За два тижні до саміту в Казані президенти Грузії й України вигадали альтернативу СНД. Інтерес обох лідерів до проблем свободи та демократії на пострадянському просторі не новий — Саакашвілі та Ющенко говорили про це ще в квітні, на Кишинівському саміті ГУАМ... Тоді ж було заявлено, що в боротьбі за утвердження справжньої демократії ГУАМ не обмежиться чотирма країнами. Плани розширення і були конкретизовані в Боржомі. Після церемонії підписання декларації президент Саакашвілі повідомив журналістам, що отримав згоду свого українського колеги на скликання вже цієї осені в Києві саміту, метою якого стане «створення коаліції демократичних держав»... Примітно, що Росію на київський саміт запрошують не як повноправного учасника, а лише як спостерігача. Утім, щоб не дуже дратувати Москву, Саакашвілі та Ющенко уточнили, що на першому етапі в такому ж статусі бачать у новій організації представників і США, і Євросоюзу. Російські експерти звертають увагу на те, що про плани зі створення своєї «демократичної коаліції» Саакашвілі і Ющенко оголосили за два тижні до саміту СНД у Казані, куди вони обидва збираються. Аналітики вважають, що боржомські заяви — це продовження лінії Києва та Тбілісі на створення альтернативи СНД і, в результаті, — на розвал Співдружності. Водночас член наукової ради московського Центру Карнегі Олексій Малашенко вважає, що ефект від заяв Саакашвілі та Ющенка може бути «лише в тому випадку, якщо Росія приділить цьому питанню дуже багато уваги, і вустами своїх політиків почне їхню активну критику».
Падіння цін на метали та зміцнення гривні змінили всю структуру української зовнішньої торгівлі. Замість нарощування експорту цього року вона потерпає від напливу імпорту. Сальдо торгового балансу за півріччя скоротилося ушестеро — до $381,3 млн. Українська економіка ніяк не може оговтатися від зміни влади в грудні 2004 року. Зростання ВВП за перше півріччя 2005 року, за даними національного Держкомстату, впало до 4% проти торішніх 13,2% (12,1% за весь 2004 р.) і запланованого Мінекономіки 5,5— 5,7%.
Особливу роль для російських політиків завжди відігравала Співдружність Незалежних Держав. Тому існує безліч лицемірних заяв на користь збереження Співдружності, однак проти неї свідчать різні національні інтереси країн-членів СНД. Ідея про створення спільного економічного та військового простору на зразок ЄС і НАТО і без того вже втрачає свій сенс. Адміністрація Путіна зреагувала на ці змінені умови: постало питання про те, чи доцільно взагалі зберігати мету «інтеграції пострадянського простору як абсолютну» і при цьому брати на себе витрати країн СНД. Борги країн СНД Росії становлять $1,5 млрд. Фактично всі спроби Москви запобігти розпаду СНД уже давно зазнали невдачі. Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан і Молдова в 1997 році заснували свій власний союз — ГУУАМ, одна з основних цілей якого полягає в тому, щоб спільними зусиллями протистояти російському пануванню в пострадянському просторі.
ещодавно я познайомився з дуже заможним росіянином. Коли я спитав його про ситуацію в Росії, він голосно зaсмівся: «Ситуація абсолютно передбачувана. Все розвивається за найгіршим сценарієм». Далі він згадав про свої інвестиції в Україні, що зараз є улюбленою ідеєю багатих росіян... Минулого листопада Путін озвучив відверто антиамериканські настрої через демократизацію в Україні. Настав час зрозуміти, що російський режим при президентові Путіні дуже змінився. Якщо США налаштовані серйозно відносно демократизації, вони повинні спрямувати більше енергії та ресурсів на підживлення демократичного потенціалу країн колишнього Радянського Союзу, оскільки мирні революції в Грузії, Україні та в Киргизії продемонстрували прагнення людей до демократії... Вибір Путіна під час української президентської кампанії змусив його здаватися погано інформованим, антидемократичним, антизахідним і неефективним. Одним махом він досяг того, що проти нього об’єдналися США та ЄС, і суттєва частина його зовнішньої політики розлетілася на друзки. Хоча таким чином путінський режим продемонстрував свої погані наміри стосовно України, його політика дуже неадекватна, щоб вважатися загрозою неоімперіалізму.
