В Росії продовжують дискутувати з приводу плівки, показаної наприкінці минулого тижня одним з німецьких телеканалів — плівки, яка ілюструє сумні реалії чеченської війни. Те, як поводилися із тілами загиблих (забитих?) російські військовослужбовці, викликало на Заході очевидно небажаний для Кремля резонанс. Спочатку російське керівництво оголосило плівку сфальсифiкованою, однак згодом повідомило, що справжнім автором кадрів був фотокореспондент газети «Известия», а німецький тележурналіст, який коментував плівку, навіть не був на місці зйомки...
Залишається тільки зрозуміти, що це доводить. Російський стрингер нібито не погоджується із закадровим текстом німецького колеги, однак на спеціально скликаній редакцією «Известий» прес-конференції він визнав, що зустрічався із фактами жорстокості і звірств російських солдатів під час так званих «зачисток» — тільки, мовляв, на плівці цього немає. Все, що там демонструється, журналіст «Известий» називає жахливою правдою війни. А відрізані вуха? Традицією деяких загонів спецпризначення є те, що вони відрізають вуха від тіл убитих ними ворогів...
Спростування продемонстрованої більшістю провідних західних телеканалів плівки стало лише доповненням свідка. Ми тепер знаємо, що плівка не сфальсифiкована, бачимо, як поводяться із тілами загиблих військовослужбовці, дізнаємося, які традиції існують у регулярної армії — традиції, яким не позаздрили б і в середньовіччі! Ми побачили не просто плівку смерті на ганебній війні — нам продемонстрували плівку смерті моралі цілого суспільства, яке займається не вирішенням питання, як таке може відбуватися в новій демократичній Росії, а намагається зрозуміти, хто є автором жахливих кадрів і чи є використання інформації, придбаної німецьким телеканалом у російського журналіста, правомірним.
Спостерігаючи за метушнею навколо «плівки смерті», починаєш усвідомлювати, чому російські силовики влаштували полювання на одного з найбільш поінформованих свідків чеченської війни — кореспондента радіо «Свобода» Андрія Бабицького, чому обмежили будь-яку інформацію з зони бойових дій, намагаючись криваву окопну правду підмінити солодкою посмішкою Сергія Ястржембського.
Цим людям є що приховувати. Вони бояться світла так, як інші бояться смерті...
