Передвиборна пора — непростий час і для правлячих сил, і для опозиційних: перші мають акцентувати увагу на здобутках, другі — на недоліках. При необхідності за досягнення можна видати хиби, а досягнення — за помилку. Щось схоже зараз відбувається в Сполучених Штатах, де фактично стартувала передвиборна кампанія.
Восьмеро із дев’яти представників Демократичної партії провели свої перші дебати у штаті Нью-Мексико. На початку наступного року в американців відбудуться так звані «праймеріз» — партійні з’їзди, на яких офіційно оголошується кандидат на президентське крісло. А вже в листопаді 2004 року американці мають обрати нового — або залишити нинішнього — лідера. Якщо в політичному житті Штатів нічого не зміниться, то республіканці, очевидно, робитимуть ставку на Джорджа Буша. Із демократами все набагато складніше, будь-кому з них буде важко боротися із «розкрученістю», а відповідно й високими рейтингами нинішнього глави держави. Однак така обставина абсолютно не створює дефіциту охочих поборотися на виборах із Бушем-молодшим, перетвореним демократами на своєрідну мішень, для влучення в яку не жаль будь-якої зброї.
Вісім демократів критикували, сперечалися, протестували, а почасти й глузували з діяльності чинного президента. Особливу увагу було приділено питанню війни проти Іраку. Щоправда, кожен дотримувався певної межі опозиціонерства, оскільки більшість із демократів-учасників внутрішньопартійної дискусії так чи інакше брали участь у політичній підготовці воєнної кампанії проти Багдада. «Нашою країною керує людина, котра зруйнувала союзи, над створенням яких працювали впродовж 70 років президенти як від Демократичної, так і Республіканської партії», — наголосив колишній лідер демократичної меншості в Палаті представників Річард Гепхардт. За іронією долі пан Гепхардт належить до того кола людей, які допомагали нинішньому главі держави вести переговори з приводу легітимізації вторгнення в Ірак. Однак це не завадило представникові Демпартії назвати Джорджа Буша «страшним невдахою». Президенту дорікали неврахуванням багатьох іракських реалій, через які нині мусять гинути американські вояки. Один із демократів заявив, що американців слід вивести з Іраку, натомість дозволити відновити порядок в країні іноземцям і Організації Об’єднаних Націй.
Останні рішення, які приймає адміністрація Джорджа Буша, стали ніби відповіддю на закиди демократів. Приміром, Вашингтон вирішив розробити нову резолюцію по Іраку, яка б дозволяла розширити повноваження ООН. Більше того, Бушу вдалося заручитися підтримкою Росії, міністр оборони якої недавно не виключив можливості участі росіян в стабілізаційних силах в Іраку. Однак Німеччина та Франція проігнорували старання Буша. Президент Жак Ширак під час зустрічі в Дрездені з канцлером Герхардом Шредером заявив, що Париж розробляє доповнення до проекту резолюції, які б розширили мандат ООН в Іраку, проте жодним чином не виправдали б воєнну кампанію. Німецький керівник уряду в свою чергу запевнив, що навіть при схваленні Радою Безпеки ООН нової резолюції Берлін не відправить до Іраку своїх вояків. Найiмовiрнiше, цього разу Штатам вдасться знайти порозуміння з французами набагато легше, аніж раніше, коли Париж казав Вашингтону «ні», навіть не бачивши проекту резолюції. Але то було до війни, якої, гадали, можна було уникнути. Сьогодні Франція прагне врятувати ситуацію (чи, можливо, потрапити на іракський ринок), але при цьому намагається й не втратити обличчя (такого собі правдоборця в міжнародних відносинах).
Джорджу Бушу буде непросто наступного року. Наближення виборів вимагає безпомилкових дій. А помилок, схоже, було зроблено вже чимало й до сьогодні, тепер з’являтимуться результати вже вчинених прорахунків. Схоже, неправий був Білл Клінтон, коли говорив, що після розпаду Радянського Союзу питання зовнішньої політики не відіграватимуть важливої ролі при внутрішній політичній боротьбі. Джордж Буш якраз матиме змогу довести протилежне.
