Німеччина готова до головування в Європейському Союзі і з радістю приймає естафету від Фінляндії. Слід зазначити, що водночас з 1 січня 2007 року Німеччині по ротації переходить і головування в G8 — (групи восьми найбільш розвинутих країн світу). «Мова йде про головування, яке нас дуже радує». Так прокоментувала готовність Німеччини до виконання нових обов’язків німецький канцлер Ангела Меркель на спеціальному засіданні кабінету, на якому було представлено програму головування у Раді ЄС і ключові позиції європейської політики на цей період. Вона закликала членів коаліції, опозицію і земельні уряди надати підтримку і «взятися за головування об’єднаними національними зусиллями». 17 січня німецький канцлер офіційно представить програму головування Німеччини у Раді ЄС депутатам Європейського парламенту. Вчора презентація цієї програми відбулася в посольстві Німеччини в Україні. Цей документ під назвою «Європа — досягнемо успіху разом» має обсяг 35 сторінок. Німецька програма ґрунтується відповідно до 18-місячної програми, яку складають головування трьох країн: Німеччини, Португалії і Словенії — відповідно у порядку головування. При цьому враховується програма головування Фінляндії і програма стратегії Європейської комісії на 2007 рік.
Виступаючи перед депутатами німецького парламенту, Меркель окреслила наступні пріоритети головування. Перш за все, йдеться про енергетичну політику, дослідження і інноваційну діяльність, ініціювання конкретного план-графіка відновлення конституційного процесу в ЄС, а також скорочення бюрократичної рутини. Німецький лідер також пообіцяла сприяти політиці добросусідства з країнами, які межують з ЄС, зокрема з Україною та країнами Чорноморського узбережжя.
На головуванні у «вісімці» головними пріоритетами Берліна буде зняття інвестиційних бар’єрів, привнесення додаткової прозорості до міжнародних ринків капіталу, посилення захисту прав на інтелектуальну власність, боротьба з піратською продукцією, вдосконалення захисту довкілля і енергетична безпека.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ АКЦЕНТ
Серед названих пріоритетів чи не найбільший наголос Меркель робить на конституційному процесі. Вона застерегла німецьких депутатів щодо небезпеки «історичного провалу» у разі не ухвалення до виборів в європейський парламент в 2009 році угоди про конституцію ЄС. Меркель заявила, що буде наполягати на встановленні план- графіка щодо застопореного конституційного процесу після того, як в 2005 році Франція і Голландія відхили проект європейської Конституції. По словам канцлера, німецький уряд і вона особисто будуть інтенсивно працювати під час головування, що такий конституційний договір, який базується на спільних цінностях, вступив в силу. Водночас вона визнала, що ця проблема не може бути вирішеною до кінця головування Німеччини в ЄС. «Ми поставили собі завдання до кінця головування визначити дорожнику карту для майбутньої імплементації конституції», — зазначила Меркель.
В ОДИН ГОЛОС
Німецький канцлер наголосила, що Європі потрібне «спільне розуміння цінностей, зокрема свободи, демократії, поваги прав людини і верховенство права». За її словами, «майбутнє європейської інтеграції має бути пов’язаним із цими цінностями. Торкаючись питання боротьби з тероризмом і зброєю масового знищення, як головної загрози для ЄС, канцлер закликала євроспільноту, членами якої є 25 країн, «говорити одним голосом» у боротьбі проти нових загроз. Закликаючи до тісної співпраці, Меркель наголосила, що об’єднана Європа досягне успіху, а розділена послабить силу цього співтовариства. За її словами, ЄС має говорити в унісон «сильним голосом», коли співтовариство береться до врегулювання міжнародних криз. Як приклад, вона назвала ситуацію в Ірані та на Близькому Сході, де «ми маємо величезні проблеми». Водночас Меркель додала, що Німеччина сподівається вдихнути нове життя в Близькосхідний «квартет», до складу якого входять ЄС, США, ООН і Росія, і який намагається бути посередником у конфлікті між Ізраїлем і палестинцями та «Хізбалла» у Лівані.
ВАЖЛИВІСТЬ РОЗШИРЕННЯ
У пріоритетах Німеччини побіжно згадується про розширення ЄС. Слід зазначити, що в стратегії Європейської Комісії досить критично оцінюється здатність ЄС до розширення у зв’язку з інституційними і фінансовими наслідками, які з цього витікають. Це питання нещодавно обговорювалося на саміті Євросоюзу. Тим не менше, на засіданні Ради міністрів ЄС 15 грудня Меркель зазначила, що розширення і надалі має важливе значення для ЄС. Канцлер зауважила, що ефект минулих розширень був надзвичайно позитивним. За її словами, після створення єдиного ринку в 1993 році було створено 2,5 млн. робочих місць і Німеччина дуже виграла від прийому до ЄС 10 нових членів у травні 2004 року. Торкаючись майбутнього розширення, Меркель сказала, що глави держав і урядів не зробили критерії членства більш жорсткими і тому країни, які хочуть приєднатися до європейського співтовариства повинні відповідати цим критеріям. Поки що, за словами Меркель, середньострокову перспективу членства в ЄС мають такі країни, як Албанія, Боснія, Сербія і Македонія.
Поки що ніяк не визначена перспектива для країн, які не можуть отримати повноцінне членство в ЄС. Для них Німеччина пропонує розвинуту програму добросусідства і партнерства. При цьому наголошується, що ці країни повинні зі свого боку забезпечувати не лише безпеку і добробут, але й розділяти загальноєвропейські цінності.
