Наступного тижня Україна постане перед «інтеграційним» вибором. 16 квітня у Москві має відбутися третє за рахунком засідання робочої групи, на якому буде обговорюватися питання створення Єдиного економічного простору чотирьох країн СНД: України, Казахстану, Білорусі та Росії. Як інформують російські джерела, саме тоді буде визначено реальні цілі й завдання ЄЕП. За словами російського віце- прем’єра Віктора Христенка, після цих переговорів можна буде казати про створення міжнародної економічної організації. Дотеперішні засідання робочих груп, на його переконання, нагадували більше просту дискусію. Пан Христенко поінформував, що до зустрічі буде підготовлено концепцію Єдиного економічного простору, навколо якої і проходитимуть наступні переговори. Російська сторона наполягає на тому, щоб під єдиним простором розуміли не тільки вільне переміщення капіталів, але також товарів і робочої сили. При цьому нова організація повинна стати не просто міждержавним органом, а наднаціональною організацією. Христенко говорив і про запровадження єдиної валюти. Українське бачення з цим не збігаються: поки що в Києві говорили про створення зони вільної торгівлі і вироблення спільних принципів для вступу до ВТО.
Так само 16 квітня, але вже в Афінах, відбудеться Європейська Конференція щодо майбутнього Європи, на яку запрошено й українську делегацію. В Афінах серед інших тем обговорюватиметься й концепція «ширшої Європи», нещодавно розроблену Європейською Комісією. Якщо стисло, то в ній ідеться про те, що в найближчі 10 років Україні, Білорусі, Молдові, країнам Північної Африки пропонуються «сусідські» відносини на базі поглиблення відносин і без перспективи інтеграції. Попри це, МЗС України, радник Президента Володимир Горбулін наполягають на тому, що обраний країною курс — на європейську інтеграцію, і двох інтеграцій одночасно бути не може.
Під час учорашнього «круглого столу» на тему «Інтеграційна стратегія Україна» радник Президента України, директор Національного інституту стратегічних досліджень Анатолій Гальчинський спробував умотивувати доцільність створення Єдиного економічного простору між чотирма державами. Зокрема, за його словами, «логіка наших відносин із СНД має розглядатися як підпорядкована курсу євроінтеграційної стратегії України». Він же додав, що поглиблення регіональної інтеграції збігається з розвитком і принципами функціонування самого Євросоюзу. Правда, пан Гальчинський визнав, що Росія претендує на центральну роль на євразійському просторі.
У цьому зв’язку варто подивитись, яким у Москві уявляють Єдиний економічний простір. За спостереженнями Гальчинського, існує дві моделі створення ЄЕП. Перша більше відповідає російській позиції і полягає у відтворенні на пострадянському просторі принципів, характерних для функціонування Євросоюзу. Тобто — зона вільної торгівлі, митний союз, валютний союз. «Іде шалений тиск, аби було втілено саме таку модель», — повідомив радник Президента. Йдеться, на його думку, про відтворення принципів ЄврАзЕС, який для Росії був «не стільки економічним проектом, скільки геополітичним». Гальчинський при цьому процитував російського президента Путіна: «Або Росія буде великою, або вона загине». У разі реалізації цієї моделі, упевнений Гальчинський, «йтиметься про зміну стратегічної парадигми нашої держави». Науковець наголосив: «При всій важливості східного вектора щодо економічних інтересів, нам не потрібно його перебільшувати», потрібно зважити плюси та мінуси. За його словами, «з одного боку ми маємо розвивати економічні відносини на східному векторі, а з другого повинні бачити політичні ризики». Україні, вважає радник Президента, треба обережно ставитися до гармонізації національного законодавства з російським, оскільки значна частка законів вже адаптована до вимог ЄС.
Оптимальною моделлю, вважає Гальчинський, буде функціонування ЄЕП на принципах зони вільної торгівлі та Світової організації торгівлі. Він підкреслив: «Це верхня межа, якої переступати не можна». «Країна не може бути одночасно в двох митних союзах», — повторив Гальчинський вже не раз виголошену в Києві тезу. Вирішення проблеми вступу України до СОТ дозволить підняти на вищий рівень торговельно-економічне співробітництво з ЄС, який полягатиме у створенні зони вільної торгівлі, що передбачене Угодою про партнерство і співробітництво. А це створило б передумови для асоційованого членства України в ЄС.
Прихильники східного напрямку зовнішньої політики України дуже часто пояснюють власні симпатії необхідністю зміцнення відносин, які зазнали неприємних змін із розвалом Радянського Союзу. Для багатьох сигналом до дій став спад в останні роки показника товарообігу між Україною і Росією. Про занепокоєння цим говорив, зокрема, посол Росії в Україні Віктор Черномирдін. Спадає, до речі, і рівень українського експорту до держав СНД. Якщо в 1996 році на країни Співдружності випадало 48,6% українського експорту, то торік — лише 22,4%. Інша тенденція спостерігається на західному напрямку. У 1996 році країнам ЄС і кандидатам на вступ до Союзу Україна поставляла 23,9% товарів від загального обсягу експорту. У 2002 році — уже 40,8%. Чомусь багатьох урядовців така динаміка непокоїть (звісно, що стосується СНД), хоч мала б здаватися цілком природною, якщо враховувати європейський та євроатлантичний курс України. Насправді мало б непокоїти інше — наявність значної маси «тіньового капіталу» Росії в Україні, який, як визнав Гальчинський, потрапляє через офшори.
Саме існування інтеграційної дилеми свідчить явно не на користь зрiлостi українських еліт.
