Новий німецький уряд створено, коаліційний договір між соціал-демократами і зеленими підписано. Поступово стає зрозуміло, що зміни у внутрішній та зовнішній політиці Німеччині будуть невеликими. Відійшло на другий план певне загострення відносин Берліна з Вашингтоном, викликане напередодні виборів критичними висловлюваннями федерального канцлера Німеччини Герхарда Шредера та міністрів його кабінету про американську політику.
У коаліційному договорі дружба зі Сполученими Штатами стоїть на першому місці серед зовнішньополітичних пріоритетів. Тільки після цього згадується європейська інтеграція. У нещодавньому інтерв’ю британській газеті «Гардіан» міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер заявив, що «німецького шляху» в конфлікті з Іраком не буде. Мається на увазі безкомпромісна і жорстка позиція, яку раніше займав Шредер, щодо незастосування військової сили проти Іраку. Екс-міністр юстиції Герта Дойблер-Гмелін, яка порівняла політику президента Джорджа Буша з політикою Адольфа Гітлера, була змушена залишити новий уряд. Після виборів подібна рокіровка для Шредера — не проблема. Крім того, міжнародний опір планам війни з Іраком зростає, тому Німеччина вже давно не самотня у своїй позиції. Американські аналітики ще до виборів заявляли, що позиція Берліна незабаром обов’язково пом’якшиться.
Новий уряд Німеччини має кілька відмінностей від попереднього. З ясністю, яка в принципі не властива політикам, новий кабінет попередив німців про майбутні складні часи. Передусім коаліція хоче значно зменшити витратну частину бюджету, тобто максимально економити. Враховуючи 14-мільярдний дефіцит німецького бюджету, такий крок вважається необхідним. Скасовуються дотації й податкові пільги, скорочуються допомоги з безробіття та пенсії. Запроваджуються нові податки на акціонерний прибуток і на авіарейси. В умовах жорсткої економії можливостей для соціальних реформ залишається не так багато. Це створює проблему в ситуації, коли країна балансує на межі економічної кризи, і кількість безробітних перевищує чотири мільйони осіб.
Готовність нового уряду до реформ помітна в екологічній та соціальній сфері. Партія зелених як молодший партнер під час переговорів коаліції мудро використала свій успіх на виборах. Зелені, які практично забезпечили перемогу коаліції на виборах, могли б вимагати ще одну міністерську посаду. Однак вони відмовилися від цього, натомість вимагаючи більших повноважень для своїх міністрів. Тепер міністр екології Юрген Тріттін відповідатиме за альтернативні види енергетики — досі ця сфера була в компетенції міністра економіки. У міністра захисту прав споживачів Ренати Кюнаст в майбутньому буде більше можливостей втручатися в роботу інших міністерств. Крім того, деякі головні проекти зелених йдуть врозріз із загальною політикою економії. По-перше, ще більше коштів вкладають у розвиток альтернативних видів енергетики. (За останні чотири роки Німеччина стала першим у світі виробником вітрової енергетики). По-друге, поїздки залізницею стануть дешевшими через податкові пільги.
За головний проект нового уряду — реформу ринку праці — відповідатиме міністр економіки Вольфганг Клемент. Шредер обрав на цю посаду людину, яка має гарні відносини і з підприємствами, і з профспілками. У його компетенції — діяльність колишніх міністерств праці та економіки. Клементу, якого німецька преса називає «суперміністром», передусім доведеться вирішити наступну проблему. У Німеччині дуже багато людей, які могли б працювати, але не шукають роботу, оскільки отримують від держави соціальну допомогу. Інші приховують, що влаштувалися на роботу, і продовжують отримувати гроші від держави. Водночас підприємства та ті, хто працюють, платять їм, власне, зі своєї кишені. Консультативна група міністерства економіки вважає, що потенціал цього чорного ринку складає близько двох мільйонів чоловік — половину безробітних в Німеччині.
Опозиція (блок ХДС/ХСС і ліберальні демократи) жорстко критикує програму уряду. На їхню думку, люди перед виборами не знали правду про плани соціал-демократів і зелених: ніхто не говорив про підвищення податків або про програму економії. Але це тільки половина правди. Міністр фінансів Ганс Айхель уже раніше економив, і опозиції завжди було важко пояснювати, яким чином мають фінансуватися її ідеї. Більш серйозно доводиться приймати докори німецьких бізнесменів. Вони бояться, що високі податки стримуватимуть економічне зростання.
Але у німецького уряду іншого виходу немає. Він, безумовно, буде змушений провести санацію бюджету. Існує небезпека, що Німеччина не буде відповідати критеріям Європейського Союзу щодо збільшення бюджетної заборгованості. Це може призвести до непорозумінь між нинішніми членами ЄС, що, у свою чергу, може стати загрозою розширенню Союзу 2004 року. Вступ до Євросоюзу країн Центральної Європи має для Німеччини дуже велике значення. Вже зараз Польща і Чехія — серед десяти найбільших зовнішньоторговельних партнерів Німеччини.
Програма економії має ще й другий бік. Німеччина є найбільшим донором грошових коштів до загального бюджету ЄС. Нині Берлін намагається зменшити свою частку, що може призвести до зменшення дотацій в усьому Євросоюзі. Наприклад, уже зараз зрозуміло, що аграрні структури Польщі ніколи не отримуватимуть стільки фінансової допомоги, як їхні колеги із Франції або Греції. Німецький уряд досі вкладав великі гроші у проекти країн колишнього Радянського Союзу через державний банк «Кредітанштальт фюр Відерауфбау» (KfW). Наприклад, в Україні KfW бере участь у програмі в 17 млн. євро. Однак у новому коаліційному договорі йдеться, що в майбутньому банк повинен буде більшою мірою підтримувати малі та середні підприємства Німеччини. Це не означає завершення роботи банку в країнах Східної Європи, проте вимушений факт зміни пріоритетів KfW — цілком можливий.
Відносини з Росією завжди були одним з пріоритетів уряду Шредера, його дружба з Путіним настільки міцна, що обидва лідери погодилися разом виступити у відомому німецькому ток-шоу, а німецько-російське співробітництво часом здається навіть ближчим, ніж зв’язки Берліна з Парижем. І це, вважають у Німеччині, необов’язково є поганим знаком для України — цілком ймовірно, що чим частіше Шредер дивиться у напрямку Москви, тим частіше він звертатиме увагу і на Київ...
