Словаччині вдалося за короткий час збудувати власну державність, стати життєздатною демократичною країною, членом ЄС, НАТО і при цьому поліпшити життя людей. Як цього зуміла досягти ця країна, і якою при цьому була мотивація у словаків? Чого в Братиславі очікують від нового українського уряду? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю речника міністра закордонних справ Словаччини Петера СТАНО, який є очима, вухами і вустами свого шефа Мирослава Лайчака.
— Головною мотивацією була воля Словаччини, бо ми хотіли стати частиною престижного клубу, який називається Європейський Союз і є найпрестижнішим проектом у післявоєнній історії Європи. Тобто, з одного боку, було бажання бути інтегрованим і належати до Європи. Після довгих років перебування за залізною завісою, коли Європа була розділена на два табори, ми хотіли належати до демократичної частини й поділяти демократичні цінності, права людини, які найкраще забезпечуються в ЄС.
Політичний аспект полягає в тому, що інтегрувавшись, ви здобуваєте союзників, партнерів і солідарність, що є одним з найкращих принципів ЄС. Тому членство в цьому співтоваристві також допомогло Словаччині. Звісно, для досягнення цієї мети потрібно було трансформувати країну, щоб відповідати критеріям членства. Мій міністр часто говорить, що Словаччина є прикладом успішної країни і це беззаперечно визнається у світі.
— Чому?
— Бо за дуже короткий період часу нам вдалося збудувати власну незалежну державу, включаючи державні інституції. Словаччина ніколи не мала інституцій, бо ми були частиною Чехословаччини і завжди були молодшим партнером, хоча й перебували в складі федерації. Ми змінили режим, здійснили трансформацію політичної та економічної системи. Тобто за 15 років фактично ми зробили три в одному. Ми є членами ЄС, причому дуже інтегрованими завдяки входженню до єврозони. Ми використовуємо єдину валюту, чого не можна сказати про наших сусідів, партнерів по Вишеградській групі: Чехію, Польщу й Угорщину. Ми є членами Шенгенської зони і можемо вільно подорожувати по всій Європі. Тобто ми є сильно інтегрованими, що є фантастичним досягненням, і ми дуже пишаємося цим. І цього не можна було б досягти, якби люди не співпрацювали, не були готовими піти на жертви заради реформ і необхідних змін. І тепер вони можуть скористатися вигодами, які забезпечує членство в ЄС.
— Чи не існує в Словаччині загрози повернення до часів режиму Мечіара, коли мас-медіа зазнавали утиску з боку влади і вашу країну називали чорною дірою на карті Європи?
— Я не буду говорити про імена, але можу сказати, що Словаччина глибоко інтегрована в ЄС і віддана цінностям цієї спільноти. Тому не думаю, що існує можливість повернення до подібних часів. У червні у нас будуть парламентські вибори і, виходячи з результатів цих виборів, ви та ваші читачі будуть спроможні судити, чи правда те, що я кажу. Але я дуже переконаний, що Словаччина твердо стоїть на шляху дотримання європейських цінностей та принципів.
— Пане Петере, ви, мабуть, знаєте, що в багатьох країнах ЄС зростає недовіра до Брюсселя, а у вашій рівень довіри є найвищим і становить понад 70 відсотків серед опитаних словаків. На чому ѓрунтується такий єврооптимізм?
— Це пояснюється двома причинами. По-перше, ми є дуже молодою державою і займаємося своїми справами майже 17 років. Словаки бачать вигоду від членства в ЄС. Словаччина отримує з фондів ЄС кошти на інфраструктурні проекти, модернізацію водоочисних споруд. По-друге, потрібно розуміти ментальність: перебуваючи в складі ЄС, ми маємо союзників і належимо до кращої частини світу.
— Чи вдається вашій країні, яка має невелику територію і чисельність 5,4 млн. чоловік, бути почутою у 500-мільйонному ЄС?
— Це запитання ви, мабуть, можете поставити у будь-якій столиці. (Сміється). Деякі критики кажуть, що говорить лише Брюссель. Але, звісно, Словаччина намагається зробити свій голос почутим, ведучи себе відповідально. Мій міністр завжди каже, що Словаччина є дуже відповідальним членом ЄС, бо ми є прозорими, сумісними, послідовними. Ми не створюємо проблем чи тертя всередині ЄС. Ми завжди намагаємося знайти компроміс чи консенсус. Ми є відкритими і не змінюємо позицію від дня на день. Кожен, хто має справу зі Словаччиною, знає, що ми обстоюємо й чого можна очікувати від нас. Тому, я думаю, себе треба подавати як серйозного і відповідального партнера і вас будуть сприймати як такого.
— Згідно з доповіддю про права людини, яка була вчора (інтерв’ю записувалось 12 березня. — М. С.) оприлюднена державним департаментом США, у вашій країні погіршилась ситуація зі свободою слова. У доповіді згадуються випадки накладання штрафів на мас-медіа з боку прем’єр-міністра і судді Верховного суду і таким чином впливу на свободу преси. Як ви можете це прокоментувати?
