«З кінця вісімдесятих, коли радянські євреї почали отримувати
у великій кількості виїзні візи, єврейське населення в Україні скоротилося
вдвічі, вважає Леонід Фінберг, директор Інституту іудаїки. І більшість
емігрантів — молоді, так само, як і кращі дослідники інституту, в той час
як ті, що залишаються, швидко вимирають. «На кожну народжену єврейською
мамою дитину, — каже він, — припадає дев’ять смертей. Якщо люди старше
50-ти становлять 25 відсотків усього населення, то в єврейській громаді
більше 50 відсотків»... У масовому від’їзді слід звинувачувати насамперед
жахливу економіку, яка занепадає щороку з часу набуття незалежності. Інша
причина — недостатня допомога тим, хто хоче розбудувати іудаїзм у себе
на батьківщині. Жодне з підприємств в Україні з єврейським капіталом із-за
кордону не заохочує людей залишатися, в той час як 16 недавно відкритих
єврейських шкіл викладають івритом, готуючи до життя в Ізраїлі, а не ідішем,
що є історичною мовою для українських євреїв».
«Валерій Лобановський, похмурий вождь українського футболу,
не знаходив втішних слів для багатих західноєвропейських клубів, які вишикувалися
в чергу за його зоряними гравцями. «Ми вийшли до чвертьфіналу Ліги чемпіонів,
— сказав він. — Ми хочемо виграти Лігу чемпіонів»... Речник клубу Олексій
Семененко додав: «Тільки ветерани, такі як Олег Лужний і Олександр Головко,
що зробили для клубу багато корисного, отримали дозвіл на виїзд за кордон»...
Шевченко зазначив, що він з радістю залишається в Києві, отримуючи нині,
за оцінками працівників клубу, близько $100000 щороку — багатство за українськими
стандартами, але копійки для гравця світового класу. Однак щодо «Динамо»,
що становить більшу частину української національної збірної, застосовують
більш витончені методи переконання — використовуючи водночас важелі впливу
уряду й родинні зв’язки».
«Росія, Казахстан й Україна продали Індії гарячокатану
металопродукцію за такою низькою ціною, як $180 (7650 рупій) за тонну.
Згодом вартість, яка включає мито на імпорт й інші податки, доходить до
близько 11500 рупій за тонну. Таким чином ввезена металопродукція набагато
дешевша місцевої сталі, що коштує 13500 рупій за тонну. Попередження про
антидемпінг щодо імпорту з Росії й України нині зафіксувало мінімальну
ціну... «Ми сподіваємося, що він (антидемпінговий процес. — Ред.) буде
стимулом... для місцевих виробників...»— каже Фірдозе Вандревала, віце-президент
компанії ТІСКО».
№249 25.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
