Куди рухається економіка США? Кожна хороша новина, що вселяє надію на те, що американська рецесія незабаром закінчиться, супроводжується поганими новинами, що свідчать про зворотне. Нинішня грошово- кредитна політика Федерального резервного управління США якраз відображає цю невизначеність: процентні ставки ні знижуються, ні підіймаються. Замість цього їх підтримують у «нейтральному» стані. Коливання на фондовій біржі також є чинником, що свідчить про невизначеність.
Велика частина дискусії стосовно економіки є малокорисною, оскільки вона зосереджена на неправильному запитанні: коли рецесія почалася і коли закінчиться? Рецесії, як правило, визначаються за тим, упав ВВП чи ні. Але що справді непокоїть, то це розрив між потенціалом економіки та її реальними показниками.
З цього погляду економічні показники Америки, схоже, залишаються досить невеселими. Зростання показників виробничих можливостей говорить про те, що темпи зростання економічного потенціалу становлять у цей час приблизно 3,5—4% на рік. (Спосіб введення поправки на зміну цін зазнав деяких змін, тому те, що ми визначаємо сьогодні як 4%, насправді є значно меншою цифрою, яку ми б отримали, якби проводили вимірювання по-старому).
Навіть якщо зростання економічних показників становитиме 0,5%, розрив у 3% в 10-трильйонній економіці означатиме втрату обсягів виробництва в 300 мільярдів доларів — величезне число, як не подивишся. Цей дефіцит, у свою чергу, призводить до зростання безробіття. За такого величезного розриву США, щоб повернутися до повного використання своїх ресурсів, доведеться забезпечити зростання економіки, що компенсуватиме відставання в довготривалому розвитку її потенціалу. Навіть за надзвичайно високих темпів зростання економіки за перший квартал поточного року, більшість прогнозистів розглядають зростання за 2002 рік загалом як відставання від довготривалих можливостей, причому досить значне, що призведе до зростання безробіття.
Існує проста інтерпретація того, що сьогодні відбувається з економікою США. У рецесії 2001 року зменшення матеріально- виробничих запасів відбувалося нарівні зі зменшенням інвестицій. Перше вже припинилося, друге — результат надмірного інвестування в сектори високих технологій і телекомунікацій, що зіграли важливу роль у швидкому підйомі економіки наприкінці 90-х, — може тривати значно довше. Велика кількість виробничих потужностей не діє — приблизно як оптоволоконні лінії, що залишаються темними в очікуванні, коли через них пропустять світло. Одне тільки зниження процентних ставок не примусило і не примусить фірми вкладати більше грошей у ці сектори.
Хороша новина — і одночасно погана — полягає в тому, що темпи науково-технічного прогресу в цих секторах досить високі, отже, значна частина обладнання може застаріти ще до того, як виробить свій ресурс, або навіть до того, як її почнуть використовувати, відкриваючи дорогу для нових інвестицій набагато швидше, ніж це трапилося б в іншому випадку. Тим часом, враховуючи глобальний економічний спад, США не можуть чекати значної допомоги від експорту або споживчих витрат. Переважно підвищення рівня споживання допомагає пожвавити економіку; але в цьому випадку споживання вже майже дивом підтримало економіку, коли спостерігалося різке падіння інвестицій, і таким чином для підвищення рівня споживання залишилося мало можливостей.
Ці ризики, в основному, залишилися позаду. Існує значний шанс, що при жахливо низьких рівнях заощаджень американців — який підтримувався минулого року покупками автомобілів і рефінансуванням житла — споживчі витрати можуть залишитися помірними. Більш того, деякі з продаж, зроблених у 2001 році, виявили покупки, які було відкладено до цього року, якщо тільки це не були спеціальні пропозиції, що спонукали споживачів купувати автомобілі раніше, ніж вони б їх купили в іншому випадку. Якщо тільки американці зможуть «використати» так багато нових автомобілів.
З другого боку, американські сім’ї у цей час стурбовані високим рівнем заборгованості. Це різке погіршення фінансового становища США означає, що довгострокові процентні ставки майже не знизилися, а короткострокові процентні ставки досягли рекордно низького значення. Зростаюче безробіття посилює почуття економічної ненадійності і може ще більше зменшити рівень споживання. Рекордні рівні військових витрат — єдине велике джерело економічної експансії, і хоч такі витрати можуть бути необхідними і справді короткочасно стимулюють економіку, вони не посилюють її конкурентоспроможностi і стійкостi у довготривалому плані.
Європа, яка раніше вважала, що її економіка настільки сильна, що не тільки не потрапить під вплив американського спаду, але й зуміє підтримувати стійке зростання, тепер почала турбуватися про те, щоб США відновили свою економіку і витягли економіку Європи з її хворобливого стану. Я думаю, що це ризикована стратегія; адже якщо енергійне відновлення США відбудеться не дуже швидко, Європі доведеться потурбуватися самій про себе, використовуючи стандартні засоби грошово-кредитної і фінансової політики з регулювання циклічних спадів в економіці. Сьогодні загрозою є не інфляція, а безробіття. Саме безробіття і економічна ненадійність породжують ксенофобію та підживлюють рухи правих екстремістів на всьому континенті.
На жаль, руки Європи частково зв’язав Центральний банк, що зосереджений на забороні інфляції, і Пакт стабільності, що, як його звичайно інтерпретують, обмежує використання фінансування за рахунок бюджетного дефіциту як економічний стимул. Щоб впоратися з цією проблемою, слід по-новому інтерпретувати ці заборони. Перспектива стійкого довготривалого зростання і соціальної справедливості вимагає, щоб нові інститути Європи зберігали достатню гнучкість і могли змінюватися при зіткненні з новими проблемами.
Джозеф СТIГЛIЦ, професор економіки і фінансів Колумбійського університету, лауреат Нобелівської премії 2001 року з економіки, автор праці «Глобалізація і невдоволення нею».
