... Замість того щоб витрачати сили на умовляння України «прийняти всерйоз» проект Єдиного економічного простору (Росія, Казахстан, Білорусь й Україна), варто б було зосередити увагу на зміцненні ЄврАзЕС (Росія, Казахстан, Киргизія, Білорусь, Таджикистан). За 13 років навіть дитині стало зрозуміло, що усі ці роки Україна виступала, називаючи речі своїми іменами, головним тараном будь-якої інтеграції у СНД. Це не означає, що потрібно ставити хрест на співпраці з Києвом. Але тверезо оцінюючи кон’юнктурний характер «ігор» українських керівників з Москвою, варто прагматично протиставляти їм «особливі відносини» Росії з Казахстаном, який фактично є головним потенційним союзником Росії у Центрально-Східній Азії (нехай не завжди зговірливим) — передусім стосовно стратегічної уразливості нових перспективних гілок трубопроводів для транспортування газу і нафти зі Східного Сибіру у напрямі платоспроможних покупців — Японії, Китаю і Кореї.
. ..ЄС сьогодні гнеться під непомірним тягарем нещодавнього розширення, стоїть перед загрозою конституційної кризи та неможливістю досягти згоди щодо вступу Туреччини. Певно, що наразі Євросоюз не в стані вирішити питання щодо доцільності членства України. З іншого боку, Україна все більше схиляється в бік Москви. Вона не виконала найнеобхідніших критеріїв для вступу в ЄС і найближчим часом не зможе цього зробити. Східний кордон Польщі надовго залишиться східним кордоном Євросоюзу, що не є позитивним. В інтересах і Польщі, і ЄС мати за своїм кордоном смугу стабільності. Йдеться не тільки про боротьбу з корупцією, а й про забезпечення належного життєвого рівня. Адже важко вимагати від людей, які не можуть нормально жити, аби почували себе повноцінними громадянами. Ситуація могла б поліпшитися за рахунок допомоги Європейського Союзу у вигляді, скажімо, довгострокових безпроцентних інвестиційних кредитів. Українці тоді принаймні відчули б, що Захід не відвернувся від них. Однак ЄС сьогодні не може таких кредитів надати, оскільки тільки-но почав розраховувати кошти для нових країн-членів. Європейський Союз має великі резерви, однак вони служать незначним кільком відсоткам населення «старої Європи». Так, фінансування виробництва йогуртів багато що сказало польським селянам, котрі намагаються вибити допомогу для себе. Замість фінансування євройогуртів Євросоюз міг би допомогти і Україні. Те, що він не робить цього, свідчить не тільки про моральну сліпоту, а й про політичну короткозорість...
