Російські бізнесмени можуть не боятися репресій iз боку нового керівництва України. Щоб повідомити про це, Віктор Ющенко екстрено зібрав у Києві найбільших російських підприємців. Російські олігархи не очікують чудес від зустрічі з Ющенком. «Їм треба заспокоїти російський бізнес, щоб наші інвестори не боялися інвестувати в українську економіку», — погоджується джерело в Кремлі. Більшість запрошених мають серйозні активи в Україні. Реприватизація, про яку багато говорить нова українська влада, «може накрити весь російський бізнес» навіть у тому разі, якщо вона піде за обережним сценарієм і, як обіцяє Ющенко, переглянуть не тисячі, а лише кілька десятків великих угод. Візит до Ющенка стане першим колективним виїздом російських олігархів до керівника іншої країни. Раніше вітчизняні підприємці ходили всім миром лише до президентів Росії.
Три держави причорноморського простору — Молдова, Україна та Грузія — вступають на шлях регіонального співробітництва. Це не є характерним для пострадянського простору, країни якого звикли до спілкування з Москвою «тет-а-тет». В України, Молдови та Грузії багато спільного. Всі три країни залежать від російських поставок енергоносіїв і зазнають тиску й залякування з боку Москви. Грузія й Україна є важливими коридорами транспортування нафти Каспію до Європи... Імовірний проект регіонального співробітництва викликав роздратування в Росії, яка вбачає в ньому контури «антиросійського альянсу»... Але головною загрозою для себе Кремль вважає не європейську орієнтацію цих країн, а висловлене ними бажання стати членами НАТО.
Наявність протиріч у підходах до відносин iз «помаранчевою» Україною — не новина. Активні прихильники підтримки Януковича на минулорічних президентських виборах вважають, що з Ющенком у зв’язку з його ангажованістю західними спонсорами все одно ні про що домовитися не вийде, і пропонують зробити ставку на нову опозицію... Однак саме стосовно опозиції в Україні виникає багато запитань. По-перше, з Януковичем уже активно працюють представники американського зовнішньополітичного істеблішменту. По-друге, нинішнє обличчя опозиції — це аж ніяк не лише Янукович. Крім його Партії регіонів, однією з головних опозиційних сил є соціал-демократична партія (об’єднана), яку очолює Леонід Кравчук (Так у тексті. — Ред. ). Першого президента України, який увійшов в російсько-українську історію як один із підписантів Біловезької угоди, дуже важко віднести до діячів проросійської орієнтації... Є ще одне важливе міркування, через яке Росії не варто вкрай псувати відносини з владою України — хоч би якими вони були. Україна — аж ніяк не головний споживач російських енергоресурсів — нафти й газу. За великим рахунком, це транзитна територія до західних ринків. До того ж головні високотехнологічні виробництва російського ВПК залежать від поставок комплектуючих iз України. Вступаючи в конфронтацію з Україною, Росія може отримати новий головний біль — як в економіці, так і в обороні. Тому розумніше підходити до відносин iз новою Україною прагматичніше — так, щоб не наламати дров.
Неофіційні кордони Європи швидко розширяються — причому особливий інтерес у інвесторів викликають кандидати на вступ до ЄС, наприклад Туреччина й Україна... Великі гроші можна зробити в Болгарії, Румунії й Україні — найближчим часом їхня економіка, швидше за все, наближатиметься до європейських стандартів. Iз особливим оптимізмом оцінюють ситуацію в Україні через її численне населення та новоздобуту репутацію демократичної країни. На відміну від Росії, з її «керованою демократією», тут будують ліберальну демократію західного зразка.
