...Неприступна огорожа з колючим дротом, що сховалася серед високих сосен, налаштовувала на таємниче знайомство із секретним об'єктом. Але самотнiй вахтер і відсутність знаменитих «вертівок» на прохідній ніяк не в'язалися зі статусом гіганта військової індустрії. Лише категоричне прохання здати фотоапарати та наявність спеціальних перепусток з фото на одязі персоналу нагадували про «всевидюще око» охорони. Втім те, що система контролю не впадає у вічі, ще не означає, що її геть немає.
Потрапити сюди непросто, навіть виконавши всі формальності.
Центр військово-повітряної техніки в Манхінгу — одне з підприємств провідного концерну «Даймер-Бенц Аероспейс АГ». Воно здійснює технічне обслуговування авіатехніки Бундесверу й НАТО.
Проводяться програми переоснащення, збільшення термінів експлуатації та модернізації потужностей літаків. Керівництво цими напрямами ведеться з Оттобрунна під Мюнхеном.
Виробництво компонентів і частин збірних груп авіатехніки міститься в Аугсбурзі. Центр у Манхінгу відповідає за кінцеве складання і випробування військових літаків.
Основна турбота зосереджена на знаменитому винищувачі «Єврофайтер». Це витвір спільної програми Німеччини, Великої Британії, Італії та Іспанії.
Перший випробувальний політ європейського дива відбувся в Манхінгу 27 березня 1994 року. Починаючи з 2001 року цей літак має проходити випробування у відповідних центрах Німеччини, Італії та Великої Британії. Але вже з початку військових дій у Югославії, кількість польотів військової техніки над Баварією зросла. Тож не виключено, що ці терміни вже переглянуто. А 2002 року його візьмуть на озброєння німецькі, італійські та іспанські військові. Винищувач подібного типу високоспеціалізований і мобільний. Бойові літаки типу «Торнадо», які призначені для знищення наземних цілей, не можуть так успішно виконувати захист повітряного простору, як це робить «Єврофайтер». Різниця між першим і останнім приблизно така, як між вантажівкою і гоночним автомобілем «Формули-1».
На думку фахівців, ще не існує літака, який міг би за своїми характеристиками порівнятися з «Єврофайтером». Навіть американський Ф-18 за своїми можливостями поступається цій моделі. Все це відкриває нові експортні можливості. Особливо великий інтерес у Норвегії. Не проти обзавестися новою технікою й Канада, Об'єднані Арабські Емірати, Південна Корея, Греція, Бразилія, Сінгапур і Австралія. ФРН ухвалила рішення закупити 180 таких літаків. Ця модель обладнана найсучаснішою технікою, що надає пілоту можливість керувати літаком навіть за допомогою голосу. Англійська з баварським акцентом? Для новинки це не проблема!
...Наше пересування на швидких мікроавтобусах з мигавками територією Центру військово-повітряної техніки перервав гучний натовп молодих хлопців з рюкзачками. Якби зустрів їх у місті, подумав би — школярі. Але тут? Можливо, така ж, як і в нас, група екскурсантів?
Супроводжувач відповів на здивовані погляди в його бік: «Це наші учні». 100 осіб тільки в Манхінгу стануть майбутньою зміною. Близько 3,5 року триває навчання авіамеханіків і електриків. Вони становлять 43 відсотки з працюючих тут 1300 працівників. Лише 6 відсотків — інженери. Ще 41 відсоток припадає на техніків. Їхнє навчання доповнюється дворічною практикою. Особливо охоче на це підприємство беруть представниць прекрасної половини людства. Хто сказав, що виробництво зброї — не жіноча справа? Звичайно, насамперед — літаки, але й дівчат тут не забули. Якщо юнаки приймають своє рішення традиційно (наприклад, тут уже працює батько), або з якихось інших, іноді меркантильних, принципів, то дівчата приходять сюди за покликанням. А це вже рідкість у наші дні. Проте «слабка» стать у військовій індустрії перестала бути винятком. «Єврофайтер ГмбХ» нараховує 26 відсотків жінок — від інженерів до секретарок. А в кабіні пілота? Для Маріо Челі, шеф-пілота, це лише питання часу.
...Зайшовши у перший зі складальних цехів, ми були приголомшені побаченим. І йдеться не стільки про потужність техніки, скільки про те, що й тут «є написи російською мовою».
Як не можна викинути слів з пісні, так не можна уявити нинішню військову авіацію без винищувача МіГ-29, який на світовому ринку коштує понад $ 30 млн. Це більше, ніж ціна золота тієї ж ваги, що й літак. До Німеччини вони потрапили ще в часи «залізної завіси». Після розвалу Берлінської стіни стратегічна спадщина перейшла до нових господарів… МіГ-29 можна як і раніше зустріти в небі вже об'єднаної Німеччини. А оскільки збирання й техобслуговування російського винищувача не обходиться без росіян, зустріч з інженерами з Москви була цілком природною, хоча й несподіваною. Збирати ці літаки на місці дешевше, ніж купувати готову продукцію. Тож і літають виробники по всьому світу слідом за своїм витвором. Німецькі фахівці не проти й самі краще освоїти російську техніку. Для цього вони навіть проходили стажування в Росії. Але спогади про режим секретності залишилися надто неприємні. Якщо в Німеччині той, хто навчається, отримує, за образними словами нашого гіда, на кілограм ваги літака декілька кілограмів документації, то в Росії німцям не дозволили вивезти з собою навіть лекції, які вони законспектували. Проте того, хто знайомий з (пост)радянськими порядками, це навряд чи здивує, адже навіть на військових кафедрах університетів ще збереглися плакати на виході «А ти не забув здати секретні документи?»
Дивлячись на потужність авіатехніки, мимоволі замислюєшся й про колосальний потенціал небезпеки, прихований в ній. Забруднення навколишнього середовища авіазасобами — це квіточки. Ягідки починаються при використанні всього цього «за призначенням«… «Єврофайтер» гарантує на тривалий час лише для Німеччини близько 18 тисяч робочих місць у сфері сучасних технологій. Для Європи це число ще більш вражаюче — майже 150 тисяч. Військова індустрія є одним iз основних роботодавців регіону й обіцяє колосальні прибутки. Тому навіть росіяни, за всієї напруженості відносин з НАТО, намагаються не прогавити свій шматок пирога. Однак, хоч би там якими були суми можливого прибутку, вони меркнуть порівняно з тими жертвами, що їх приносять конфлікти. Повітряна війна НАТО коштувала 11 мільярдів німецьких марок. Але як оцінити людські жертви та понівечені долі? Військову авіаіндустрію ці проблеми, схоже, не турбують. От і бродить знову привид третьої світової Європою, яка так і не навчилася виносити уроків з минулих воєн.
