Учора завершився перший закордонний візит спікера російської Думи Бориса Гризлова до Києва. Головний депутат Росії особливо звернув увагу на «символічність» такого кроку для розвитку відносин між Києвом і Москвою. Багато хто, щоправда, був схильний розглядати цю «знаковість» дещо в іншому ключі: Росія намагається будь-якими способами переконати Україну в необхідності ратифікації угоди про формування Єдиного економічного простору. Схоже, Борис Гризлов став таким собі першопрохідником, на якого й було покладено місію пролобіювати документ.
Навряд чи можна назвати вдалою поїздку спiкера Росiї. Оскільки чіткого зобов’язання від Києва про ратифікацію згаданого документа Гризлову так і не вдалося домогтися. Однак якщо врахувати, що на швидку зговірливість у Москві навряд чи розраховували, то візит вийшов досить багатообіцяючим. У Москві не можуть не розуміти, що після Тузли Верховна Рада не піде на беззастережне схвалення документа, щодо якого висловлювали свої зауваження численні експерти, дипломати, міністри. Російська сторона обрала обережну тактику в пошуку підтримки українськими депутатами «єепівської» угоди. А саме: було досягнуто домовленості про створення міжпарламентської робочої комісії, яка могла б проаналізувати документи, пропоновані для ратифікації, та підготувати переконливі аргументи для депутатів. Йдеться, до речі, не про одну угоду щодо формування ЄЕП, а й також про договори про державний кордон та про спільне використання Азовського моря і Керченської протоки. У цьому полягає тактичний хід «номер два».
Російська сторона пропонує розглядати ці три документи «синхронно», а голосувати їх «у пакеті». Нагадаємо, що «День» прогнозував подібний розвиток подій ще за тиждень до приїзду Бориса Гризлова. Учора спікер Думи тільки підтвердив нашу інформацію: «Вважаю, що ми з урахуванням домовленостей про ті робочі групи, які взаємодіятимуть до винесення цих документів на пленарні засідання, зможемо зняти всі питання і, головне, синхронно і в Москві, і в Києві винести на обговорення ці питання в один день, і винести пакетом». У чому сенс «пакетного» підходу? Російська сторона не може не враховувати, що хоч якими б були аргументи на користь ЄЕП, шанси на ратифікацію відповідної угоди дуже примарні. Однак у Росії дуже добре обізнані про зацікавленість України ратифікувати договір про держкордон. Алгоритм вимальовується такий: якщо Київ хоче документ щодо кордону, то доведеться схвалити угоду про створення ЄЕП. І навпаки: якщо на ЄЕП поставити жирну законодавчу крапку, то про ратифікацію «кордонного» договору з боку Москви можна буде забути. Проте не факт, що Україна погодиться на ратифікаційний «вінегрет», оскільки йдеться про абсолютно різні за суттю документи.
Не виключено, що Україна спробує пригальмувати розвиток подій. Днями прем’єр-міністр Віктор Янукович заявив, що Україна та Росія наблизяться до створення ЄЕП після ратифікації Москвою угоди про вільну торгівлю. У принципі йдеться про схвалення документа, який міг би дозволити створити ефективну зону вільної торгівлі. Саме таку мету ставить собі Україна, бажаючи брати участь у ЄЕП. Однак у Росії, схоже, інші плани і щодо вільної торгівлі, і щодо єдиного простору...
Коли настане ратифікаційний час? Поки що невідомо. Звісно, Росія була б не проти отримати українське «добро» до президентських виборів у країні 14 березня. Володимир Путін ще на початку минулого тижня подав усі три документи на розгляд у думських комітетах і фракціях. Російський виборець напевно віддячив би будь-якому кандидату парою-трійкою зайвих відсотків голосів за «єепівський» презент. Тим часом Борис Гризлов учора повідомив, що винесення на розгляд угоди і двох договорів очікується наприкінці березня. У свою чергу голова Верховної Ради Володимир Литвин заявив, що «обговорення цих питань має відбутися якомога раніше — бажано до початку нашої передвиборної кампанії». Схоже, парламентська весна в Україні обіцяє бути «по-єепівськи» насиченою та непростою...
