Організація з Безпеки та Співробітництва в Європі (ОБСЄ) — структура до певної міри ефемерна. Існує багато думок щодо недоцільності її існування. У тому, що вона почасти перебирає на себе функції інших міжнародних організацій — ООН чи Ради Європи. Через невелику частоту повідомлень про ОБСЄ, її цілком можна було б віднести до спеціально створеної для цього «Червоної книги». Не може поскаржитися на брак уваги організація хіба що під час виборів: тоді в Місії ОБСЄ від преси просто немає відбою. В Україні до спостерігачів уже звикли, оскільки присутні на українських виборах вони не вперше. Звикли і до їхніх однотипних звітів: «Місія зафіксувала поодинокі випадки порушень під час виборів, але в цілому вони не позначилися на результатах виборів». Із стовідсотковою гарантією можна стверджувати, що висновки місії не вирізнятимуться особливою оригінальністю і цього разу. Втім, судити про роботу спостерігачів від ОБСЄ, яких прибуде до України близько 300 (одна з найбільш чисельних груп міжнародних спостерігачів), читач може вже зараз. На запитання «Дня» відповідає Посол Місії спостерігачів ОБСЄ за виборами до Верховної Ради України 2002 року Майкл ВАЙГАНТ.
— Які ваші перші враження від передвиборної кампанії в Україні?
— Ще зарано робити будь-які коментарі. Забороняють мені давати їх зараз і правила ОБСЄ. Допоки триває передвиборна кампанія, триватиме і наша робота. У нас декілька експертів, кожен із яких займається визначеною сферою виборчого процесу. У нас є експерт з мас-медіа, з виборчих систем, юрист та експерт, який займається політичними кампаніями. Також маємо адміністративний штат, який забезпечує підтримку місії. Приблизно з 1 березня у нас пристали до роботи тринадцять груп по дві особи у ролі довгострокових спостерігачів у регіонах. Ми зустрічаємося з представниками влади, неурядових організацій, різних рівнів виборчих комісій, з політичними діячами. Також у мене проходять зустрічі з дипломатичним корпусом, представниками міжнародних організацій, у яких є зацікавленість до українських виборів. Наприкінці тижня ми очікуємо прибуття близько трьохсот короткострокових спостерігачів, які будуть спостерігати безпосередньо за голосуванням. Серед спостерігачів є також люди, яких ми запросили від неурядових організацій, дипломатичних місій. Розраховуємо на приїзд приблизно 50 депутатів від європейських парламентів, які представлятимуть Парламентські Асамблеї ОБСЄ та Ради Європи. Прибуде кілька членів Європарламенту. Упродовж дня голосування, тобто 31 березня, вони відвідуватимуть виборчі дільниці, а наприкінці спостерігатимуть за підрахунком бюлетенів. 1 квітня, десь опівдні, ми плануємо провести прес-конференцію, на якій оприлюднимо попередній звіт з висновками про хід виборів. На початку травня ми зможемо опублікувати вже остаточний звіт.
— Чи виникали якісь труднощі у спостерігачів на нинішньому етапі?
— У нас склалося хороше співробітництво з ЦВК та окружними виборчими комісіями. Маємо добрі стосунки з владою як центральною, так і на місцях. Також до нас приходять представники партій та блоків, які діляться власними враженнями від виборів.
— Отож, до екстремальних умов роботу спостерігачів в Україні ви б не віднесли?
— Труднощі можуть виникати. Вони можуть полягати, приміром, у тому, як добиратимуться спостерігачі в регіони. У цілому ж ми не очікуємо жодних занадто непередбачуваних проблем. У нас є досвід спостереження за виборами в Україні 1998- го та 1999-го років. Так що ми вашу країну досить добре знаємо. Я очолював тут Представництво постійної місії ОБСЄ фактично упродовж року, з 1997-го по 1998-ий рік. Я радий був повернутися і побувати в вашій країні ще раз.
— Яким чином укладається попередній та остаточний звіти спостереження за виборами? Чи враховуються при цьому думки всіх спостерігачів?
— Певно, що так. Як я вже сказав, зараз в Україні працюють довгострокові спостерігачі. Коли закриються виборчі дільниці, свої доповіді до нас надішлють короткострокові спостерігачі. Рано вранці ми проведемо з ними невелику зустріч. З огляду на те, що територія України велика, і не всі спостерігачі матимуть змогу вчасно дістатися до Києва, такі зустрічі проводитимуться на регіональному рівні короткострокових спостерігачів із довгостроковими. Усі їхні погляди, враження будуть зібрані до одного звіту. Ми маємо все врахувати, щоб звіт був послідовним, і те, що відбувалося 31 березня, було б відображено в ньому. Короткострокові спостерігачі матимуть визначений перелік питань, з якими вони підуть на дільниці і з якими вони працюватимуть.
— На минулорічних президентських виборах у Білорусі відбувалися досить цікаві речі з приводу звіту ОБСЄ. Частина спостерігачів від ОБСЄ заявила, що їхньої точки зору не було враховано під час укладання звіту. Більше того, вони звинуватили ОБСЄ в упередженості та в тому, що звіт був підготовлений задовго до дня виборів... В Україні подібного не станеться?
