— Після закінчення «холодної війни» з’явилися нові стратегічні альянси.
Ядерні технології стали служити «розмінною монетою» у стратегічних, політичних,
екологічних торгах. Жодна країна в світі не показала такого виду самообмеження,
яке продемонструвала Індія протягом майже чверті століття, після ядерного
випробування у Бахроші 1971 р. І це незважаючи на той факт, що Індія перебуває
в ситуації, яка не має аналогів у світі, — з двома ядерними державами у
найбезпосереднішому й недружньому оточенні. Ніхто нас не розглядав як суб’єкт,
що має власний інтерес. Для Індії неприйнятний напівколоніальний і другорядний
статус нації, чиї принципи безпеки визначаються іншими. Провівши ядерні
випробування, Індія тільки виявила існуючі ядерні реалії, що досі ігноруються.
Й заявила про еволюцію універсальної парадигми ядерної безпеки для всієї
земної кулі. Провівши випробування, Індія не тільки оголосила мораторій
на подальші випробування, а й заявила про готовність перетворити його на
юридичне міжнародне зобов’язання. І з такою пропозицією звернулася до кількох
країн, до того ж Пакистану. Індія зробила кілька гарантій і пропозицій,
в яких чітко розглядаються такі пропозиції. Ми заявили, що ніколи не застосуємо
ядерну зброю. Випробування — запобіжний засіб. Індія, до того ж, оголосила
про приєднання до конвенції з хімічної зброї, про цілковиту підтримку незастосування
й суворого посилення заходів контролю над експортом ядерних, ракетних,
хімічних, біологічних технологій, що використовуються при розробці озброєнь.
Але в Індії не було альтернативи. Ми ніяк не порушили міжнародне право,
але ми були вимушені поставити питання про зміну системи ядерної безпеки
в світі — безпеки для всіх.
— Чи позначилося це на відносинах Індії з іншими країнами?
— Світова спільнота має бути стурбована не Індією, а тими країнами,
які мають по 20 тисяч боєголовок і продовжують займатися значними розробками
в цій сфері. Про це ще раз нагадала Індія, хоч випробування носили виключно
оборонний характер. Насправді багато наших партнерів це розуміють і змін
у міжнародних відносинах не сталося. У тому числі й у відносинах з Україною.
— В чому особливості відносин України та Індії?
— Дуже важливо те, що Україна має унікально зручні в геополітичному
відношенні економічні й політичні позиції. Володіє щедрою землею, корисними
копалинами, природними ресурсами й мінеральними добривами... У вас налагоджене
сільське господарство. Значний науково-технічний, виробничий потенціал,
наука — це велике надбання, багатство України. Стосовно людей — то це високоосвічені,
кваліфіковані, професійні, інтелігентні люди. Тобто за кількістю професійних
робітників, інженерів, учених Україна, безсумнівно, перебуває серед провідних
західних держав.
Зараз ви переживаєте перехідний період, і, безумовно, існують труднощі.
Але я бачу ваше майбутнє яскравим і світлим. 30 років тому Індія теж переживала
перехідний період і було дуже складно, а сьогодні весь світ говорить про
економічне диво Індії.
— Зараз, за даними агентства Рейтер, 40 відсотків населення Індії живуть
за межею бідності, у багатьох сільських районах відсутня питна вода, використовується
дитяча праця.
— За такий невеликий термін у такій величезній країні неможливо вирішити
всі проблеми. Ці проблеми, перераховані вами, — пріоритетні, їх обов’язково
буде розв’язано. І небажання відволікати фінансові кошти від мирного будівництва
на гонку озброєнь — теж природньо для Індії.
І наприкінець. Ваш Київ — чудове зелене місто з прекрасними вулицями.
Дуже красивий Дніпро. Але найпрекрасніше — це люди. Я визнав, що українці,
так само, як і індуси, — мислителі, філософи, дуже доброзичливі й гостинні
люди, часом такі емоційні, що, в принципі, й з’єднує, ріднить нас.
