Польський президент Олександр Квасневський, який побував у російській столиці на відкритті днів польської науки, виглядав задоволеним. Ще б пак! Адже вперше за багато років він міг приїхати до Москви, маючи за спиною лівий уряд, який дивиться на Схід із набагато більшою симпатією, ніж його праві попередники. Однак парадокс польської зовнішньої політики полягає якраз в тому, що дивитися на Схід — це ще не означає дивитися на Україну. Україна — це скоріш частина західного іміджу Польщі, доказ того, що Варшава й у НАТО відіграє роль захисника сусідів від амбіцій «російського ведмедя». Однак, коли ведмідь перетворюється на ведмедика, навiщо від нього захищати?
Мої польські колеги говорять, що якщо перший термін Квасневського був присвячений розвиткові польсько-українського діалогу, так другий скоріш буде пов’язаний із діалогом Москви і Варшави. Змушений визнати, що це слушно. Українські інтенції Квасневського співпадали із позицією уряда Бузека, російські — очевидно, співпадають із позицією уряду Міллера. В штаб-квартирі НАТО сьогодні говорять про найдальше зближення з Москвою. Польща багато років доводила, що її вступ до НАТО аж ніяк не має призвести до погіршення стосунків iз Росією. Тепер у Варшави з’явився шанс це продемонструвати... До того ж Росія може запропонувати Польщі газопровід. А з захистом України у Квасневського — вічні проблеми на Заході, до того ж потім виявляється, що скільки київського колегу не захищай, йому все одно із Путіним простіше... Додамо до цього необхідність вирішити ситуацію навколо Калінінградської області — і картина стане зрозумілою.
Не знаю, чи скористається цією ситуацією сама Росія, яка все більше втягується у пастку азійських проблем, живе тим, що відбувається не на російсько-польському, а на узбецько-афганському кордоні. Проте бажання польського керівництва поліпшити стосунки із Москвою є очевидним. Коли президент Квасневський говорить, що ці стосунки знаходяться на зламі і що у нового польського уряду взаємини з його російськими колегами будуть не просто добрі, а дуже добрі, це не тільки слова, це реальні наміри, які можуть втілюватися в життя вже найближчим часом. Залишається тільки сподіватися, що у польського президента та нового уряду Польщі вистачить стратегічного мислення не робити це за наш рахунок...
