Післязавтра розпочнеться офіційний візит Президента України Віктора Януковича до Китайської Народної Республіки. Попередній візит глави української держави до Піднебесної відбувся 2002 року і фактично не приніс нашій країні відчутних результатів. Нинішнє керівництво України усвідомлює важливу роль Пекіна й вітає посилення ролі Китаю як одного із впливових центрів сучасного багатополярного світу. «День» уже опублікував інтерв’ю з послом України в Китаї Юрієм Костенком (див. «День» №148, четвер, 19 серпня 2010 р.), який розповів про те, які очікування покладає Київ на візит українського Президента до Піднебесної. Тепер пропонуємо читачам точку зору китайської сторони, очікування Пекіна щодо цього візиту. Якими бачать у КНР перспективи розвитку двосторонніх відносин? Чим цікава Україна для сьогоднішнього Китаю, який днями став другою у світі державою за ВВП? Про це — в інтерв’ю «Дню» Надзвичайного і Повноважного Посла Китайської Народної Республіки в Україні ЧЖАНА Сіюня. Слід зазначити, що перед початком інтерв’ю він зізнався, що дипломат завжди потребує допомоги журналістів. «Для мене це можливість щось почути або щоб мене почули», — зазначив китайський посол.
«У КИТАЇ ТА В УКРАЇНІ ІСНУЮТЬ ВЕЛИКІ ОЧІКУВАННЯ...»
— Пане посол, оскільки невдовзі відбудеться візит президента України Віктора Януковича до Китайської Народної Республіки, то чи не могли б ви пояснити, у чому полягають (у зв’язку з цим візитом) «небувалі можливості розвитку відносин між нашими країнами», як про це відзначив у Пекіні міністр закордонних справ КНР Ян Цзечі під час зустрічі з головою українського зовнішньополітичного відомства Костянтином Грищенком?
— Мене тішить та увага, яку в Україні приділяють відносинам із Китаєм. Хотів сказати кілька слів про історію. Після проголошення незалежності України Китай та Україна завжди підтримували хороші відносини в політичній, економічній і гуманітарній сфері. Основою цих відносин є принцип невтручання у внутрішні справи, повага до того, що існує тут і в Китаї, а також дружба та взаємовигідне співробітництво. Під час без’ядерного саміту, що відбувся у квітні цього року у Вашингтоні, наші президенти домовилися вивести наші відносини на новий стратегічний рівень і наповнювати відносини більш реальним змістом, а також зміцнювати наше співробітництво в реальних сферах.
Китай як найбільша країна із середніми статками, що розвивається, і Україна як найбільша європейська держава мають багато спільних інтересів щодо механізму створення світової економіки, у якій наші країни будуть добре розвиватися.
У рамках підготовки цього візиту велася велика робота з економічного співробітництва, а також активізація живих контактів між громадянами наших країн, організація днів культури, народної творчості в обох країнах. Із великим задоволенням констатую, за перше півріччя обсяг двосторонньої торгівлі виріс на більш ніж 30 відсотків. Ми також бачимо, що в Україні та Китаї слабко представлені відповідно китайський та український бізнес.
Проте, я б сказав, що на дипломатів обох країн чекає багато роботи. Дійсно, ми зараз перебуваємо на тому етапі, коли відносини вийдуть на одну сходинку вище. Я тут працюю два тижні й можу констатувати, що в Китаї та Україні існують великі очікування щодо того, що майбутній президентський візит надасть найсильніший поштовх нашому співробітництву в усіх сферах.
— Пане посол, можливо, ви відкриєте завісу щодо того, які угоди можуть бути підписані в ході цього візиту?
— Сьогодні ввечері (інтерв’ю записувалося 18 серпня. — Авт.) перший віце-прем’єр пан Клюєв поїде до Китаю, щоб провести в Пекіні засідання спільної торгово-економічної комісії. Сфери діяльності цієї комісії охоплюють програми співробітництва, а також конкретні проекти й об’єкти співробітництва, які можливо потребують підтримки з боку урядів двох країн.
Що ми підписуватимемо в ході майбутнього президентського візиту? Пропозицій багато. Зараз у Києві перебуває група китайських експертів, які саме й погоджують зі своїми колегами з міністерства закордонних справ України, що конкретно взяти із цих пропозицій, щоб у присутності двох президентів підписувати.
