Командувач російськими військами на Північному Кавказі генерал Геннадій Трошев сказав, нарешті, те, що думають російські військові про війну у Чечні. Поділився із кореспондентом «Известий» своєю мрією про публічні страти бойовиків прямо на майданах чеченських міст і селищ — так смачно описати саму картину страти могла тільки радянська людина, вихована на знаменитій картині «Зоя», присвяченій останнім хвилинам життя Зої Космодем’янської. Гітлерівці якраз дуже полюбляли публічні страти, документували їх і фотографували і виявилися першими біографами майбутніх Героїв Радянського Союзу...
Російським політикам, звичайно, не хочеться таких паралелей. Вони звикли вірити, що живуть у цивілізованій країні. Сергій Ястржембський чи Дмитро Рогозін, які першими засудили Трошева, виглядають, як справжні денді, одягаються у найкращих кравців, пардон, модельєрів, їздять на дорогих машинах, відвідують модні ресторани і відпочивають на найкращих курортах. Та хіба ж вони одні? Однак чи можна вимагати від людини, якій ви наказали воювати, щоб вона теж була денді? Військовий — не політик, щоб усвідомлювати, що веде безперспективну війну. Генерал Трошев міркує просто: якщо нічого не допомагає, треба вішати.
Так замість того, щоб поховати дракона тоталітарного мислення, російська еліта годує його на Північному Кавказі... Так, як Трошев, міркує не тільки він один: психологічні зміни, небезпечні і незворотні, відбулися у багатьох, хто пройшов через Чечню, хто втратив там чоловіка, сина, брата... А війна не закінчується, кількість жертв збільшується із кожним днем, кількість втягнутих до виру думок про помсту, про страти й розстріли — також... І я навіть не питаю, що буде в результаті цієї війни із Чечнею, я запитую — що буде з Росією? Які сили підтримає суспільство, яке плекатиме такі думки, за ким підуть ветерани кавказьких війн та їхні родичі? Чи не бажатимуть вони після публічних страт на майдані в Грозному побачити, як гойдаються ті, хто з ними не погоджується, на шибеницях в центрі Москви?
