У місті явно видно сліди війни. Понівечені вибухом гігантські
бони місцевого нафтосховища, зруйновані багатоповерхівки, кістяк величезного
спортивного комплексу. Всі ці об’єкти, як і десятки інших, були піддані
бомбардуванню під час натовських атак, оскільки натовське командування
вважало їх стратегічними пунктами управління або постачання для югославських
збройних сил у столиці краю. Однак загалом торішні удари авіації НАТО по
сербських об’єктах лише дещо пошкодили фасад Приштини, але не змінили кардинально
її вигляду.
Сьогодні Приштина вже не справляє враження фронтового міста.
Практично немає проблем з продовольчим постачанням, магазини, що працюють,
торгують предметами далеко не першої необхідності — невеликі, але шикарні
бутіки, автомагазини, «електронні» лавки. Загалом, якщо люди купують телевізори
— це вірна ознака того, що вони не так гостро потребують хліба.
Після приїзду до Приштини відчуваєш навіть деяке розчарування
від розбіжності між очікуваним і побаченим. Вигодуваний драматичними воєнними
репортажами і картинами нещасть та убогості в таборах біженців у сусідніх
Албанії і Македонії, середній український громадянин, напевно, асоціює
Косово з розрухою, голодом і хворобами. У Приштині це передчуття підтверджується
з точністю до навпаки. Місто явно відійшло від війни. Проводяться відновні
роботи, налагоджено водопостачання, немає видимих ознак перебоїв з електроенергією.
Владні і адміністративні функції здійснює адміністрація
ООН, так званий АНМІК (United Nation Mission in Kosovo). Цей орган, який
очолює представник Генерального секретаря ООН у Косово французький дипломат
Бернар Кушнер, повинен відповідати за нормалізацію обстановки у краї і
повернення жителів до мирного життя. АНМІК повинен залишатися основним
суб’єктом влади у краї аж до муніципальних виборів, що мають відбутися
в жовтні.
Адміністрація ООН разом з представницькими органами Європейского
Союзу, Комітету ООН у справах біженців (UNHCR) та ОБСЄ становлять чотири
стовпи, на які спирається весь процес косовського урегулювання.
А процес цей відбувається доволі складно. Косовську обстановку
досить умовно можна порівняти навіть з боснійською кризою. До введення
в Боснію багатонаціональних сил IFOR, що підмінили досить ліберальні підходи
сил ООН (UNPROFOR) жорсткою логікою суто воєнних дій по припиненню вогню
і роззброєнню населення, у столиці Боснії, Сараєво, накопичилося вельми
багато втоми від багаторічної непримиренної ворожнечі людей, які там жили.
Ця втома читалася навіть у поглядах людей незалежно від їхньої національності,
в характері їхньої поведінки, у загальній атмосфері пригніченості і розрухи.
І, можливо, колись, через кілька поколінь Сараєво знову стане багатонаціональною
столицею Боснії саме тому, що люди втомилися воювати.
Цієї втоми Приштина, схоже, просто не встигла накопичити.
Активні бойові дії почалися і закінчилися тут практично протягом декількох
місяців. Столиця Косово ніколи не була ареною активних зіткнень албанців
із сербськими силами.
Головною проблемою Косово залишається непримиренна ворожнеча
між албанською більшістю і сербською громадою, якій, найбільш радикально
налаштовані албанці, сьогодні мстяться за нещодавні поневіряння, понесені
в ході дій югославської армії. Вбивства і напади на неалбанців (передусім
сербів та циган) фіксуються практично щодня, захоплення албанцями будинків,
у яких до війни жили серби, стали масовим явищем. АНМІК ніяк цьому протидіяти
не може.
Найнеспокійнішим місцем у Косово залишається місто Мітровіца,
розділене мостом на сербську і албанську частини. Тут постріли чутно практично
щоночі. Додаткової напруженості в обстановку в цьому місті завдало нещодавнє
затримання поліцією АНМІК одного косовського серба, який підозрюється в
підпалі автомобіля місцевого албанця. У ніч після інциденту серби блокували
поліцейський пост і захопили в заручники кількох поліцейських ООН. Після
переговорів та введення в місто додаткових сил КФОР і поліції ситуацію
вдалося нормалізувати. На наступний день глава АНМІК Бернар Кушнер і командуючий
силами КФОР іспанський генерал-лейтенант Хуан Артуньйо прибули в Мітровіцу,
щоб на місці розібратися в ситуації. Їхні переговори з політичним лідером
місцевих сербів Олівером Івановичем відбувалися на фоні сербської демонстрації
протесту, в якій взяли участь близько півтори тисячі чоловік.
