Білоруський президент Олександр Лукашенко приїздить до Москви першим iз керівників держав СНД, які збираються у п’ятницю відсвяткувати 10-річний ювілей своєї анемічної організації. Вони збираються в п’ятницю. А Лукашенко в Москві вже сьогодні.
І його бажання спілкуватись безпосередньо із Путіним зрозуміле. Справа навіть не в тому, що російський президент, коли американські журналісти запитали його про Лукашенка, перед тим, як вимовити ритуальні слова про дружбу, віджартувався цитатою з Рузвельта «Сомоса —негідник, однак він наш негідник». Головне — що російська зовнішня політика стає все більш і більш логічною, визначеною з точки зору орієнтирів, позбавленою радянської пихи, яка асоціюється у нас з постаттю Євгена Примакова. І якщо ця тенденція збережеться, рано чи пізно повстане питання: а що таке союзна держава Росії і Білорусі? Чи має Москва постійно витрачати гроші на «свого негідника» або ж краще знайти на білоруське князівство якогось більш цивілізованого і менш екзальтованого політика?
Звичайно, в цьому є свої суперечності. Росії не так просто поставити крапку в кар’єрі Лукашенка, як це здається на перший погляд. І до того ж в Москві не можуть не розуміти, що будь-який інший президент Білорусі захищатиме насамперед національні інтереси, що Лукашенко з його радянськими ілюзіями — явище достатньо феноменальне, бо не так часто можна знайти політика, який відверто не поважатиме народ і державу, які очолює... Однак з іншого боку: коли Росія і Білорусь до певної міри дотримувались зовнішньополітичної лінії колишнього СРСР, це ще можна було зрозуміти. Тепер, коли зовнішню політику СРСР проводить сама лише Білорусь, це виглядає якось зовсім дивно, майже анекдотично.
Захід не впливатиме на Росію з цього приводу. Захід цікавиться Центральною Азією, а не Білоруссю. І Росія, звісно, також. Однак вона сама може поставити собі багато неприємних питань про білоруського «бацьку» та його перспективи.
«Бацька» все це розуміє. Ось хто дійсно приголомшений змінами, які відбулися у світі після 11 вересня. Слова і вчинки Лукашенка свідчать, що він все ж таки ще не визначився, як йому жити у світі, де США і Росія — союзники, а ті країни, де «бацьку» ще недавно приймали, можуть бути звинувачені у допомозі тероризму. У світі, де Росія готується до прийняття у ВТО. А це означає, що у союзній державі може виникнути справжній митний контроль на кордоні. І лукашенківська годівниця закриється.
«Бацька» хотів би поговорити із президентом Путіним про те, як вони тепер будуть жити у Вищій раді союзної держави. Однак, ніде правди діти, Путіну сьогодні не до ради, Лукашенка і порад колезі. Путін виголосить кілька ритуальних порад і оголосить Лукашенкові список економічних претензій і зауваг. І все. Бєларусь — не Куба, «бацька» — не Фідель Кастро. Рано чи пізно йому доведеться переконатись, що економіка і політика є категоріями, які також мають свої закони. І ці закони вже почали спрацьовувати проти «радгоспної» диктатури...
