Менше місяця залишилося до дострокових виборів до парламенту Грузії, призначених на 28 березня, однак як такої передвиборної кампанії у країні немає. До Центральної виборчої комісії надійшли документи кількох десятків партій і блоків, але переможці відомі заздалегідь — це правляча коаліція Єдиного національного руху та блоку «Бурджанадзе — Демократи». Дві політичні сили раніше заявили про своє об’єднання, отже парламентська більшість президенту Саакашвілі більш ніж гарантована.
Верховний суд Грузії через численні порушення анулював результати листопадових виборів за партійними списками. Обрані тоді депутати-мажоритарники збережуть свої місця, а ось партійні списки переголосують. Блоки «Національно-демократична партія — Традиціоналісти» та «Права опозиція» («промисловці» з «новими правими») — основні опозиційні рухи, які братимуть участь у парламентських виборах. Більшість грузинських оглядачів вважають, що їм навряд чи вдасться подолати 7-відсотковий бар’єр. Рада Європи закликала грузинську владу скоротити бар’єр до 4 — 5%, однак Михаїл Саакашвілі заявив, що він проти подібного кроку. Прихильники збереження існуючого порядку обрання парламенту кажуть, що навряд чи варто підтримувати на плаву сили, які не мають реальної опори в електораті. Демократія має бути реальною, а не штучною, вважають ті, хто солідарний із Саакашвілі в цьому питанні.
На перший погляд малоцікава передвиборна кампанія у Грузії, між тим, не позбавлена інтриги. Ця інтрига залежить від подальших кроків одного з лідерів «революції троянд» — колишньої в. о. президента Ніно Бурджанадзе. Як вважають багато експертів, перегрупування грузинських політичних сил може розпочатися вже у стінах парламенту, і ключовою фігурою в цьому питанні може стати Бурджанадзе. Формування союзу учасників «революції троянд» змушує пригадати дітище Едуарда Шеварднадзе — Союз громадян Грузії, якому, особливо останні кілька років, важко було зберегти єдність і силу однієї команди. Чи досягне успіху в цьому блок нової влади?
Майбутні ролі між революційною «трійкою» були розподілені заздалегідь — Михаїл Саакашвілі став президентом, Зураб Жванія — прем’єр-міністром, а Ніно Бурджанадзе мала знову очолити парламент. Однак вона ніколи не приховувала, що не бажає бути спікером «слабкого парламенту». Під час нещодавньої конституційної реформи Бурджанадзе жорстко протистояла зменшенню ролі законодавчої влади. (Згідно з новою редакцією Конституції, у Грузії збільшені повноваження виконавчої влади — запроваджено пост прем’єр-міністра, силові міністри підзвітні безпосередньо президенту, глава держави має право розпустити парламент та уряд, однак парламент також може відправити у відставку кабінет міністрів). Бурджанадзе заявляє, що збільшення повноважень президента згодна бачити лише частиною реформ перехідного періоду, в майбутньому ж, на її переконання, баланс влади потрібно буде переглянути.
Крім того, в єдиному списку Національного руху Саакашвілі та «блоку двох спікерів» людям Бурджанадзе виділили надзвичайно мало місць (у першій двадцятці їх лише двоє, повiдомляє Civil.ge). У кулуарах кажуть, що, можливо, в новому парламенті Ніно Бурджанадзе вже не оберуть спікером — її може змінити на цьому посту одна з лідерів Єдиного національного руху Майя Надірадзе. Перед Ніно Анзорiвною постало серйозне завдання — як забезпечити своє політичне майбутнє? Поступатися заради збереження єдності революційного «тріумвірату» чи заради демократичного завоювання революції вийти з команди — знову стати опозиціонеркою? Обидва шляхи є досить ризикованими. «Свою головну місію і головну місію парламенту я вбачаю в тому, щоб парламент відігравав конструктивну роль у політичному житті Грузії, — заявила Бурдажандзе в нещодавньому інтерв’ю РІА REGNUM. — Конструктивна роль — доброзичливе, але водночас критичне ставлення до тих або інших кроків, які робить уряд».
Яким буде наступний парламент Грузії і як майбутні вибори вплинуть на розклад політичних сил в країні? Із цим питанням «День» звернувся до грузинських експертів.
Ія АНТАДЗЕ, оглядач радіо «Свобода»:
— Якщо навіть у новому парламенті буде представлена опозиція, вона буде дуже слабкою: під час «революції троянд» нинішньої опозиції не було разом із народом, а нова влада сьогодні дуже популярна. Однак у її лавах можливий розкол. Нова опозиція може народитися із середовища нинішньої влади, і це станеться в парламенті — особливу позицію можуть зайняти Ніно Бурджанадзе та її соратники, можливо, Республіканська партія. Те, як відбувався процес формування списку правлячої коаліції, свідчить, що Бурджанадзе не мають наміру обирати головою парламенту. По- моєму, Саакашвілі та Жванія просто хочуть ослабити парламент. Коли ми обирали сильного президента, ми сподівалися, що в нас буде і сильна Конституція, і сильний парламент, і сильна опозиція. Але зараз я боюся, що це буде зовсім не так.
Івліан ХАЇНДРАВА , директор програми «Південнокавказькі дослідження» Центру розвитку та співробітництва:
— Однопартійним грузинський парламент не може стати за визначенням, бо за списками Національного руху до нього пройдуть представники різних партій і політичних груп. Хоча, безумовно, існує ризик, що інші партійні списки до парламенту не потраплять. Тим партіям, які самоусунулися від листопадових подій у Грузії, втратили підтримку і довіру електорату, залишається нарікати на себе.
Можна очікувати, що в міру того, як парламент почне працювати, чіткіше виявляться інтереси й політична орієнтація сил, які пройдуть до нього, отже загрози однопартійності не існує. На сьогодні імовірно, що спікером все ж таки стане Ніно Бурджанадзе. Лідери революційного «тріумвірату» постійно наголошують на необхідності збереження єдності. Хоча при складанні виборчого списку виявилися розбіжності, вважаю, ніхто не піде на те, щоб кинути виклик цій єдності, виставляючи альтернативні кандидатури на пост голови парламенту. Однак надалі, в міру зміни парламенту, не можна виключити нічого.
Безумовно, сила законодавчої влади у Грузії після квапливо проведеної конституційної реформи зменшиться, бо над парламентом нависне такий самий дамоклів меч дострокового розпуску, який висить над російською Думою. Жодного разу Дума не відправила у відставку прем’єра, жодного разу не відхилила державний бюджет... Багато в чому, звичайно, майбутнє законодавчої влади у Грузії залежатиме від волі парламентської більшості — чи захоче вона відігравати хоч трохи помітну роль у політичних процесах, чи ж віддасть проведення політики на відкуп президенту, виконавчій владі.
