У патронованих Росією частково визнаних республіках Південної Осетії й Абхазії мають відбутися вибори президентів. І як показують події, які розгортаються, нудно не буде. Якщо в другому випадку вибори будуть достроковими у зв’язку зі смертю президента Сергія Багапша, то в першому наприкінці року закінчується другий термін Едуарда Кокойти (Кокоєва).
ПІВДЕННООСЕТИНСЬКЕ ПРОТИСТОЯННЯ
Формально південноосетинська конституція не дозволяє чинному президентові обиратися на третій термін. Кокойти посів цей пост 2001 року і, здавалося б, жодних претензій у нього бути не може. Але, як відомо, формальні процедури часто приносять у жертву так званої політичної доцільності. Врешті-решт, за існуючих порядків у Південній Осетії порівняно не дуже складно змінити основний закон, аби така можливість з’явилася. За прикладом своїх патронів у Москві з правлячого тандему він досить довго висловлювався вкрай туманно з приводу свого третього обрання.
Досить сказати, що опозиції в республіці просто немає, а всі інші претенденти на посаду президента змушені перебувати або в Москві, або в столиці Північної Осетії — Владикавказі. Серед них Анатолій Баранкевич, колишній міністр оборони і герой кавказької війни 2008 року, Роланд Келехсаєв — голова «Народної партії», а також Дзамболат Тєдєєв — тренер збірної команди Росії з вільної боротьби. Саме з останнім багато хто пов’язує перспективи конкуренції з Кокойти на виборах 2011 року. Цхінвальська влада серйозно нервувала під час візиту Тєдєєва до республіки в квітні поточного року. Немало клопоту їм завдав і мітинг проти Кокойти, який прибічники Тєдєєва провели 27 травня у Владикавказі.
Москві ідея обрання нинішнього президента на третій термін не припала до душі. Ще в ході парламентських виборів у республіці 2009 року її не підтримав керівник адміністрації президента Росії Сергій Наришкін. За його словами, зміни в конституції Південної Осетії на догоду чиїмось миттєвим інтересам були б небажані. Сигнал був прийнятий, і напередодні нового 2011 року Кокойти на своїй прес-конференції заявив, що не ламатиме конституцію під себе і не стане виставляти свою кандидатуру на третій термін. Тоді він заявив: «Усі свої обіцянки, які я дав 2001 року, я виконав».
Однак не все, про що говорять у Москві, в Цхінвалі беззаперечно виконують. Тому було досить прикладів, коли столичним призначенцям створювали такі умови, що вони просто змушені були евакуюватися. До речі, на собі це відчув і Анатолій Баранкевич. Ось і тепер знайшлися ті, хто не хоче, щоб Кокойти залишав пост. У травні цього року заступник міністра оборони Південної Осетії Ібрагім Гассєєв публічно озвучив ініціативу про голосування щодо продовження президентських повноважень для Кокойти за допомогою організації всенародного волевиявлення. За словами генерала Гассєєва, «Едуард Кокойти привів нашу республіку до перемог, із його ім’ям пов’язане визнання незалежності, під його керівництвом почалося відродження нашої держави». Звідси висновок: правління саме цього президента має бути продовжене. Ініціативна група на чолі із заступником міністра внесла на розгляд Верховного суду Південної Осетії пропозицію про розгляд правочинності проведення референдуму про третій термін. У разі позитивного вердикту організувати всенародне волевиявлення з відомим результатом в умовах адміністративного контролю було б не дуже складно.
І тут інтереси Москви, яка вже втомилася від Кокойти, дещо розійшлися з бажаннями правлячої в Цхінвалі кліки. Суд не дозволив проводити референдум про третій президентський термін. Як оголосив глава Верховного суду Ацамаз Біченов, президія Верховного суду визнала порушенням конституції питання, чи може одна і та ж особа займати пост президента три терміни підряд. І хоча напередодні Кокойти заявив, що «хоч яке б рішення виніс Верховний суд із питання референдуму про третій термін, я не братиму участі у виборах», проте, його прибічники не заспокоїлися.
