Фраза Клінтона про те, що «час короткий» нагадує і про те, що в листопаді цього року в США відбудуться президентські вибори. Із січня 2001 року Клінтону відтак доведеться покинути Білий Дім — а увійти до історії в якості близькосхідного миротворця, очевидно, хочеться.
Єгипет зараз відіграє вагому роль на Близькому Сході. Із часу провалу кемп-девідського саміту Мубарак зустрічався з палестинскьим лідером Арафатом аж п’ять разів, напочатку цього місяця — з виконувачем обов’язків міністра закордонних справ Ізраїлю. Окрім того, американсько-єгипетська зустріч носить певною мірою символічний характер. У кінці 70–х Єгипет став першою арабською країною, яка підписала мирну угоду із євреями у Кемп- Девіді. Клінтон розуміє, що Арафат, так само як і Барак, може піти на поступки лише за підтримки першого арабами, другого — євреями. Проте і в того, і в того зараз більше неприятелів, які виступають за непоступливість своїх лідерів. Мубарак як керівник арабської країни відтак може значно допомогти Вашингтону, доклавши зусиль зі свого боку і попрохавши про поступки Арафата. У Мубарака, між тим, вибір не дуже великий (хоч Єгипет не раз говорив про свою неготовність до тиску на Арафта в питанні поступок щодо Єрусалима). Американська преса останнім часом тільки й робила, що цькувала Єгипет за недостатню участь у вирішенні Близькосхідного конфлікту. Згадувався зокрема і той факт, що Єгипет отримує від американців нарівні з Ізраїлем найбільше фінансової допомоги щороку — близько двох мільярдів доларiв. А гроші, очевидно, треба відробляти.
Поки що єгипетський лідер висловив свою згоду в тому, аби пришвидшити підписання остаточного мирного договору між Палестиною та Ізраїлем. Мубарак сподівається, що такий документ може бути підписаний ще до вересня цього року.
