Глава делегації Європейського парламенту в Комітеті парламентської співпраці «ЄС-Україна» Павло Коваль раніше в інтерв’ю «Дню» сказав, що існує чотири-п’ять юридичних способів вирішення справи Тимошенко, але для цього потрібна політична воля. Днями в Києві в інтерв’ю «Дню» американський сенатор-демократ Ричард Дербін висловив очікування, що до 26 червня українською владою буде прийнято рішення, які дозволять звільнити Тимошенко. Вчора пан Коваль прибув для участі в конференції, присвяченій виборам в Україні. В ексклюзивному інтерв’ю «Дню» європейський депутат розповів, які очікування покладають у Європі на касаційний процес і яку політику вестимуть Брюссель і Варшава, якщо справу Тимошенко не буде вирішено, а також коли може бути введено санкції щодо українських високопоставлених чиновників.
— Я думаю, що касаційний процес, який повинен відбутися 26 червня, є однією з цих можливостей виходу зі складної політичної ситуації. Не можу сказати, чого ми очікуємо — це було б грубо. Але думаю, для нас було б краще, якби касаційний суд у контексті українського права дав можливість повторення всіх юридичних процедур. Аби при цьому ніхто в Україні не розглядав це як елемент тиску на українські інституції. На мою думку, найкращий вихід із ситуації, що склалася довкола Юлії Тимошенко — знайти юридичний вихід, який не викликає сумнівів у тому, що тут не було елементу тиску на правосуддя в Україні.
— Пане Коваль, а ви вірите, що Тимошенко можуть випустити на свободу? Адже судячи з того, що до неї висувається безліч інших обвинувачень, влада не збирається випускати її з в’язниці.
— На мою думку, ми повинні не змішувати елементи пропаганди, елементи політичного тиску, який, звісно, існує. Юлія Тимошенко й інші члени її уряду не є звичайними злочинцями, які сидять у в’язниці. Вони є серйозними гравцями на політичній арені. Тому, звичайно, проти них конкуренти можуть застосовувати різні форми і можливості тиску. Але ми розцінюємо конкретні ситуації і виходимо з того, що Юлія Володимирівна Тимошенко сидить сьогодні у в’язниці і засуджена на підставі конкретних статей. І з цього можна вийти через касаційний суд. Це один із найзручніших виходів, і цим треба користуватися, незважаючи на політично-пропагандистський фон.
— Деякі європейські посли у приватних розмовах мені сказали, якщо Тимошенко не буде звільнено, то з боку ЄС треба застосовувати санкції проти високопоставлених осіб України. Що ви думаєте про такий інструмент?
— Я думаю, що дипломати і політики повинні, наскільки це можливо, користуватись політичними засобами впливу. А найважливішим політичним засобом впливу, на мій погляд, є демонстрація партнерам різних можливостей. Тому ми наразі повинні аргументувати українській владі, що перед нею існує можливість підписання Договору про асоціацію і продовження європейського шляху України або ж навпаки — ізоляція і білоруський шлях для України. Але в контексті України білоруський варіант буде набагато гіршим, тому що Україна відіграє зовсім іншу роль у Європі, ніж Білорусь. Тому сьогодні ми повинні користуватись усіма цими політичними і дипломатичними інструментами, не закривати собі жодних дверей.
І якщо треба буде — перейти до іншої області різних можливостей тиску на владу в Києві. І тут знаходяться такі інструменти, як санкції: заборона на в’їзд до ЄС, призупинення зустрічей на високому рівні, блокування рахунків деяких офіційних осіб у банках.
— І коли ж може настати такий момент — застосування санкцій?
— Наразі ми повинні серйозно підкреслити, що в багатьох європейських столицях вважають ситуацію, адекватну аж навіть застосуванню санкцій. Це одна з конкретних і серйозних можливостей, яку, можливо, буде використано, особливо в контексті виборів.
Нині всі чекатимуть виборів, як лакмусового папірця — в якому стані перебуває українська демократія. Думаю, що серйозні політичні рішення, якщо не станеться нічого серйозного, будуть уже після виборів.
— Відомо, що Брюссель і Вашингтон наполягають на тому, що Тимошенко та інші лідери опозиції могли взяти участь у виборах. Як реагуватимуть у Європі, якщо цю вимогу не буде виконано, чекатимуть проведення виборів і тільки тоді прийматимуть рішення?
— З формальної точки зору це не впливатиме. Місія ОБСЄ оцінюватиме, як пройшли вибори, а не те, хто в них брав участь. Але треба не забувати, що ми даємо і політичну оцінку виборам. І тому на звіт впливатиме те, що лідери опозиції не мали можливості брати участі в цих виборах. Тому зараз не треба думати, що на це ніхто не зверне уваги.
— Ви, напевно, знаєте, що президент Франції Франсуа Олланд рекомендував членам свого уряду не їхати до України на Євро. На вашу думку, чи є така позиція по відношенню до України в цілому правильною? І як діятиме в даному випадку Польща?
— У Празі й Парижі можуть говорити різні речі про Україну. Але ми в Польщі повинні враховувати власні інтереси. А вони полягають у тому, щоб не побудувати залізну стіну на кордоні між Польщею й Україною. Тому я думаю, що Польща буде останньою країною, яка скаже, що вже немає можливості впливати на ситуацію в Україні. Для всіх має бути очевидним, що Польща в цьому контексті вестиме політику, захищаючи свої національні інтереси. А вони полягають у тому, щоб підтримувати Україну без будь-якої ідеологізації, реально оцінювати факти і намагатися до останнього моменту впливати на ситуацію через пояснення, показуючи різні шляхи виходу. Бойкот же означатиме створення нового типу відносин, фактично тупикової ситуації, з якої буде потім дуже складно вийти.
Люди в Польщі вважають, що час від часу краще підтримувати контакти, щоб у якихось складних обставинах мати для себе можливість втручання і впливу на ситуацію. Треба відповідально сказати, що така відкрита політика має свої кордони.
— Коморовський приїде в Україну?
— Думаю, що так. Люди в Польщі не хочуть, аби Янукович залишався один між Путіним і Лукашенком.
— Це правда, що ви претендували на посаду посла ЄС в Україні?
— Ні (сміється). Я думаю, що новий посол ЄС в Україні буде справді хорошим послом. Польща і Європа в особі Яна Томбінського дає Україні найкраще, що має польсько-європейська дипломатія.