Як повідомило Газеті.Ру джерело в Цхінвалі, «група людей, співробітників служби держохорони та міністерства оборони Південної Осетії, незадоволена озвученим напередодні рішенням Верховного суду... спробувала виявити свою незгоду із цим фактом у будівлі парламенту країни, де відбувалося пленарне засідання. У результаті між депутатами і непроханими гостями відбулася досить гостра суперечка щодо правозастосувальної практики та майбутнього країни». «У парламенті.... справді пройшла досить серйозна розмова, яка не переросла в конфліктну ситуацію. Парламент працює у звичному режимі. Обстановка у самому місті спокійна і стабільна», — запевнила прес-секретар голови парламенту Південної Осетії Інна Габараєва.
Зрозуміло, що такі дії заступника міністра й інших не могли бути спонтанними. Демонстративна відстороненість Кокойти нікого не повинна вводити в оману. Таким чином Москві дають зрозуміти, що не все відбуватиметься за її бажанням, і досить серйозні люди в Цхінвалі схильні поводитися, як вони вважають за потрібне. Тим більше, що в сусідній Північній Осетії також не дуже спокійно. Там був убитий декан факультету осетинської філології Північноосетинського держуніверситету імені Коста Хетагурова, народний поет Осетії Шаміль Джикаєв. Після цього почалися зіткнення з інгушами й осетинськими мусульманами. Донедавна республіка була острівцем стабільності, але і цьому приходить кінець. Поза сумнівом, це позначиться перш за все на Південній Осетії, тому інтрига місцевих виборів додасть Москві головного болю.
НЕЛЕГКИЙ АБХАЗЬКИЙ ВИБІР
В Абхазії ситуація дуже відрізняється від південноосетинської. Там цілком легально діє опозиція, преса досить активно критикує уряд і президента. Тому результат виборів, призначених на 26 серпня, для Москви абсолютно не однозначний. Тим більше, що на президентських виборах 2004 року Москва підтримувала Рауля Хаджимбу, опонента Багапша, що привело республіку до межі важкого внутрішнього конфлікту, який міг би перерости в збройне протистояння. Тоді був створений тандем: Багапш — президент, Хаджімба — віце-президент. Із певними проблемами тандем функціонував. Але на виборах 2009 року Хаджимба виступав опонентом президента і пішов в опозицію.
Із команди Багапша — Олександр Анкваб зараз виконує обов’язки президента, має досвід служби в структурах радянського МВС (32-річним він обіймав посаду начальника політвідділу МВС Грузії, що було майже унікальним випадком для етнічного абхазця). Під час другого терміну Сергія Багапша Анкваб став «людиною номер два» в офіційній абхазькій владній ієрархії. Другим імовірним кандидатом є Сергій Шамба — на сьогодні визнаний дипломатом номер один у Абхазії. Заслуга Шамби беззаперечна: створення ефективної дипломатичної служби республіки з усіма поправками на її спірний статус і обмежене визнання. Нині він прем’єр-міністр.
Головний кандидат від опозиції — Рауль Хаджимба — виходець із КДБ СРСР. Він керував структурами безпеки Абхазії, обіймав посаду прем’єр-міністра, а 2004 року вважався наступником Владислава Ардзинби. У цьому статусі його підтримувала й Москва.
Та хоч хто б став президентом Абхазії, йому доведеться вирішувати ряд складних проблем у відносинах із Москвою. Посол Росії в Абхазії Семен Григор’єв сказав про завершення «цукерково-букетного періоду». Абхазька влада активно протистоїть спробам російського бізнесу захопити ключові позиції в економіці. При цьому всіляко заохочується проникнення турецького капіталу, носіями якого є етнічні абхазці, нащадки тих, що емігрували до Туреччини після завоювання Росією Кавказу. При цьому вони автоматично вважаються громадянами республіки, і жодні обмеження на них не поширюються. Отже інтрига абхазьких виборів Москві також не байдужа. Після них можуть виявитися підводні камені.