Не дивно, що Мітровіца стала одним з опорних пунктів опору
передвиборної реєстрації, яку проводили в краї представники ОБСЄ. Кілька
днів тому великий натовп косовських сербів рушив з Мітровіци до селища
Лепосавич. Їхня мета була очевидна — зірвати процес передвиборної реєстрації.
Натовп оточив реєстраційний пункт і не допускав місцевих сербів до реєстрації.
На щастя, ніхто не постраждав. Але ситуація була настільки загрозливою,
що бельгійським солдатам зі складу сил КФОР довелося евакуювати з реєстраційного
пункту весь персонал ОБСЄ.
Під час реєстрації національна або релігійна приналежність
жителів Косово не зазначалася. За оцінками місцевих спостерігачів, сербське
населення краю виявило надто низьку активність у підготовці до виборів.
Це не перешкодило ОБСЄ зробити висновок про досить успішне проведення реєстрації,
процес якої завершився 19 липня. Зареєструвалося понад один мільйон косоварів.
Ще 150 тисяч потенційних виборців було зареєстровано за межами Косово.
Це досить високі показники, оскільки, за даними ОБСЄ, загальне населення
краю складає близько 1,9 мільйона жителів. Водночас, тільки за офіційними
даними, більше ніж 100 тисяч сербського населення не пройшли реєстрацію.
Це робить майбутні осінні вибори надзвичайно хворобливим
політичним питанням. Очевидно, що склад новообраних органів місцевої влади
відображатиме етнічну диспропорцію, що утворилася в краї після масового
виходу сербського населення. З цієї ж причини легко прогнозується бойкот
виборів з боку місцевих сербів, які все ще залишаються в краї. Все це обіцяє
гарячу осінь як для адміністрації ООН, так і для 42-тисячного контингенту
КФОР, що сьогодні знаходиться в краї.
Із закликом брати участь у виборах звернувся до косоварів
Генеральний секретар НАТО Джордж Робертсон, який відвідав Косово минулого
тижня. Одна з ключових ідей, які Робертсон намагався донести до місцевих
жителів, полягала в тому, що НАТО увійшло в Косово, щоб не допустити створення
моноетнічного суспільства — хоча саме це вже відбувається на практиці.
Водночас генсек НАТО пообіцяв, що КФОР не допустить витіснення з краю сербської
меншини, як він висловився, «в руки Мілошевича», — однак у багатьох місцях
сербів, як і раніше, примушують виїжджати, причому безкарно. Для лідерів
косовських албанців, як і для політиків у сусідній Албанії, майбутнє Косово
є однозначним: край повинен стати незалежною державою. Що навряд чи відповідає
настроям сербів.
Очевидно, що якоюсь мірою КФОР може допомогти встановити
в краї стабільність, але його майбутнє може бути побудовано тільки руками
самих косоварів, як албанців, так і сербів.
Осінні вибори можуть стати кроком у цьому напрямку. І навпаки,
їхній зрив може привести до подальшого зростання напруженості, анклавізації
або «кантонізації» Косово за національною ознакою.
Як не дивно, але створюється враження, що подібного роду
розумний сценарій розвитку подій не влаштовує жодну сторону. Політичні
лідери албанців, найвпливовіший з яких очолює Демократичну партію Косово
Хашим Тачи, послідовно відстоюють ідею незалежності краю, причому будуть
прагнути цієї мети, незалежно від волі світової спільноти, як тут кажуть:
«з ним або без нього».
Сербські лідери, у свою чергу, не чекають від виборів нічого
доброго і готуються до активного захисту свого права на життя. Якщо накласти
ці настрої на загальну ситуацію в краї, де люди відчувають один до одного
«перманентну» ненависть, де не є дивиною екстремістські спонунки і не знижується
рівень організованої злочинності, стає очевидно, що процес урегулювання
обіцяє бути довгим.
Ось у таких умовах приступив до виконання обов’язків українсько-польський
батальйон у складі КФОР. Михайло ДМИТРІЄВ,
інформагентство «Прес-КИТ», спеціально для «Дня»
P.S. За повідомленням АП, бельгійські лікарі — члени
організації «Лікарі без кордонів» заявили, що припиняють свою місію в Косово,
оскільки адміністрація ООН не перешкоджає етнічним чисткам, які продовжуються
й далі. За іронією долі, глава адміністрації ООН у Косово Бернар Кушнер
— один з фундаторів «Лікарів без кордонів».
