Світова громадськість досить різко відреагувала на акт агресії Росії щодо України. Уже стало відомо, що провідні країни не приїдуть на саміт G8 до Сочі в червні цього року. Багато країн відкликали послів з Москви, МЗСи в багатьох країнах Заходу викликали російських послів для пояснень. «День» звернувся до кореспонденту газети Die Welt у Варшаві Ґерхарду ҐНАУКУ з проханням прокоментувати, як в Берліні і в німецькому суспільстві реагують на те, що Росія окупувала частину української території?
— Учора перед російським посольством в Берліні відбувся досить великий мітинг на знак протесту проти дій Росії. І одним з промовців була лауреат Нобелівської премії Ґерта Мюллер. Але я думаю, що велика частина німецького суспільства здивована або, іншими словами, шокована, не знає як реагувати. Що стосується політиків, то, з одного боку, звучить більш різкий тон, застереження канцлера Ангели Меркель у бік Путіна. А з другого боку, якась спроба міністра закордонних справ Франка-Вальтера Штайнмаєра відкрити якийсь новий шлях діалогу з Росією взагалі і в тому числі в рамках місії ОБСЄ.
— ЗМІ повідомляють, що після розмови з Путіним Меркель зателефонувала Обамі й сказала, що російський президент «неадекватний» в оцінці ситуації в Україні. Що про це кажуть в Німеччині?
— Дійсно The International New York Times пише, що начебто Меркель невідомо кому говорила, що Путін зараз живе на іншому світі, ніж усі інші. І що він неадекватно сприймає реальність. Але мені хотілося б сказати в даному разі про інше: на якому світі жив політичний клас Німеччини останніми роками? Мені здається, що німецький політичний клас і велика частина громадськості неадекватно сприймала те, що змінюється в Росії. А зараз, звичайно, все ті, хто жив на іншому світі — шоковані. І це зрозуміло.
— Усі очікують, що Меркель, як лідер провідної країни в Європі, відреагує на дії Росії в Україні також жорстко, як це зробили США, пригрозивши економічними і політичними санкціями. Чому вона не зробила таких жорстких заяв, як глава Білого дому, держсекретар Джон Керрі, який сьогодні буде з візитом в Києві?
— Я думаю, що це, з одного боку, є спадщиною стриманості ФРН у зовнішній політиці. Але, за мірками Меркель, вона досить гостро говорить. Окрім цього, вона політик, який діє головним чином за зачиненими дверима. Вона не завжди виходить на мас-медіа, у неї інші важелі.
— Але чи не є місія ОБСЄ, про яку вона домовилися з Путіним, лише відкладанням часу для Росії остаточно окупувати Крим? Що ще може з’ясовувати ця місія?
— Я теж ставлю собі це запитання. Послати таку місію — це перший крок. Думаю, тут можна її ще збільшити, якщо Путін далі наступатиме і посилюватиме кризу в Україні. Місія ОБСЄ може стати миротворчою місією під егідою чи то Європейського Союзу, чи то союзу охочих держав. Добре, що почалася розмова хоч би якусь місію взагалі послати.
— І як в Німеччині зараз ставляться до того, що Путіна порівнюють з Адольфом Гітлером, наводяться для порівняння Олімпіади в Берліні 1938 року і нинішньою в Сочі, аншлюс Німеччини і Австрії з союзом, яким Росія хоче зв’язати Україну?
— Першим зробив таке порівняння міністр закордонних справ Чехії Карл Шварценберг, зазначивши, що Гітлер здійснив розчленовування Чехословаччини під приводом захисту нацменшин. У Німеччині дуже обережно ставляться до того, щоб інших порівнювати з Гітлером. Але я боюся, що чеський політик якоюсь мірою має рацію.
— Ми знаємо випадки неправдивого висвітлення західною пресою подій в Україні, в яких, по суті, говориться про те, що відбувається в нашій країні з російського погляду. А яка ситуація з німецькими ЗМІ?
— Я б сказав, що німецькі мас-медіа більш-менш нормально висвітлюють події в Україні. По-перше, зараз 5—6 німецьких журналістів працюють в одному лише Криму, не кажучи про Київ. А що стосується висвітлення в німецьких ЗМІ, то німецькі телеканали добре розуміють цю загрозу для України. А цей пропагандистський трюк про фашистів і бандерівців майже ніде не знайшов резонансу. Отже тут великий провал московської пропаганди. І окрім цього, напевно, тактика українського керівництва дуже розумна — заявляти, що ми не стрілятимемо першими.
— І хотілося почути від вас прогноз розв’язання ситуації? Чи відступить Путін після такого потужного шквалу критики міжнародного співтовариства?
— Я не збираюся робити прогноз. Але сподіваюся, що і Путін, і російське суспільство усвідомлюють, що це, як сказав міністр закордонних справ Великої Британії, найсерйозніша криза 21 століття. І ця криза і, можливо, ця кров буде на руках Путіна і з цією спадщиною він ввійде до історії, як людина, яка зіштовхнула лобами народи України і Росії. Я думаю, що це дуже погана мітка в історії.
«Я НЕ ЗНАЮ, ЧИ НІМЕЦЬКІ ЛІДЕРИ УСВІДОМЛЮЮТЬ, ЩО ПУТІН НЕ ПОДІЛЯЄ ЇХНІ ПОГЛЯДИ»
Ульріх ШПЕК, експерт із зовнішньої політики, старший науковий співробітник Європейського центру Карнегі, Брюссель:
Берлін вважає, що Путіна можна зупинити аби він не зайшов далеко, тільки якщо Захід дасть йому шанс зробити крок назад від краю прірви. Вони бояться, якщо зараз погрожуватимуть йому санкціями, то втратять з ним контакт і Путін стане ізгоєм. Тому вони намагаються тримати його в оточенні цивілізованих лідерів. Це може працювати, але тут відсутні палиці, загрози. Путін холоднокровний сильний гравець і, якщо він побачить, що існує контрсила, тоді буде поступатися. Помірність і переговори розглядаються як позитивні цінності в західних демократіях, але я не знаю, чи німецькі лідери усвідомлюють, що Путін не поділяє їх погляди. Найголовніше зараз те, що Захід використовує обидва дипломатичні інструменти: батіг та пряник.
