Спеціально створений урядовий комітет дійшов минулого місяця висновку, що вулиці можна «вичистити» шляхом переселення безпритульних до спеціальних гуртожитків. Зобов’язання не надто запальне й радикальне, але й воно може виявитися не під силу. Насамперед тому, що далеко не всі безпритульні хочуть жити в гуртожитках. Заповнені не дуже зразковими громадянами приміщення можуть бути неприємним місцем для тривалого перебування. За словами безпритульних, вони почуваються безпечніше на велелюдних вулицях, які, крім того, є ще й зручним місцем для жебракування.
Саме лише припущення, що державна машина може вдатися до примусу, аби прибрати людей з вулиць, викликало масу застережень у британській пресі. Значно жвавіше вітають наміри уряду виділити більше коштів на підтримку доброчинних організацій, які працюють з безпритульними, а також удосконалити систему допомогових виплат безробітним.
Можливі шляхи подолання проблеми окреслюють і результати статистики, які вказують на джерела поповнення армії людей, котрі сплять на тротуарах: більшу частину хронічно безпритульних складають колишні ув’язнені та колишні військовослужбовці, чимало підлітків з неблагополучних сімей, а також психічно хворі люди. Левова частка з них безробітні зокрема тому, що для отримання робочого місця у заяві необхідно вказувати постійну домашню адресу... Цілком можливо, що кількість людей на вулицях дещо зменшиться після запровадження мінімальної зарплатні, бо є випадки, коли, навіть маючи якусь роботу, людина не в змозі орендувати житло через мізерну платню. Всупереч переконанню деяких людей, що спить на вулиці тільки той, хто цього хоче, виявилося, що кількість ентузіастів-безпритульних становить лише 5 відсотків від загального числа.
Цікаво зауважити також, що серед тих, хто спить і жебракує на вулицях Лондона, дуже мало людей з етнічних та расових меншин країни — рідко можна натрапити на чорношкірого і майже немає азіатів. Якщо це наслідки славнозвісних міцних родинних зв’язків і традицій взаємопідтримки, які не дають людині впасти занадто низько, то урядовцям Тоні Блера варто уважніше поглянути і на це.