Загалом, німецький канцлер досить рішуче налаштована на головування в ЄС. Коментуючи майбутнє головування, вона сказала, що Німеччина готова сприйняти дружню підтримку з боку країн членів ЄС. Меркель вважає, що атмосфера є доброю для вирішення поставлених завдань.
КОМЕНТАРI
Ольга АЛЕКСАНДРОВА, німецький експерт з Росії та України:
— Я не вважаю, що Україна займатиме велике місце на порядку денному Європейського Союзу, як це було досі. На це існує ціла низка причин. По-перше, нещодавно відбулося засідання глав держав Євросоюзу, на якому не було закрите питання подальшого розширення ЄС. Але тепер розширення буде розглядатися дуже обережно. І поки може йтися про Хорватію, яка більш продвинута серед усіх претендентів на вступ до євроспільноти. Після цього можуть бути розглянуті кандидатури таких балканських держав, як Македонія, Албанія. Стосовно інших держав — поки що офіційні або напівофіційні заяви представників Євросоюзу не вийдуть за межі сусідства. По-друге, перед ЄС стоїть багато проблем, передусім йдеться про структуру самого Євросоюзу, наскільки керованою є ця організація. Тому в основу свого піврічного головування Німеччина хоче поставити — а час покаже вдасться це чи ні — питання про Європейську конституцію. Окрім того, опосередковано негативно на питання України також впливає перипетії навколо вступу в ЄС Туреччини, з якою проблем тільки додається.
Я гадаю, у східній політиці Німеччини буде зроблений певний акцент. Відмічу, що східна німецька політика все менш стає політикою самої Німеччини. Це більшою мірою вже політика самого Європейського Союзу. Звичайно, тут як тінь постійно тяжіє проблема взаємовідносин ЄС та Росії. Передусім, це пов’язано з газом, із залежністю Європи взагалі, а особливо Німеччини, від поставок російського газу. А з іншого боку, цілий ряд подій, починаючи з кінця минулого року, примусили багатьох переглянути свою точку зору щодо Росії.
Хто має більший вплив на планування східної політики: однопартійці Меркель чи колишнього канцлера Герхарда Шредера? Я б не стала говорити, що партії впливають на планування зовнішньої політики Німеччини. Відмічу, що східна політика Шредера була багато в чому політикою самого Шредера. І в тогочасній коаліції не всі погоджувалися з деякими заявами Шредера. Наприклад, для Партії зелених як партнера з коаліції деякі заяви колишнього канцлера заходили досить далеко. Але з іншого боку, існує політика уряду. Я зазначу, що в сьогоднішньому уряді й коаліції я не спостерігаю особливих протиріч у позиціях щодо східної політики Німеччині. Визнано, що Росія є стратегічним партнером. Це зумовлено й енергоресурсами, серед німецьких підприємців є інтерес до інвестування в Росію. А в усьому іншому щодо відносин з Росією, особливо після багатьох подій цього року, є певна стриманість як в одній, так і в іншій партії. Я не вважаю, що нині існують протиріччя щодо питань східної політики. А якщо вони є, то, можливо, стосуються лише деяких нюансів. До того ж, у східній політиці Німеччини не можна ставити акценти тільки на Росії або на проблемах України. Важливе місце займають проблеми з Польщею, особливо після приходу до влади братів Качинських. Оскільки відносини між Берліном і Варшавою погіршились.
Що повинна робити Україна, щоб використати головування Німеччини для просування своїх інтересів у рамках євроінтеграційного курсу? Я завжди зазначала й можу підтвердити, що єдиний спосіб для України полягає в тому, щоб вести максимально ефективну політику, як економічну, так і зовнішню, здійснювати реформу юридичної системи. Тобто не давати приводу для критики України як незрілої, недемократичної країни, в якій панує хаос і корупція. Єдиний спосіб — якнайкраще себе показати.
Безсумнівно, особисті контакти завжди дуже корисні для розвитку відносин. Але не можна всю політику зводити тільки до особистих контактів. Бо особистості приходять і йдуть, а країна залишається, а також залишаються сліди від загальної зовнішньополітичної лінії.
Аркадій МОШЕ С, експерт Фінського інституту міжнародних відносин:
— Я не знаю, чи буде головування Німеччини успішним, але вважаю, що воно буде досить активним. Німці приймають від фінів цілий ряд портфелів із завданнями, з яких ведеться робота. Але Німеччина досить чітко дала зрозуміти, що має намір сконцентруватися на активізації конституційного процесу. А в тому, що стосується зовнішньої політики, німці загалом досить серйозно збираються підійти до планування політики на східному напрямі. Безумовно, для них також стане важливою російська проблематика. Але вони вже чітко дали зрозуміти, що мають намір діяти в напрямі налагодження діалогу з країнами Середньої Азії. І це, безсумнівно, також матиме вихід на енергетичне досьє. Вони мають намір серйозно підійти до цілого ряду інших проблем. Стосовно України, не виключено, що Німеччина під час свого головування спробує реалізувати задумку виведення в окрему категорію країни, що безпосередньо межують із Європейським Союзом, передусім, України й Молдови, і створення для них особливого, більш привілейованого додаткового статусу в рамках європейської політики добросусідства. Подивимося, чи вийде це? Але намір у позитивному плані виділити ці країни, на мій погляд, наявний.
