Днями у Мюнхені завершилася 42-га Міжнародна конференція з питань безпеки, яка є одним із найбільш представницьких форумів у галузі оборони та безпеки у світі. Організатори порівнюють її за значенням з економічним форумом у Давосі, лише із тією різницею, що у столиці Баварії збирається не світова бізнес-еліта, а так звані люди в погонах, переважно міністри оборони.
Цього разу форум вийшов більш ніж представницьким, адже у його роботі взяло участь близько 300 делегатів із 40 країн, серед яких було десять голів міністерств закордонних справ та 30 міністрів оборони. Додаткової ваги конференції додала участь генсека НАТО Яапа де Хооп Схеффера, верховного представника Євросоюзу з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки Хав’єра Солани, канцлера Німеччини Ангели Меркель та міністра оборони США Дональда Рамсфельда. Попередньо на форумі планувалося обговорити подальші відносини ЄС та США та майбутню роль НАТО у міжнародних миротворчих операціях. Але, як це часто буває на подібних заходах, дискусії зайшли значно далі заявлених тем, а сам форум запам’ятався не тільки «дипломатичними балачками».
Насамперед здивувала Росія. За оцінками спостерігачів, віце-прем’єр та міністр оборони РФ Сергій Іванов, який очолював російську делегацію, вперше виступив на представницькому міжнародному форумі у ролі фактичного наступника Володимира Путіна. Нічим іншим висловлювання голови російської делегації з ключових питань світової політики та безпеки, газових проблем, а також щодо внутрішньополітичної ситуації у Білорусі та Росії пояснити не можна.
Оглядачі висловили здогад, що дозвіл на виступ по такому широкому колу питань віце-прем’єру міг дати тільки сам Путін. Так, наприклад, С. Іванов дав зрозуміти, що він не має сумніву щодо перемоги Олександра Лукашенка на виборах у Білорусі. А у випадку ймовірних безладів, подібних до заворушень у Киргизстані та інших країнах СНД, Кремль не буде мовчати, а «буде реагувати негативно»,— підкреслив віце-прем’єр. Щодо енергетичних конфліктів із Грузією та Україною, то тут Росія зацікавлена в нормалізації стосунків. У відповідь на звинувачення щодо тиску на Київ та Тбілісі С. Іванов заявив, що протягом 90-х років Захід вперто намагався пояснити РФ принципи вільної ринкової торгівлі, й зараз Росія якраз і намагається застосувати ці принципи у відносинах зі своїми сусідами. Російський високопосадовець не обійшов своєю увагою й тему фінансування недержавних організацій у своїй країні, запевнивши всіх присутніх, що Росії потрібні НДО та громадський контроль над усіма сферами державної діяльності.
Форум запам’ятався й антиросійськими висловлюваннями американського сенатора-республіканця Джона Маккейна. Впливовий політик поставив під сумнів повноцінність російського головування у «великій вісімці» та закликав лідерів країн «G8» відмовитися від участі в санкт-петербурзькому саміті. За словами сенатора, «під керівництвом В. Путіна Росія не є ні демократичною країною, ані однією із лідируючих світових економік». РФ «отримала на горіхи» й від Грузії. Грузинський міністр оборони Іраклій Окруашвілі звинуватив свого сусіда в прагненні «загасити голос Грузії в міжнародних організаціях». Факторами тиску на Тбілісі міністр вважає «заборону на ввезення продукції сільського господарства із Грузії до Росії та підвищення ціни на газ». Він також звинуватив РФ у створенні в Абхазькому регіоні незаконних військових формувань і наголосив, що його держава зробить усе для того, щоб «захистити свої інтереси та показати справжнє обличчя російської політики стосовно Грузії».
Окрім вислуховування звинувачень, учасники конференції знайшли час для обговорення «іранської проблеми». Так, міністр оборони США Дональд Рамсфельд назвав Іран «провідною державою — спонсором тероризму» та вказав на необхідність спільної розробки «дипломатичного рішення» для стримування іранської ядерної програми. Інші учасники загалом погодилися з тим, що в дискусії з Іраном може допомогти лише скоординована позиція світової спільноти, але не всі були такими категоричними відносно звинувачення в тероризмі. Так, проти американських категоричних заяв традиційно виступила Росія. У той же час канцлер Німеччини Ангела Меркель висловила думку, що у вирішенні іранської проблеми головну роль усе ж має відіграти саме Москва.
Під час конференції говорили й про посилення співпраці ЄС та НАТО. Але далі традиційних закликів «посилити та зміцнити відносини» справа не дійшла: те, яким чином це має відбуватися, так і залишилося незрозумілим. Водночас члени НАТО наголосили, що блок шукає партнерів не лише поблизу своїх кордонів, а й по всьому світу. «Дуже важливо, щоб НАТО мало мережу партнерства із країнами та міжнародними організаціями із зовсім різними сферами діяльності та цілями по всьому світу», — зазначила Ангела Меркель. Серед можливих кандидатів було названо Японію, Нову Зеландію та Австралію. Загалом, незважаючи на певні гострі заяви та висловлені претензії, мюнхенська конференція все ж закінчилася традиційною «мирною» спільною заявою, у якій учасники закликали НАТО стати центром для Європи та Америки задля спільного аналізу загроз та координації політичних та військових акцій у майбутньому.
