Сполучені Штати 2 листопада могли вибрати свого 44-го президента… Могли, але не вибрали, і 43-й господар Білого дому Джордж Буш отримав від народу повторний мандат на керування країною протягом наступних чотирьох років. Багато експертів зараз вже фантазують щодо виборів президента у 2008 році, які обіцяють бути найцікавішими в американськiй історії, з огляду на таких імовірних претендентів на найвищу посаду, як Арнольд Шварцнеггер і Гіларі Клінтон. Проте повернiмось до нинішніх реалій і розгляньмо, що ж особливого і незвичного було у цьогорічних змаганнях за президентське крісло.
ШВИДКІСНИЙ ПІДРАХУНОК
Як свiдчать попередні, проте цілком достатні дані, в США на виборах глави держави переміг чинний господар Білого дому. У головному, з погляду на цi вибори, штаті Огайо Буш переміг Керрі у 2%, що дозволило розставити всі крапки над «і» й остаточно оголосити чинного президента переможцем. По Огайо цікавим є те, що цей штат традиційно вважався республіканським. Утім, за останні чотири роки він повною мірою відчув на своїх мешканцях наслідки економічної рецесії. У деяких містах країни безробіття сягнуло рівня майже 30%. З огляду на це Керрі у своїх агітаціях саме в цьому штаті робив основний акцент на недолугій економічнiй політиці Джорджа Буша. І реальна динаміка по скороченню відриву між обома претендентами в Огайо дійсно мала місце. Але для Керрі не вистачило часу, аби переконати місцевих жителів у перевагах власної економічної політики. Огайо став тим рубіконом, перейти який Керрі не судилося. Не знадобилась навіть допоміжна армія адвокатів для перерахунку голосів і з’ясування їх результатів у судах.
Одночасно з президентськими у США відбулись вибори в обидві палати Конгресу. За остаточними даними CNN, республіканці отримали повну більшість в Сенаті (55 місця зі ста) і в Палаті представників, де від республіканської партії на наступнi два роки будуть представлені 231 кандидат, при необхідній більшості в 218 голосів. Демократи ж представлені у нижній палаті 200 кандидатами, а у Сенаті — 44 представниками. Знайшлося навіть по одному незалежному в обох палатах Конгресу.
Отже, можна констатувати, що Буш разом зі своєю персональною перемогою отримав повний карт- бланш на продовження проведення власної зовнішньої і внутрішньої політики. Для підтвердження цього зазначимо, що на цих виборах Джордж Буш отримав всі свої перемоги з упевненою перевагою в 3 — 4 відсотки в середньому по країні. Очевидним сюрпризом для багатьох експертів і політиків став той факт, що саме за Буша віддали голоси понад 51% виборців, а у загальнонаціональному голосуванні чинний президент випередив Керрі приблизно на 4 мільйони голосів, чого не траплялось з погляду боротьби між партіями вже майже із середини 80-х років.
Після перемоги, офіційно оголошеної представниками Білого дому, президент США виступив із спеціальною промовою. На початку він сказав, що сенатор Керрі зателефонував йому і привітав із перемогою. Буш відзначив, що Керрі і його команда доклали величезних зусиль прагнучи перемоги і можуть цим пишатись. Після традиційних подяк учасникам власної команди господар Білого дому зазначив, що і надалі продовжуватиме боротьбу з тероризмом. Він також звернувся до прихильників Керрі і заявив: «Щоб зробити Америку сильнішою країною, мені знадобиться ваша підтримка. У нас одна країна, одна конституція і одне майбутнє».
Джон Керрі також виступив iз власною промовою щодо результатів голосування і визнав, що Джордж Буш таки переміг його. Сама Америка загалом в очах світу ці вибори також виграла, оскільки їй вдалось уникнути «флоридської ганьби» за допомогою достатньо швидкого підрахунку голосів. Не дарма ж у більшості штатів вибори розпочались за 10 днів до визначеного дня голосування.
ПРОГНОЗИ ЩОДО ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРЕМОЖЦІВ
Переможців, як відомо, не судять, тому спробуємо спрогнозувати на найближче майбутнє ймовірну поведінку нового старого американського керівництва. У питаннях внутрішньої політики більшість експертів солідарні з тим, що істотних змін не відбудеться. Не змінюватиметься й ситуація у сфері національної безпеки США. Адміністрація Буша створила стратегію національної безпеки, потім організувала особливе міністерство у цій же галузі для втілення зазначеної стратегії у реальність. З огляду на це, немає ніякого резону перебудовувати вже готову діючу структуру. Активним напрямком реформування стануть силові органи США, зокрема, ми станемо свідками жорсткої боротьби за крісло майбутнього директора всіх американських спецслужб, що матиме надзвичайно потужні повноваження.
У сфері зовнішньої політики США і надалі співробітничатимуть з міжнародними фінансовими організаціями, такими, як Міжнародний валютний фонд. Проте ідеологія дій «сімки» може бути переглянута. Це пов’язано з вкрай важливим «гарячим» питанням американської адміністрації — девальвацією долара. Переважна більшість експертів США сходяться у думці, що девальвація долара є невідворотною у найближчій перспективі. Питання треба ставити по-іншому: якою саме буде ця девальвація: стрімкою, обвальною чи повільною? Експерти говорять, що повільною, але особливої упевненості в їх твердженнях не відчувається. Існує думка, що нинішня політика «дорогої нафти», яку проводить президент Буш, є кроком саме на підтримку американського долара. У зазначеному контексті надзвичайно гостро стоїть питання монетаристської політики США, зокрема по відношенню до Китаю.
Що ж до Росії, то до цього часу Сполучені Штати у взаємовідносинах все віддавали «на відкуп» приватному бізнесу і все зав’язували на персональні контакти, згадати хоча б враження президентів обох країн від «зазирання у душі один одного». Однак нині основна ставка адміністрацією США буде зроблена на енергетичну політику, яка щодо Росії ставатиме більш активною, оскільки Буш і його команда, за якими стоять потужні енергетичні транснаціональні корпорації, зацікавлені у зменшенні залежності Сполучених Штатів від поставок близькосхідної нафти і пошуках нових постачальників.
Стосовно Іраку, як демократи, так і республіканці сходяться у думці, що основний акцент буде зроблено на трьох речах. По-перше, попередження гуманітарної кризи, яка дійсно має місце у країні. По-друге, створення легітимного уряду. В цьому контексті вкрай важливим є проведення іракських виборів у січні 2005 року, хоча б і за афганським сценарієм. I, по-третє, тренування і використання іракських військ і сил безпеки для наведення ладу в країні.
Щодо позиції Джорджа Буша по Україні, то вона полягає в таких основних моментах: дотримання чесної і прозорої процедури президентських виборів, другого туру виборів 21 листопада цього року, максимальне залучення України до миротворчої операції в Іраку та прихильність України курсу на євроатлантичну інтеграцію. Загалом, суттєвих коригувань політики США у напрямку українського вектора не передбачається. Хіба що для тиску на українську владу у разі фіксування значних порушень на виборах представники обох партій у Конгресі можуть прийняти сумнозвісний законопроект Д.Рорабахера. Але це поки лише погрози.
