«Ми думаємо, що НАТО потрібно допомагати українським реформам, навіть якщо їхні результати не відразу ж очевидні. Було б неправильно відмовитися від наших цілей або наших зобов’язань стосовно України», — так заявив прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, виступаючи на весняній сесії міністрів НАТО, яка завершилася в Будапешті. Немало часу на зустрічі було приділено відносинам Північноатлантичного альянсу з Україною та Росією — двома найбільшими східними сусідками НАТО.
Альянс, який не коментує внутрішню ситуацію в Україні, але, треба думати, чудово знає про неї з надійних джерел, проте, не втомлюється повторювати, що готовий допомагати реформам, демократизації, прогресу et cetera. Про це свідчить і комюніке, прийняте в Будапешті. Кажуть, щоправда, що в документі з боку НАТО передбачалося висловити заклопотаність ходом реформ в Україні, але завдяки кулуарним маневрам формулювання змінили. У результаті вийшло звичне «заохочуємо Україну в здійсненні конкретних кроків у процесі реформ».
За інформацією українського міністра закордонних справ Анатолія Зленка, Україна сьогодні займає 1-ше місце в Європі та 7-ме місце у світі за кількістю контингенту, задіяного в миротворчих операціях. «Я думаю, що це визнання. До нас надходять увесь час запрошення. Йдеться про можливість розширення миротворчих операцій»,— зауважив міністр Зленко.
Чесно кажучи, натовців і представників мас-медіа на будапештській зустрічі куди більше цікавила Росія, ніж Україна. Прес-конференція Генсека НАТО лорда Джорджа Робертсона та Анатолія Зленка зібрала лише з десятеро журналістів. Може, їх би було більше, якби прес-конференція не відбулася під завісу зустрічі. А от засідання спільної ради НАТО — Росія, виступ російського міністра закордонних справ Ігоря Іванова прикували увагу абсолютно всіх присутніх журналістів — а значить, повідомлення про це були розтиражовані по всій планеті. Сьогодні, більше ніж через 10 років після закінчення «холодної війни», Москва і НАТО навряд чи можуть називатися друзями, однак старанно демонструють, що дедалі краще розуміють одне одного. Перша половина 2001-го охарактеризувалася відлигою в їхніх відносинах. Про потепління судять і за дедалі більш дружніми заявами натовських та російських керівників, і за конкретними справами. Серед них — відкриття в лютому цього року інформаційного центру НАТО в Москві, але передусім — спільна участь контингентів у миротворчих операціях у Боснії та Герцеговині та Косово. «Ми прийшли до висновку, що співробітництво НАТО та Росії є виключно важливим для Балкан, — заявив лорд Джордж Робертсон. — Наша дискусія з росіянами продемонструвала, що діалог Росії і НАТО зміцнюється, але в той же час засвідчила, наскільки складним та неміцним є мир».
Однак для Росії все ще болючими залишаються розмови про подальше розширення НАТО, і ця розмова, як передбачається, знайде конкретні виміри після саміту НАТО через півтора року...