— Ми розглядаємо цю доповідь як думку нашого важливого партнера. Але це точка зору США і, зокрема, того як вони розглядають права людини. І ми враховуємо це. Для нас важливо, що в доповіді йдеться про те, що словацький уряд вживає заходи і робить все можливе стосовно дотримання прав людини. Якщо говорити про свободу преси, то це потрібно обговорювати або з міністерством культури, яке відповідає за закон про кодекс преси, або із самими ЗМІ. Я можу сказати, що у нас немає випадків, у яких би держава обмежила свободу преси. Ми вважаємо ЗМІ життєво важливою частиною плюралістичного демократичного суспільства.
А що стосується випадків, коли політики судяться зі ЗМІ, потрібно звертатися до самих політиків, бо ми не можемо говорити за них, оскільки є міністерством закордонних справ. І тому не робимо коментарів стосовно того, що роблять політики. МЗС ніколи не мало проблем з мас-медіа і ніколи не буде й думати про те, щоб використати юридичні інструменти, щоб переслідувати медіа, не кажучи вже про використання права на відповідь. Але ми також очікуємо, що медіа будуть вести себе відповідально. Я сам донедавна був журналістом.
— У статті «Кінець історії для колишніх полонених націй Європи», яка було нещодавно опубліковано в European Voice, стверджується, що Центральна та Східна Європа скоро приєднається до клубу антиісторичних та апатичних країн. Чи стосується це Словаччини?
— Ми намагаємося підкреслити, що Словаччина дивиться вперед, а не назад. І ви можете побачити, що до кризи, яка вразила світ, у нас відбувалося безпрецедентне зростання економіки. Ми належимо до країн, які виробляють найбільшу кількість країн на душу населення. Це принесло країні велику кількість інвестицій. Тому історію треба залишати історикам. Зважаючи на величезні темпи трансформації нам треба більше робити фокус на майбутнє, а не дивитися назад. Хоча, звісно ми робимо й це, бо у минулому є багато уроків для майбутнього. Але ми не думаємо, що нам треба перейматися історичною несправедливістю стосовно росіян, чехів чи угорців. Ми не граємося з історичною несправедливістю і намагаємося зосередити увагу на майбутньому. І сподіваюсь, що у цьому ми досягнемо успіху.
— Які уроки, на вашу думку, могла б запозичити Україна з досвіду вашої країни, щоб стати членом ЄС і НАТО, а затим і увійти до зони євро?
— Я можу сказати, що ми готові надати будь-який досвід у залежності від ваших потреб. Ми вважаємо Україну дуже-дуже важливим сусідом. Ми хочемо мати якнайкращі відносини з вашою країною, підтримувати контакти між людьми, а також політичні контакти. Ми маємо ноу-хау, людей, які займалися процесом інтеграції, тому готові поділитися своїм безцінним досвідом. Ми підготували каталог пропозицій і надали його українській стороні. Ми сподіваємося, що у вашій країні найближчим часом усе заспокоїться і визначиться, у політичному та організаційному плані. Я маю на увазі формування нового уряду, визначення новою адміністрацією своїх пріоритетів. Ми готові — і це найбільший сигнал, про який Україна має знати — допомогти вам у будь-який спосіб, аби вам було це зручно й корисно.
— Пане Петере, ви назвали Україну дуже важливим партнером Словаччини. Але як ви поясните те, що саме з нашою країною, яка є найбільшим вашим сусідом, найменший товарообіг у порівнянні з іншими меншими за територією й чисельністю сусідами Словаччини?
— Так, ми не раді цьому. Ми хотіли б бачити, що обсяг торгівлі та економічного обміну між нашими країнами зростає. Поки що нашими найбільшими торговельними партнерами є наші партнери-сусіди з ЄС, з якими ми маємо спільний ринок, але не маємо прикордонного і митного контролю, а також тарифів. Ми маємо невеликий кордон з Україною. Він не лише географічний/фізичний, але є кордоном між двома світами: ЄС і нашими східними партнерами. І ці структури мають різну ринкову регуляцію. Ми дуже хотіли б побачити збільшення співпраці, незважаючи на ці перепони. Але вам для цього потрібно підштовхувати ваших і наших бізнесменів, щоб вони збільшували обмін і знаходили способи робити бізнес. Уряд, зі свого боку, намагається робити їх життя якомога легшим, наскільки це можливо.
— А що у цьому відношенні ви очікуєте від нового українського уряду?
— Ми очікуємо, що комунікація і співпраця між нашими країнами буде розвиватися і залишатися на рівні, який відповідає рівню добросусідства. Ми готові продовжувати діалог з Україною на такому самому рівні чи навіть вдосконалювати його. Я вже говорив, що Україна для нас найкращий сусід, і якщо вона так саме думає про нас, то, я думаю, це найкращі умови для співпраці. І я не бачу причин, чому б умови співпраці могли б змінитися зі зміною особового складу уряду. Ми переконані, що добрий діалог триватиме. Ми будемо займатися конкретними проектами, ділитися своїм досвідом на вашу користь.
Що стосується очікувань від нового уряду, то ми віримо, що політична стабілізація в Україні також сприятиме діалогу між Україною та її міжнародним партнерами. І нове політичне керівництво займе таку зовнішню політику, яка буде відповідати вимогам і потребам вашого населення, а також принципу: жити разом у Європі як партнери у мирі.
