Король Фахд, який правив країною найтриваліший час в історії Саудівської Аравії (24 роки), мертвий. Шість тижнів король лежить у лікарні, борючись зі смертю, — єдине його реальне заняття відтоді, як 10 років тому він переніс інсульт. Особа нового короля відома, але в чиїх руках насправді буде зосереджена влада, неясно.
Як і за колишніх часів, коли маршал Тито помирав у розшматовуваній Югославії, родичі правителя (які також були його політичними підданими) бояться, що смерть короля призведе до хаосу. Цей страх розвивається в той час, коли весь Близький Схід гуде від розмов про демократичні зміни. Від Єгипту до Лівану й Ірану — скрізь нагнітаються політичні пристрасті, а разом із ними відроджується оптимізм. Вуличні демонстрації, вибори, а також політичні дебати в кафе й в інтернеті процвітають як ніколи. Навіть консервативні держави Аравійського півострова залучені в пожвавлені суперечки про міністрів-жінок, представництво шиїтів, участь ісламістів у політичному процесі та навіть про майбутнє їхніх правлячих династій. У цій динамічній обстановці Саудівська Аравія виділяється на загальному тлі.
Розбіжності в королівстві гострі як ніколи, і смерть короля може ще більше поглибити їх. Два конкуруючі табори — так звані реформатори та прихильники «твердої руки» — формуються в сімействі аль-Сауд, найбільшій у світі правлячій династії, що нараховує 22000 принців і принцес.
У реформаторів менше влади, але вони є прийнятним для міжнародної спільноти варіантом саудівської диктатури. Їхній новий лідер, наслідний принц Абдулла, очевидно, має легітимність за правом старшого в сім’ї. Реформатори кажуть про часткові муніципальні вибори, національний діалог і права жінок, яким, як вони натякають, можуть в один прекрасний день навіть дозволити сісти за кермо!
Навіть ці обмежені спроби блокуються безкомпромісним табором ваххабітів, який контролює сили безпеки, судову систему та реальні важелі влади всередині країни. Справді, принц Наїф, міністр внутрішніх справ і лідер противників реформ, примусив замовкнути або ж посадив у в’язницю сотні провідних саудівських реформаторів.
Одна з причин слабкості фракції Абдулли — те, що він знаходить мало підтримки всередині сім’ї, бо основна влада в сімействі аль-Сауд належить аль-Фахдам — шести рідним братам померлого короля, з яких найважливішу роль відіграють принц Султан, міністр оборони, і принц Наїф. На перший погляд питання про престолонаслідування здається улагодженим — тепер після смерті Фахда наслідний принц Абдулла стане королем. Попри це, Абдулла, можливо, не зможе визначати майбутнє, бо він, очевидно, приречений на поразку в разі будь-якого відкритого зіткнення з силами Наїфа.
Опорою влади Абдулли є Національна гвардія, він також претендує на підтримку сил, що виступають за модернізацію Саудівської Аравії. Ні того, ні іншого недостатньо, щоб зупинити Наїфа. Основною перевіркою того, наскільки сильна королівська влада Абдулли, стане таке запитання: чи зможе він звільнити сотні політичних реформаторів, які перебувають тепер у в’язниці. Особливо це стосується трьох авторитетних вчених, яких він благословив на розробку пропозицій із реформи — лише для того, щоб Наїф посадив їх у в’язницю.
Тепер після смерті короля Фахда старі непорозуміння між його численними братами та зведеними братами, не кажучи вже про тисячі принців наступного покоління, повинні бути улагоджені. Але не варто сподіватися на нове покоління, що не обов’язково молоде або прогресивне. Так, третє й четверте покоління клану аль-Сауд не лише розділені за політичною і релігійною приналежністю, але й є людьми різного віку — від 20 до 90 років. Усі вони сподіваються на те, що їм випаде шанс правити країною.
Таким чином, перед народом Саудівської Аравії стоїть це основне питання: чи може з’явитися авторитетний правитель, який возз’єднає країну, згідно з прогресивною традицією покійного короля Файзала? Сумно, але, швидше за все, — з урахуванням того, яку владу мають обструкціоністи на чолі з Наїфом, — рішучий король навряд чи з’явиться. Напрям, яким у перспективі вирушить країна, можна найкраще оцінити за тим, кого Абдулла назве наступником принца Султана — головного союзника Наїфа — якого вже назвали спадкоємцем Абдулли.
Якщо Абдулла (якому 83 роки) зможе призначити спадкоємцем будь-кого з молодших принців, який належить до наступного покоління, сповідає вільніші погляди, то надія є. Але Наїф (77 років), його рідні брати — в тому числі Султан (82 роки) — і їхні прихильники у ваххабітських колах, здається, окопалися надто глибоко, щоб таке могло статися. На зразок зміни одного старого вождя іншим на посаді Генерального секретаря перед самим крахом Радянського Союзу, зміна монарха в Саудівській Аравії, схоже, лише крок у неухильному марші країни до політичного краху. Росія знайшла молодого реформатора в особі Михайла Горбачова дуже пізно. Може виявитися дуже пізно і для Саудівської Аравії.
Маї ЯМАНІ — автор і науковий співробітник у Королівському інституті міжнародних відносин (Чатем-Хаус)
