Багато експертів заздалегідь розцінювали підсумки зустрічі прем’єр-міністрів України та РФ Віктора Януковича і Михайла Касьянова, що відбулася в Ялті, як доленосні для глави українського уряду. Янукович опинився у найскладнішій політичній ситуації: через неврожай та різке підвищення цін в Україні можливий соціальний вибух. А Президент Кучма минулого тижня поставив під сумнів ефективність роботи Кабміну ще й унаслідок рекордно низьких запасів палива в країні, що загрожує небувалою енергетичною кризою. У зв’язку з цим, зазначають експерти, активізувалися конкуренти нинішнього глави українського уряду, які схиляють Президента до думки про необхідність кадрових перестановок в органах виконавчої влади. Якби у такій ситуації Михайло Касьянов підтримав свого українського колегу, українські експерти вважали б, що Росія вбачає Януковича майбутнім наступника Леоніда Кучми. Але цього не сталося.
На Яворівському загальновійськовому полігоні поблизу Львова закінчилися багатосторонні миротворчі командно-штабні навчання (КШН) «Щит миру-2003». Їх проводили в рамках програми НАТО «Партнерство заради миру». Росія їх проігнорувала. Скептичне і дещо відсторонене ставлення російського військового відомства до тактичних та інших навчань у рамках натовської програми «Партнерство заради миру» почалося одразу ж після бомбардування Югославії в березні 1998 року. І хоч відтоді контакти певною мірою відновилися, Москва продовжує залишатися вкрай перебірливою при виборі тих або інших заходів під егідою ПЗМ, надає перевагу проведенню тактичних навчань із країнами НАТО на двосторонній основі. Так, приміром, у липні подібні навчання російського Північного флоту та ВМС Франції було організовано в акваторії Норвезького моря. Росія практично бере участь у реальних миротворчих заходах як на багатосторонній, так і на односторонній основі з 1992 року — це й Абхазія, і Південна Осетія, і Придністров’я, і Таджикистан, Боснія та Чорногорія, Косово... Витрачати бюджетні кошти ще на одне тренування, яких і так вистачає, навряд чи доцільно. Як підкреслили представники Міністерства оборони Росії, сьогодні всім зрозуміло: участь або неучасть у тих або інших заходах НАТО — це не політичний виклик Брюсселю чи іншій столиці, не підстроювання до тієї чи іншої держави, а розумний та прагматичний підхід — потрібно це твоїй країні у даний момент чи ні.
За результатами дослідження громадської думки, проведеного Центром CBOS, 37% опитаних вважають, що заходи, приурочені до шістдесятої річниці кривавих подій на Волині сприяють примиренню поляків і українців; 33% вважають, що не сприяють. Майже половина респондентів (44%) нічого не чули про репресії українських націоналістів проти поляків. Найоптимістичніші відповіді щодо майбутнього польсько-українських відносин давала молодь. Також дві третини опитаних молодше 35 років не змогли відповісти на жодне з поставлених запитань. Жертвами волинських подій 41% опитаних назвали «поляків, польських жителів Волині»; 9% — «польських офіцерів, солдатів, прикордонників»; 5% — «поляків і українців», 1% — «українців», 1% — «євреїв, росіян і представників національних меншин». Винуватцями різанини 19% назвали «українців», «УПА, українських націоналістів, українську армію» — 10%, «росіян, радянських, Сталіна, НКВД, СРСР» — 21%, «німців, німців і українців, УПА спільно з німцями» — 4%, «поляків і українців» — 3%. Опитування проводилося за тиждень до заходів у селі Павлівка, присвячених річниці подій на Волині. Там Президент України Леонід Кучма заявив, що вбивству мирного населення немає морального виправдання, однак, на думку більшості оглядачів, в його промові бракувало одного слова — «пробачте».
