Місія західних посередників на вчорашніх переговорах у Києві щодо виходу з кризи мала широку підтримку, проявом якої стали, зокрема, заяви президентів низки держав. Глава Білого дому Джордж Буш закликав до якнайшвидшого і мирного урегулювання політичної кризи в Україні. «Важливо, щоб ситуація не вилилася в насильство, щоб волю народу почули», — заявив Джордж Буш в Оттаві на спільній прес- конференції з прем’єр-міністром Канади Полом Мартіном. Глава канадського уряду підтримав Джорджа Буша. Пол Мартін також сказав, що він проти «зовнішнього втручання» у процес виборів в Україні, «в тому числі російського». Крім того, президент США висловив підтримку Александру Квасневському в його київській місії, повідомив прес-секретар державного департаменту США Річард Баучер. «Ми дуже тісно взаємодіємо з європейськими країнами в їхніх зусиллях з подолання кризи в Україні й наполягаємо на тому, щоб усі українські сторони співпрацювали з ними в пошуках мирного й політичного результату», — зазначив прес-секретар.
Президент Франції Жак Ширак висловився за врегулювання ситуації в Україні в дусі поваги конституції, діалогу та громадянського миру. Як повідомив офіційний представник Єлисейського палацу Жером Боннафон, питання про врегулювання політичної кризи в Україні було порушено під час телефонної розмови Ширака з президентом Польщі Александром Квасневським. Квасневському також телефонував президент Чехії Вацлав Клаус. У розмові з польським колегою він заявив, що вирішенням політичної кризи в Україні має стати повторення другого туру президентських виборів.
З обома кандидатами у президенти України поговорив заступник держсекретаря США Річард Армітадж. У бесіді з Віктором Януковичем вiн акцентував увагу на категоричних запереченнях США проти будь- яких проявів сепаратизму в Україні, а також закликав уряд та його прибічників утриматися від застосування сили. Віктор Янукович, зокрема, повідомив заступнику держсекретаря про тиск на своїх прибічників і сім’ю, а також про напад на свого сина. У розмові з Віктором Ющенком Річард Армітадж акцентував увагу на необхідності мирного характеру акцій протесту.
Голова МЗС Росії Сергій Лавров заявив міністру закордонних справ Німеччини Йошці Фішеру, що не можна допустити втручання у внутрішні справи й ескалації напруженості в Україні. Їхня телефонна розмова відбулася з ініціативи німецького міністра, йдеться в повідомленні МЗС РФ. Водночас один iз учасників переговорів у Києві, спікер Державної думи Росії Борис Гризлов напередодні виступив із досить неоднозначною для посередника заявою про те, що «ситуація, яка склалася в Україні, веде або до розколу, або до кровопролиття». «Іншого розвитку подій я не бачу», — заявив він журналістам. У свою чергу українське МЗС застерегло посольство Росії щодо небажаності заяв російських політичних діячів із приводу виборів у нашій країні. Як повідомив агентству Інтерфакс заступник начальника прес-служби зовнішньополітичного відомства Дмитро Свистков, до МЗС було викликано радника-посланника посольства РФ в Україні Анатолія Корсуна, якому було вказано на необхідність «публічним діячам, в тому числі й російським, утримуватися від заяв щодо виборів в Україні, особливо таких, які можуть призвести до загострення ситуації в країні і використовуватися для розпалювання сепаратистських настроїв». Такі застереження зроблені в світлі заяви МЗС про політичні спекуляції на тему територіального устрою України. Як повідомлялося, мер Москви Юрій Лужков та А. Корсун були присутні на всеукраїнському з’їзді народних депутатів і депутатів усіх рівнів 28 листопада в Сєверодонецьку Луганської області, де порушувалося питання створення Південно-східної автономії.
КОМЕНТАРI
Євген ПРИМАКОВ, голова Торговельно-промислової палати РФ, екс-прем’єр Росії (в інтерв’ю Бі-Бі-Сі):
— Мені здається, що прагнення східної України сказати своє слово базується на подиві, що думку тієї частини країни, яка створює понад 70% ВВП, абсолютно не враховують люди, які претендують на те, щоб, так би мовити, привести справу до справедливості. Мені здається, що це необачна позиція, яку, на жаль, підтримує Захід. Не лише підтримує, але є підстави вважати, що Захід стоїть за багатьма з цих подій. Вони, мені здається, не розуміють того, до чого це може призвести. Це може призвести не лише до розколу України, це може найнегативнішим чином позначитися й на Росії. Тут навіть питань немає — у нас багато хто почне думати: давайте закручувати гайки. Щоб це не привело до таких самих наслідків у нас у Росії. Зараз розбіжності між Росією і Заходом посилюються. Кому це потрібно, я не знаю...
Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:
— Українські президентські вибори, незалежно від прізвища переможця, є геополітичною поразкою Росії. Друге народження нації в Україні, частково викликане пресингом адміністративного ресурсу й адміністративної мобілізації з боку тих, кого підтримувала Росія, створює радикально іншу українську реальність — культурну й політичну, — до якої Росія поки що не готова. Нова еліта, нове суспільство, нова країна — все це обриває традиційні канали взаємодії та впливу Росії на українську політику. Інтернаціоналізація української кризи, яка сьогодні є чимдалі очевиднішою, у свою чергу сприяє кризі взаємовідносин Росії та Європейського Союзу, Росії та США, формує негативний імідж російської позиції у світовій громадській думці. За цим може статися «здача» міжнародної позиції Росії, не кажучи вже про неможливість реалізації російських проектів на пострадянському просторі.
Якщо говорити про політико-технічний бік російської позиції щодо українських виборів, то Росія ставила на кандидата, а не на українське суспільство. Фактично Росія недооцінила факт виникнення в Україні громадянського суспільства. Тому навіть якщо президентом України стане той, кого публічно, відкрито й технологічно підтримувала Росія, вигравши кандидата на пост президента, Росія програє українське суспільство.
Російські політологи й технологи працювали із застарілою схемою українських виборів та електоральної географії. Фактично на цих виборах і російські політтехнологи, і частина українських політтехнологів працювали за схемою 1994 року і в системі розколу Захід — Схід України. У другій частині виборчої кампанії багато в чому з огляду на консультації та поради російських політтехнологів було зроблено ставку на створення електорального розколу й «русифікацію» кампанії Віктора Януковича. Очевидно, що на користь західно-східного електорального схематизму працював нехитрий арифметичний підрахунок, згідно з яким електоральна перевага східних регіонів України може забезпечити за будь-яких умов у другому турі перемогу Януковича. Однак, у цій президентській кампанії основною лінією конкуренції й основною лінією конфлікту був не поділ України на Захід і Схід, а поділ на нове суспільство і стару владу.
Русифікація кампанії Януковича також дещо шокувала низку центристських політичних еліт в Україні, оскільки вона несла з собою дуже сильні ризики для зовнішньополітичної орієнтації України.
Сильний адміністративний тиск з боку влади, особливо в період між першим і другим турами, зірвав «адміністративну різьбу». Є голлівудський блокбастер «Вертикальна межа». На цих виборах ми побачили, що є межа вертикальному адміністративному тиску, вертикальній мобілізації. Суспільство і громадяни, в тому числі й на Сході України, відчули «перегин» подібних адміністративних мобілізацій, стали рішучішими у відстоюванні своїх виборчих і політичних прав.
Росія не врахувала ключову роль у цих президентських виборах середніх підприємницьких верств, нових інститутів та інфраструктур громадянського суспільства, — таких як адвокатські контори, корпоративний бізнес, банківсько-фінансовий сектор та інші середні менеджерські й підприємницькі шари середніх і великих міст України, в тому числі й на Сході. У вирішальний момент саме інфраструктура середнього класу — юридична, транспортна, комунікаційна, комп’ютерна, мобільна — стала інфраструктурою протесту проти фальсифікацій і адміністративного тиску, інфраструктурою громадянської активності. Це новий середній клас України, який не стільки орієнтується за геополітичними векторами, зовнішньополітичними орієнтаціями й доктринами, скільки орієнтований на очікування великих економічних свобод, умов для підприємництва, розвитку бізнесу, підвищення капіталізації тощо. Російські ж політики, депутати, політтехнологи продовжують мислити в руслі старих схем і географічних поділів України, у той час як фактично середній клас, масові середні підприємницькі верстви знімають регіональні відмінності, забезпечуючи таким чином рівень масової підтримки й новий суспільний запит як на Сході, так і на Заході України.
Росія, спостерігаючи всю драматургію й оповідні сюжети української виборчої кампанії, особливо напередодні другого туру президентських виборів і після них, впустила можливість скористатися унікальним шансом стати ексклюзивним гарантом української виборчої та поствиборчої стабільності. Путін поспішив, не чекаючи офіційних результатів виборів і не чекаючи позиції українського Президента, привітати Януковича з перемогою на виборах, поставивши Л. Кучму, очевидно, в незручне становище.