«УКРАЇНА ДУЖЕ ВПІЗНАВАНА В КИТАЇ...»
— Чим цікава Україна для сьогоднішнього Китаю, який називають «світовою фабрикою» і який днями став другою у світі державою за рівнем ВВП?
— По-перше, Україна дуже впізнавана в Китаї: під час війни українські льотчики захищали китайське небо від японських загарбників. А в перші роки становлення нашої республіки серед радянських фахівців було багато українців. Приміром, у галузі чорної металургії й машинобудування переважали представники української національності. По-друге, у Китаї прекрасно знають українську літературу. Китайська молодь читає Шевченка.
Якщо говорити про сучасність, то Китай бачить в Україні велику європейську державу з великим науково-технічним і сільськогосподарським потенціалом. Розвивати співробітництво з Україною буде взаємовигідною справою.
Так, як ви й сказали, за підсумками другого кварталу за обсягом валового внутрішнього продукту Китай перевершив аналогічний показник Японії і став другою країною за обсягом ВВП після США. Це свідчить про те, що протягом понад 30 років реформ і відкритості ми проводимо правильний курс із акцентом на економічний розвиток і надалі ми його продовжуватимемо. Але я хочу зазначити, що Китай усе ще залишається країною, що розвивається. За статистикою 2009 року розмір ВВП на душу в нас становив тільки 3678 доларів США, що дорівнює 1/10 порівняно з Японією, посідає соте місце у світі, і, відповідно, за цим показником відстає від багатьох країн, що розвивається. Загалом, за рівнем розміру ВВП на душу населення Китай перебуває на рівні «нижче середнього» у світі. Тож на нас чекає багато роботи, щоб постійно підвищувати рівень добробуту населення.
— А як щодо бізнес-клімату в Україні, відкритості для китайських інвестицій?
— У кожній країні існує своє законодавство, у тому числі й щодо залучення закордонних інвестицій. У цьому випадку я міг би як китайський посол констатувати: ті, хто приїжджає сюди, мусять поважати те, що тут є. Треба працювати в рамках українського законодавства. Я думаю, що уряд України також зацікавлений у тому, щоб у країну прийшли закордонні інвестиції. Я думаю, що й українці, і китайці виграють від приходу в Україну китайського бізнесу.
Під час зустрічей президентів і міністрів закордонних справ наших країн було відзначено, що є багато потенційних сфер, де ми можемо налагодити гарне перспективне і прибуткове для двох сторін співробітництво. Це космічна й авіаційна промисловість, нові матеріали й сільське господарство.
І, на мою думку, пан Клюєв поїде до Китаю, щоб конкретно реалізувати ці переваги для нашого двостороннього співробітництва. У рамках президентського візиту в Китай також буде проведено велику роботу, щоб конкретизувати нашу співпрацю в цих галузях на урядовому рівні.
— Чи планується створення спільних підприємств?
— Зараз триває розробка конкретних проектів, які стосуються спільних виробництв, спільного будівництва, спільних наукових праць, технічних досліджень. Поки я не можу вам відкрити, на що ми зараз ідемо, оскільки ми перебуваємо на такому етапі, коли краще не заважати людям працювати. (Сміється.)
Але я думаю, що тут робота йде дуже добре. Принаймні, вона нам подає надію.
ПРО БІЗНЕС, РОЛЬ ДЕРЖАВИ Й НАТО
— Пане посол, ви кажете, що не потрібно заважати людям. Але в західній пресі є публікації, в яких розповідається про китайський державний капіталізм і наводяться приклади, що саме держава укладає контракти, а не компанії... Що скажете про роль Китайської держави у відносинах між нашими країнами?
— По-перше, я не думаю, що роль іншої держави є слабкою. Ми, людство, живемо в такому етапі, коли уряди або урядові структури потрібні. Причому для того, щоб урегулювати соціальне й економічне життя. Уряди вже не виступають суб’єктами або об’єктами економіки. Однак до зобов’язань уряду входить регулювання економіки, створення умов для нормального економічного розвитку.
На даному етапі реально дуже слабка економічна співпраця між китайським і українським бізнесом. Зрозуміло, будемо сподіватися, що із двох сторін буде зацікавленість розвивати бізнес. Поки що китайські бізнесмени погано знають українських бізнесменів і навпаки. Саме в тому, на мою думку, й полягає робота на урядовому рівні, щоб створювати умови, платформу для того, щоб бізнес краще знав один про одного. Тоді й виросте взаємна зацікавленість. На даному етапі, я гадаю, просто необхідна сильна підтримка на рівні уряду для налагодження гарної торгово-економічної співпраці. Урядова підтримка потрібна й для реалізації потенційних перспективних об’єктів, у яких зацікавлені обидві країни.
