Схоже, що у відносинах Ірану й США настав період «мирної» риторики. Саме так можна розглядати заяви глави Ісламської Республіки Іран Махмуда Ахмадінежада на американській землі. Іранський президент заявив у Нью-Йорку, що Іран не стоїть на шляху до війни з США, і більше того, не відчуває потреби у володінні ядерною зброєю. «Не вірно вважати, що Іран і США йдуть до війни. Хто про це говорить? Навіщо нам воювати? Війни на горизонті немає. Ви повинні зрозуміти, що атомна бомба нам не потрібна. Яка нам потреба в бомбі? Зараз у політичних відносинах від атомної бомби ніякого сенсу», — цитує американський телеканал CBS слова Ахмадінежада, який сьогодні виступатиме на сесії Генеральної Асамблеї ООН. Оскільки Іран і США не підтримують дипломатичних відносин, тому іранському лідеру американську візу видали тільки на відвідування зони в радіусі 40 км від штаб-квартири ООН. Потрібно зазначити, що Ахмадінежад висловлював побажання покласти вінок на місці падіння веж- близнюків Всесвітнього торгового центра, але американська влада йому відмовила з міркувань безпеки.
Поки немає реакції Вашингтона на «мирну» риторику іранського президента. Як відомо, США в останні дні активно домагаються посилення санкцій, накладених на Іран Радою Безпеки ООН у кількох обмежених областях. Ці санкції, як заявляється, направлені на те, щоб спонукати Тегеран розкрити істинні цілі своєї ядерної програми. Напередодні президент США Джордж Буш висловив надію на те, що світова спільнота за допомогою дипломатії переконає Іран відмовитися від наміру створити ядерну зброю. За словами Буша, в іншому випадку Іран опиниться у фінансовій ізоляції і проти нього будуть введені нові економічні санкції. «Я неодноразово заявляв, що сподіваюся на добру волю іранського режиму щодо припинення ядерних розробок у країні, — заявив Буш. — Ми прагнутимемо досягнути цієї мети шляхом переговорів. Ми працюємо в тісному партнерстві з нашими союзниками у Франції й сподіваємося, що іранський народ зрозуміє: краще домовитися з міжнародним співтовариством, ніж приректи себе на ізоляцію.»
У телевізійному інтерв'ю президент Франції Ніколя Саркозі також закликав посилити санкції проти Тегерана й підкреслив, що будь-якому терпінню є межа. «Вони намагаються зробити атомну бомбу. Я заявляю, що це недопустимо», — заявив він. Торкаючись можливих варіантів розв'язання цієї проблеми, Саркозі запропонував наступне: «У цій ситуації ми використовуватимемо переговори, діалог, і якщо буде необхідно, санкції. Якщо існуючих санкцій буде недостатньо, я наполягатиму на жорсткіших заходах». Ще раніше міністр закордонних справ Франції Бернар Кушнер заявив, що потрібно готуватися до війни з Іраном.
Зі свого боку, Тегеран постійно стверджує, що іранська ядерна програма переслідує суто мирні цілі й відмовляється її припинити. Також лідери заявляють, що санкції ООН не зможуть зупинити ядерний прогрес Ірану. «Ті, хто думають, що зможуть зупинити прогрес іранської нації, використовуючи такі непридатні заходи, як психологічна війна й економічні санкції, помиляються», — заявив іранський президент, виступаючи днями в Тегерані на щорічному параді в пам'ять про ірано-іракську війну (1980—1988).
Аналітики вважають, що незважаючи на гостру риторику між США й Іраном, все- таки існують передумови для діалогу. І річ за малим — певним терпінням міжнародного співтовариства з одного боку, і доброю волею іранського керівництва — з іншого. Чи є кроком у цьому напрямі «мирна» риторика іранського президента, покаже час.
КОМЕНТАР
Чи справді є щирими заяви іранського президента про те, що Ірану не потрібна атомна бомба? Який спосіб може бути самим ефективним, щоб примусити чи переконати Іран в доцільності відмовитися від розробки атомної? Що може в цьому відношенні зробити світова спільнота? Чому Європейський Союз немає єдиної позиції щодо введення більш сурових економічних санкцій проти Ірану? Чому Росія виступає проти запровадження таких санкцій і не використовує свого впливу, щоб примусити Іран відмовитися від ядерної програми?
Мейр ЛИТВАК, Центр Іранських досліджень при Тель-авівському університеті:
— Боюсь, що твердження президента Ірану не є щирими. По-перше, можна сказати, що його аргументи ґрунтуються на відношенні Америки до Північної Кореї, яка має атомну зброю, та Іраку, який не має ядерної зброї показує, що ядерна зброя може бути дуже важливим фактором стримування. По-друге, я думаю, що були певні свідчення того, що Іран у минулому говорив неправду Міжнародному агентству з атомної енергії (МАГАТЕ), намагаючись приховати певні речі. Якби наміри Ірану були невинними, тоді важко пояснити, чому вони вдавалися до обману.
Я вважаю, що найкращий спосіб примусити Іран відмовитися від розробки ядерної зброї є економічний тиск. Причому санкції мають стосуватися багатьох сфер, включаючи нафту. На мою думку, військовий напад має бути останнім вибором. Я думаю, що багато може бути зроблено через економічний тиск. Але якщо повністю відмовитися від можливості військового варіанту, тоді іранці можуть відчути, що їм немає чого боятися. Відтак можливість військового нападу повинна залишатися для того, щоб переконати іранців в необхідності припинити розробку ядерної зброї.
Наразі, Європейський Союз не має єдиної позиції щодо цього питання. Але європейські країни мають зрозуміти, що короткострокові економічні вигоди є менш важливими ніж наслідки, до яких може призвести наявність ядерної зброї в Ірані. Якщо Тегеран цього доможеться, то це матиме погані наслідки для Близького Сходу і світової економіки.
Я думаю, що США і Франція, перш за все, мають переконати Німеччину та інші країні, так як Італія, приєднатися до санкцій. Я не знаю, як це можна зробити, але це дуже важливо.
Чи можна переконати сусідні країни, що наявність ядерної зброї в Іранi загрожуватиме їм? Хочу наголосити, що майже всі арабські країни дуже стурбовані тим, що Іран може отримати ядерну зброю. Якщо таке станеться, то існує ймовірність, чи навіть можливість, що Саудівська Аравія і Єгипет також намагатимуться заволодіти подібною зброєю. І тоді увесь Близький Схід стане значно небезпечнішим. Я вважаю, що арабські країни будуть раді, звісно не публічно, а за сценою, чинити тиск на Іран, щоб він припинив ядерну діяльність.
На мою думку, Росія має три причини, щоб не підтримувати запровадження більш сурових санкцій проти Ірану. По-перше, з огляду на економічні відносини. Сьогодні ці країни дуже інтенсивно торгують одна з одною. Росія є головним постачальником зброї в Іран. По-друге, через великі обсяги торгівлі Росія відчуває, що вона буде платити значно більшу ціну від запровадження санкцій, ніж США та європейські країни. По-третє, я вважаю, російський президент Володимир Путін хоче показати США, що Росія має власну політику і це є доводом на користь того, що Москва повинна грати більшу роль на Близькому Сході. Тому, будучи на стороні Ірану чи захищаючи його від Америки, допомагає Путіну в його міжнародній політиці.
Загалом, я не думаю, що лише від волі президента Ірану залежить: мати атомну бомбу чи ні. Я гадаю, що міжнародна спільнота зробить щось, щоб не допустити цього. Причому не треба чекати, а вже зараз робити конкретні кроки, бо час йде.
