилом пальці громадян — образливо й абсурдно. Зрештою, рішення про маркірування все ж провели через парламент.
Однак це не дуже зміцнило становище опозиціонерів. Провідним політикам з їхнього табору просто відмовили в реєстрації. Для кандидатів у депутати було встановлено не лише п’ятирічний ценз осілості, а й вимогу, щоб як мінімум половину кожного року цього терміну людина постійно була в Киргизстані. Ґрунтуючись на цьому положенні, Центрвиборч ком почав відмовляти в реєст рації відомим опозиційним політикам. Зокрема, лідеру руху «Ата-Журт» («Вітчизна») Розі Отунбаєвій. Колишня міністр закордонних справ, досвідчений дипломат Отунбаєва, до речі, в недавньому минулому працювала заступником спецпредставника генерального секретаря ООН з урегулювання грузинсько-абхазького кон ф лікту, тож певні сили в Киргизстані вбачають у ній явного «експортера грузинських революційних троянд».
Не виникло проблем з реєстрацією в сина й доньки президента Акаєва, які балотуються в парламент. Глава держави особисто повідомив у телеефірі, що Бер мет Акаєва повернулася на батьківщину п’ять років тому і проходить ценз осілості. Донька президента навчалася в Москві й Лозанні, працювала в системі ООН у Швейцарії. Сьогодні дехто вважає її можливим кандидатом на посаду спікера. Сина Акаєва Айдара нещодавно обрали президентом Національного олімпійсь кого комітету. До речі, Бер мет Акаєва балотується по тому ж округу, по якому мала йти до парламенту Роза Отунбаєва.
«ЖОВТА КАРТКА» ДЛЯ АКАЄВА
Кар’єра дітей президента неминуче змушує замислитися про можливу спадкоємність влади в Киргизстані. Сам Аскар Акаєв, який керує країною з 1990 року, неодноразово заявляв, що не балотуватиметься на новий термін. Не так давно ходили чутки, що в президенти піде його дружина, професор Майрам Акаєва, але зараз подібні припущення стихли. Тим часом у країні триває збір підписів за проведення референдуму з питання про подовження повноважень чинного глави республіки ще на п’ять років.
За словами Турата Акімова, киргизький майдан не сумнівається в тому, що Москва обов’язково підтримає наступника Аскара Акаєва, й у зв’язку з цим опозиціонери готуються до адекватних дій. Своїм кольором вони обрали найближчий до помаранчевого — жовтий. Разом із тим експерти, які скептично оцінюють можливість революції в Киргизстані, вказують на те, що країна знаходиться дуже далеко від Європи, в оточенні держав, для яких характерні патріархально- традиційні форми соціальних взаємодій. А Вашингтон, який має стратегічні інтереси та військові бази в Центральній Азії, насамперед зацікавлений у стабільності цього регіону, заради чого готовий заплющити очі на «недоліки місцевої демократії». «Не можна забувати, що США й Захід мають у Центральній Азії довгострокові інтереси. Це геополітичні можливості, які з’явилися в них 15 років тому, а киргизькі вибори-2005 — лише один із форпостів на цьому шляху», — каже Турат Акімов.
ІСЛАМСЬКИЙ ЧИННИК
На думку експерта Московського центру Карнегі Олексія Малашенка, будь-яке загострення ситуації в Центральній Азії зможе стимулювати новий виток політизації ісламу. На думку ж Турата Акімова, «ісламський чинник» й «експорт нестабільності» з Афганістану — справа довгих років і процес більш затяжний, ніж економічний матеріалізм сьогодення. «У політико-економічних переконаннях населення ісламу та його радикальним формам поки що важко ствердитися. Для виховання богобоязливого населення потрібна зміна двох-трьох поколінь. А пострадянські люди досить байдужі до релігії», — сказав експерт.
МІЖ РОСІЄЮ Й ЗАХОДОМ
Нещодавно — незадовго до виборів у своїй країні та невдовзі після перемоги Віктора Ющенка в Україні — Аскар Акаєв побував у Москві. Його візит розцінили як термінову «контрреволюційну» консультацію з Путіним. (До речі, приблизно в той же час президента Росії відвідав і президент Казахстану Назарбаєв.) Росія, природно, намагається всіляко зміцнити свої позиції в Киргизстані, де після початку антитерористичної операції в Афганістані з’явилася американська військова база «Манас». Зокрема, прийнято рішення про розширення російської військової бази в Канті. За останній рік у рахунок погашення боргу у власність Росії перейшли підприємства киргизького ВПК. За даними газети «КоммерсантЪ», Кремль висунув Бішкеку кілька умов своєї підтримки, зокрема, проігнорувати намір Вашингтона створити регіональну організацію з безпеки й співробітництва без участі Росії, Китаю та Ірану. (Примітно, що днями з ідеєю створення Союзу центральноазіатських держав виступив головний інтегратор пострадянського простору Нурсултан Назарбаєв.) Крім того, Бішкеку рекомендовано не розміщувати на військовій базі США американські літаки з системою AWACS.
«Росія лише намагається зберегти колишній вплив на Киргизстан, вона діє за інерцією, і нових підходів практично не видно. Російський політичний бомонд продовжує грати в одні ворота, тоді як технологи Заходу тонше й прагматичніше підходять до політичної перспективи. Не знаю, як складеться майбутнє російських інтересів у Киргизстані, коли загалом відійде покоління російськомовних киргизів, і на зміну їм до влади прийде англомовне покоління», — розмiрковує Турат Акімов.
ДЕРЖАВА Й КОНТРРЕВОЛЮЦІЯ
Прихильники революційного сценарію розвитку подій кажуть про низьку легітимність президентської влади, про руйнування іміджу «острівця демократії», про контакти киргизької опозиції із західними державними й неурядовими структурами, про діяльність неурядових організацій у самому Киргизстані. Противники апелюють до роз’єднаності киргизьких опозиціонерів, говорять і про «інертність» населення.
На думку експертiв, Росія й держави Центральної Азії підходять до думки про створення неформальної «осі» проти експорту революцій. За словами Аскара Акаєва, до Киргизстану прибули сотні політтехнологів, які працювали раніше над втіленням оксамитових революцій в інших країнах. Минулого тижня, вкотре коментуючи події в Україні та Грузії, киргизький президент сказав, що «ці країни близькі до Європи, там менше небезпеки кровопролиття», а в його регіоні «ситуація зовсім інша». Хоч би там що, привид інспірованого перевороту створює якнайширше поле для політичної й навколополітичної діяльності. Завдяки цій страшилці «засадничники» можуть оперувати чималими силами й коштами, яких потребує контрреволюція.