— А чи можете назвати ці об’єкти?
— За два тижні ви дізнаєтеся про це з ваших газет.
— Пане посол, а як ви ставитеся до думки деяких експертів, які говорили про те, що вступ України до НАТО міг негативно позначитися на відносинах між нашими країнами?
— Ми бажаємо, щоб скрізь був мир, у тому числі — в Європі. Ми відкрито й неодноразово заявляли, що треба проводити новий погляд на безпеку держав і світову систему безпеки. Потрібно врахувати взаємні інтереси, рівноправне партнерство, щоб усе, що ми робимо в галузі безпеки, мало відкритий і передбачуваний характер. І мир ми можемо підтримувати на основі згоди всіх народів. Не можна нікого виключати із цього процесу. Безпека однієї країни не може підтримуватися за рахунок або на шкоду безпеці іншої сторони. Таке наше бачення безпеки й миру. Україна суверенна держава, вона має право проводити суверенну політику. І нам доводиться поважати це право.
— А як ваша країна ставиться до НАТО?
— Я, здається, вже розповів про це.
ПРО КОНФУЦІАНСТВО Й ДОРАДЧУ ДЕМОКРАТІЮ
— Пане посол, багато експертів на Заході і в Україні запитують, як Китаю вдалося досягти успіху в останні 30 років, забезпечувати постійне зростання в понад 8%, у той час, як багато демократичних країн не змогли цього зробити. Чи можете ви коротко розповісти, в чому секрет економічного успіху вашої країни?
— Дійсно, у нас керує комуністична партія, є сильний уряд. Китай — демократична країна. Ми намагаємося одночасно збалансовано розвивати економіку, соціальне й політичне життя. Причому економіка повинна розвиватися під потреби конкретної людини. Збільшення ВВП не самоціль, головне, щоб людина жила сьогодні краще, ніж учора, і в неї була надія, що завтра буде краще, ніж сьогодні. А для цього їй потрібна не лише економіка, а й духовний світ. Тому ми хочемо, щоб суспільство з усіма цими елементами — економічними, політичними, духовними, культурними — розвивалося гармонійно. Ми хочемо створити умови, щоб людина жила в злагоді з суспільством, з іншими людьми, із самим собою.
— Як усе ж таки вашій країні вдається сполучати древню філософію конфуціанства з комуністичною ідеологією?
— На Заході з появою безлічі міст-фортець, князівств виникла демократія суперництва. На Сході, у Китаї, в інших державах завжди існувала унітарна державність. І ми всі жили в межах цієї державності. І тут теж є демократія, що називається дорадчою. Людям доводиться радитися, щоб узгодити між собою дії або правильно будувати свої відносини з іншими людьми. Ось на основі цього народилася дорадча демократія.
Конфуціанство — це філософія, що намагається пояснити, як будувати відносини людини й суспільства. Щоб вам було гарно й суспільству. Китайська інтелігенція не вихована, а народжена в дусі конфуціанства. Якщо взяти нинішній стан країни, ми беремо те, що є в Китаї й робимо те, що потрібно Китаю. Ми все робимо з огляду на ті ситуації та потреби, які існують у країні. Це по-перше. А по-друге, для нас соціалізм дуже гарний соціальний лад. Я не вважаю, що демократія може бути тільки капіталістичною. Я вважаю, що потрібно знайти модель розвитку, з огляду на те, що є в нас на сьогодні.
— Тобто головне не назва, як сказав Ден Сяопін: «Неважливо, якого кольору кішка — білого чи чорного, головне, щоб вона ловила мишей»?
— Дякую, що ви згадали Ден Сяопіна. По-моєму, це не дуже точне посилання, оскільки треба, щоб на чолі керівництва була комуністична партія. Треба, щоб ми узялися за економіку, суспільство, за соціальні питання, а те, що є в суспільстві, повинно розвиватися синхронно й гармонійно. Щоб у остаточному підсумку були створені кращі умови для людини. Як я розумію, соціалізм — це поєднання виробничої ефективності й соціальної справедливості.
