Терористичні акти в Лондоні та Туреччині висунули на передній план стару думку, що авторитарні режими краще пристосовані для боротьби з тероризмом, ніж демократії, і що терористичні удари є ціною, яку ми платимо за свободу. Для деяких ця ціна варта того, іншим вона здається дуже високою.
Але історія свідчить про те, що демократії мають ефективнішу зброю для боротьби з тероризмом, ніж авторитарні режими. Справді, тільки коли демократичні держави забувають про свою етику та виявляються не в змозі протистояти принадам авторитаризму, вони слабшають.
Звісно, логіка, яка стоїть за закликами обмежити наші свободи, має спрощенську привабливість: екстремісти використовують наші свободи, щоб здійснювати свої злочини, таким чином, запобігання зловживанню свободами вимагає їх обмеження. Помилка, однак, полягає в припущенні, що відкриті суспільства є більш поблажливими та вразливими стосовно тероризму, аніж ті, які живуть під владою авторитарних режимів. Варто лише подивитися на сьогоднішню Росію або пригадати Алжир у 1990-х роках.
Справді, демократія та влада закону не надають цілковитої гарантії безпеки. Але така гарантія в будь-якому випадку є міражем, тоді як повага до основних свобод і належної правової процедури при придушенні тероризму є могутнім знаряддям ізоляції екстремістів і зменшення їхньої легітимності в очах тих, хто може співчувати їхнім цілям. Саме тому, що Велика Британія є демократією, що поважає владу закону, вона змогла мобілізувати великі сегменти своєї мусульманської спільноти.
Водночас репресії авторитарних режимів проти цивільних осіб і відсутність диференціації між цивільними особами та вбивцями створюють екстремістам сприятливі умови для вербування, дискредитуючи уряд в очах значної частини населення. Недиференційований підхід до політичного ісламізму, що не робить відмінностей між тими, хто відкидає насильство, і тими, хто звертається до терору, тільки полегшує завдання екстремістам, надаючи їм можливість виступати поборниками ідей, що не відображають їхні справжні цілі.
Росія надає переконливі докази безсилля авторитарного насильства та неповаги до влади закону. Президент Володимир Путін застосував «тактику випаленої землі» в Чечні, що привела багатьох чеченських націоналістів просто в розпростерті обійми екстремістів. Терористичні акти в Росії не припинилися, і їхня кількість не зменшилася. Справді, пригадаймо терористичний акт у Беслані у вересні 2004 року, коли внаслідок захоплення однієї школи загинули понад 330 осіб.
Ірак також демонструє межі ефективності неправомірного насильства в боротьбі з тероризмом. Адміністрація Буша, схоже, починає розуміти це. Було б помилково вважати, що смерть тисяч невинних людей, нарівні з довільним взяттям під варту та тортурами, не зробить свого внеску в поширення терору в Іраку. Зрештою, жертви тортур є найкращою рекламою для вербування в лави терористів.
Більш того, коли справа доходить до боротьби з тероризмом, демократії ефективніші політично й оперативно, особливо з погляду їхніх секретних служб. Розвідувальні служби в авторитарних державах є або високо централізованими, або мають тенденцію перетворюватися на автономні центри влади. У будь-якому випадку, вони не перебувають під суспільним наглядом і непідзвітні народу. У результаті, згодом вони втрачають здатність критично оцінювати власні дії та помилки.
У демократичному контексті існують механізми контролю над розвідувальними службами, що покликані обмежити зловживання владою та гарантують ефективні дії шляхом покарання вищих виконавчих осіб, які не справляються з покладеними на них обов’язками. У Сполучених Штатах могутній двопартійний сенатський комітет здійснює безпосередній контроль над розвідувальними службами. Його звіт про нездатність розвідувальних служб, зокрема ЦРУ і ФБР, запобігти терористичним актам 11 вересня 2001 року також містив низку рекомендацій із реструктуризації цих служб для підвищення їхньої ефективності.
Реакція Європи на терор вимагає насамперед посилення її розвідувальних служб, щоб вони могли виявляти та знищувати терористичні осередки, зберігаючи при цьому повагу до основних прав людини і належної правової процедури. Це також вимагає більшої координації між усіма країнами-членами ЄС, а також їхніми союзниками та партнерами.
Водночас, підхід до боротьби з тероризмом із позицій влади закону має бути стовпом європейської співпраці з третіми країнами, особливо з середземноморськими країнами або з Пакистаном, сприяючи, таким чином, культурі безпеки, що веде до демократизації. Поглиблення демократії, у свою чергу, означає забезпечення повної громадянської участі, включаючи ісламські групи, які не проповідують насильства. Право на свободу слова та мирних зборів має бути збережене для тих, хто почувається маргіналізованим та хто розгніваний тим, що вони, як і більшість європейців, вважають несправедливістю по відношенню до палестинців, чеченців й іракців.
І, нарешті, боротьба з екстремізмом, що ґрунтується на самосвідомості, вимагає кращої інтеграції всіх, хто живе в Європейському Союзі. Відповіддю на тероризм має бути підтвердження переваги правового суспільства над свавіллям влади, а також цінності різноманіття, що є відмінною рисою європейських міст, особливо Лондона й Парижа, але дедалі більше й інших міст ЄС.
Ми не можемо і не повинні поступатися терору, будуючи стіни навколо і всередині наших суспільств. Найкращою відповіддю на нетерпимий екстремізм є культивація відкритого плюралістичного суспільства, що ставиться до всіх, хто проживає в ньому, як до повноправних громадян. Європа перетворила різноманіття на одну зі своїх конституційних рис, і саме тому вона має такий вплив на світ. Захищати цю суть є найкращим способом ушанувати пам’ять жертв терору, чи то в Лондоні, Шарм ель- Шейху, Мадриді, Касабланці або Нью-Йорку.
Альваро де ВАСКОНСЕЛОС — директор Португальського інституту стратегічних і міжнародних досліджень
ДО РЕЧІ
У США фіксуються випадки, коли малолітніх дітей в аеропортах не пускають на борт через те, що їхні імена співпадають чи схожі з іменами можливих терористів, занесених до «чорних списків». Після терактів 11 вересня список людей, які або не можуть літати, або вимагають уважнішої перевірки, помітно збільшився — до ста тисяч імен. Противники цих заходів, наприклад «Американський союз за громадянські свободи», запевняють, що уряд не надає достатньо інформації про людей у цьому списку, через що можуть постраждати невинні пасажири, якщо їхнє ім’я співпадає з ім’ям когось у списку, передає АР. Серед тих, кого було затримано в аеропортах, були й відомі люди, наприклад сенатор Едвард М. Кеннеді та республіканець Джон Льюїс. Їхні імена також співпадали з іменами в комп’ютері. Американське Управління з безпеки на транспорті рекомендує авіакомпаніям не відмовляти в посадці на борт дітям до 12 років і не перевіряти їх додатково, навіть якщо їхні імена є в списках. Однак на практиці це все одно трапляється у всіх великих аеропортах. В управлінні є спеціальний представник з прав людини, який розглядає скарги від пасажирів, які запевняють, що їх помилково занесено в списки. Представник управління Йоланда Кларк сказала, що омбудсману вже направлено імена 89 дітей, 14 з них віком до 2-х років.