— Я не знайомий з білоруською справою, бо персонально в цьому участі не брав. Існує певний формат при ухваленні звіту, і він уже випробуваний часом. Однак, звичайно, можуть бути люди, які матимуть власну думку, можуть не погодитися з ним. Це було б надзвичайною подією, аби триста осіб погодилися з однією точкою зору.
— Ви не боїтеся, що звіт ОБСЄ може стати предметом внутрішньополітичної боротьби в Україні?
— Місія ОБСЄ працює тут на запрошення міністра закордонних справ, що свідчить про те, що Україна зацікавлена, аби вибори були відкритими і чесними. Практично наша робота базується на методології, яка опрацьована вже упродовж десяти років, і це дає нам певні гарантії у відбитті реального стану речей під час виборів. Як цей звіт буде використаний в Україні чи іншими членами ОБСЄ, вирішуватимуть вони самі. Гадаю, за останні років десять ОБСЄ здобула репутацію організації, яка надає об’єктивний погляд із врахуванням досвіду спостережень у десятках країн.
— У чому смисл укладання звітів спостерігачами, у спостереженнях в цілому? Чи зустрічався вам хоч один звіт, який приніс би результати?
— Ми не спостерігаємо задля власного задоволення. Спостереження важливі для самої країни. Ми прибули на запрошення, а тому наш звіт Україна може використовувати, як захоче. Держава, яка проводить в себе спостереження, може потім поліпшити в майбутньому законодавство, удосконалити виборчу систему. Існують певні стандарти, прийняті 55-ма країнами-членами ОБСЄ, що оформлено в Копенгагенській декларації. Усі 55 країн погодилися, що вибори мають відбуватися саме за ними. Якщо не помиляюся, в 1990-му році члени ОБСЄ вирішили проводити спостереження за виборами і складати про них звіти.
— А хто спостерігає за спостерігачами, за тим, наскільки вони об’єктивні?
— Ви.
— Чи помітили ви певні специфічні риси ведення передвиборної кампанії в Україні, можливо, якісь «ноу-хау»?
— Це — нове виборче законодавство, яке врахувало коментарі та зауваження, що надавалися Радою Європи та ОБСЄ. Ми віримо, що нинішнє законодавство досконаліше від того, яке було в 1998-му році. Зараз нам треба побачити, як воно використовуватиметься на практиці.
— Досконалий закон про вибори можна вважати гарантією чесних та прозорих виборів?
— Хороший закон сприяє хорошим виборам. Але, повторюсь, для цього закон має виконуватись. Сам дух законодавства важить набагато більше, ніж буква закону. Ми отримали від української сторони підтвердження, що тут зацікавлені у вільних та прозорих виборах.
— Коли, на вашу думку, незалежне спостереження за виборами перетворюється у пряме втручання у внутрішні справи країни?
— Ми вважаємо, що не втручаємося, а займаємося тільки спостереженням. Ми не контролюємо і не наглядаємо. Результат успіху виборчого процесу залежатиме насамперед від українського народу.
— Із вашого досвіду явище адміністративного ресурсу, про який так часто говорять щодо виборів в Україні, властиве тільки молодим демократіям, чи й зрілим?
— Може трапитися всяке. Утім, востаннє, коли я був спостерігачем на виборах в Естонії три роки тому, то питання адмінресурсу не поставало взагалі. Там відсутній цей феномен. Щодо інших країн — мені важко сказати.
— А ви самі громадянин якої країни?
— Сполучених Штатів.
— І як там з адмінресурсом?
— У США виборчий процес дуже відрізняється від українського. Немає такого органу, який би відповідав за функціями вашому ЦВК. Наші вибори відбуваються знизу до верху, а не зверху до низу. Тобто виборча система формується на певному рівні — на рівні села, графства чи штату. Якщо хочете, кожен із 50 американських штатів має свою виборчу систему. Приміром, у моєму штаті Мен, де проживає до 800 тисяч виборців, кожне село чи містечко формує власний виборчий апарат. Коли дільниці зачиняються, і голоси підраховано; результати виборів передаються в адміністрацію штату. Тобто вся операція відбувається знизу — вгору. Така тенденція зберігається, в принципі, в інших штатах.
ДОВIДКА «Дня»
Організацію з Безпеки і Співробітництва у Європі (ОБСЄ) було засновано на початку 70-х років під назвою Нарада з Безпеки і Співробітництва в Європі, як форум для діалогу між Сходом і Заходом. Сьогодні ОБСЄ складається з 55 країн-учасниць, включаючи США, Канаду, всі країни Європи і республіки колишнього Радянського Союзу. Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ знаходиться у Варшаві й відповідає за втілення у життя прав людини, демократії і розширення верховенства закону в усьому регіоні. Бюро спостерігає за виборами, за дотриманням зобов’язань з прав людини. Відділ із виборів БДІПЛ слугує центром з питань, пов’язаних із виборчим процесом. Він інформує держави-учасниці про запрошення спостерігати за виборами і є координаційним центром для спостережних місій ОБСЄ.