«ПАРТІЯ — ЦЕ ЩЕ НЕ УРЯД...»
— Дійсно, у книзі «Мегатренди в Китаї», яку я зміг переглянути в інтернеті, йдеться про важливість громадського порядку й гармонії для вашої країни. Але в мене виникає запитання, хіба обов’язково для цього, щоб це здійснювалося лише під керівництвом комуністичної партії?
— По-перше, так, партія повинна бути керівною і спрямовуючою силою. Якщо це правильна партія, то вона бере свідомо всю роботу на себе. Але партія — це ще не уряд. Є робота для урядових структур на різних рівнях. Прокуратура й суди також покликані для того, щоб забезпечувати гармонію в суспільстві. У нас також є неурядові організації, місцеві органи самоврядування, соціальні групи й добровольці. Ми дуже хочемо, щоб усі ці структури працювали на суспільство.
— Часто в ЗМІ можна прочитати про корупцію в Китаї, в тому числі — про страти високопоставлених партійних працівників. Чим це викликано?
— Я б хотів через вашу газету давати повнішу інформацію. Я розумію, що простим читачам цікаво прочитати, що когось посадили або стратили. Насправді все в нас працює в комплексі, це, наприклад, добір державних службовців. Потрібно брати гарних людей на державну службу, в органи, що мають реальну владу. Так само потрібно забезпечити такі умови, щоб на цих посадах люди чинили добре. Крім того, цим чиновникам потрібно платити нормальну зарплату, забезпечувати нормальні умови життя. І останнє, це міри покарання.
ПРО ЦИФРУ «8» І ВАЖЛИВІСТЬ ЖИВИХ КОНТАКТІВ
— До речі, в чому полягає магія числа «8» у вашій країні? Адже навіть Олімпіада в 2008 році починалася о 8 годині 8 хвилин і, здається, 8 секунд. Як відомо, уряд вашої країни прагне забезпечити щорічне зростання економіки величиною принаймні 8%.
— Тут нічого магічного немає. Просто ієрогліф, що позначає це число, також має значення «приємно».
— А як це звучить китайською?
— На південному діалекті — «фа». До речі, українська мені подобається. Вона дуже мелодійна.
— Тоді, можливо, ви вивчатимете українську мову, як це робить російський посол. Американський посол теж сказав, що в міру можливості вчитиме державну мову України. До речі, добре українською розмовляє посол Великої Британії...
— Я вже вивчаю, щоправда, говорю тільки окремими словами, українська мені дається легко.
— Пане посол, якою ви побачили Україну?
— Це запитання я б хотів відкласти на потім (сміється). Чесно кажучи, я поки не бачив України. Навіть не можу сказати, що бачив Київ, скоріше — частину міста. Останні зустрічі в мене були переважно із представниками уряду, з тими людьми, які мені потрібні, в першу чергу, щоб представити себе, наводити контакти для співпраці й підготувати візит українського Президента до Китаю.
Якщо говорити про Київ, то це європейське місто з європейським стилем. Разом із цим — а я побував у багатьох європейських містах — впадає у вічі українська специфіка. Тут навіть свій запах. Місто неначе до вас іде й ви його відчуваєте, відчуваєте, що воно має свої особливості. По-перше, це рельєф, старі будинки. Нові ж будівлі, пробачте мені, це продукти глобалізації. Особливо примітні збережені стародавні будинки, церкви, а також ця будівля посольства, побудована 1880 року. У місті багато таких пам’ятників культури, історії, носіїв народної традиції. Все це свідчить про те, що кияни дуже дбайливо ставляться до своїх традицій, дорожать тим, що мали предки. Це добре. По-моєму, кияни дуже хороші люди. Мені прості люди дуже часто допомагають орієнтуватися і вживатися в цьому місті.
— Чи не могли б ви сказати, як збираєтеся орієнтуватися в політичному житті України, якими джерелами інформації будете користуватися або вже почали?
— Я вважаю, що передусім дуже важливі живі контакти. Завдяки глобалізації, усі можуть усе прочитати в інтернеті. Мої співробітники в Пекіні раніше мене побачать інформацію з інтернету. Тому для мене важливі живі контакти. До обов’язків будь-якого посла входять контакти з представниками урядових структур України. Але я не ігноруватиму інтернет і читатиму ваше друковане видання. Якщо в мене будуть запитання, то я звертатимуся до конкретної людини за допомогою.
