Резонансне затримання 2 червня цього року правоохоронцями турецької митниці Амбарлі (Стамбул) двох контейнерів, що прямували з України до Єгипту, для журналістів і громадськості вже стало історією. Проте аналіз цього випадку, по-перше, дає всі підстави вважати ланцюг минулих подій аж ніяк не випадковістю, а по- друге, заявити, що інформаційне супроводження будь-якої чутливої діяльності стає її найвагомішою складовою.
Українська влада звертається до мас-медійних структур лише в тих випадках, коли необхідно публічно заявити про непричетність до якихось подій. Подія ж у Туреччині свідчить про зміну формату співпраці із засобами масової інформації деяких урядів. Крім того, інформаційний вибух продемонстрував, що для підпалення капсуля-детонатора тепер немає необхідності навіть у правдоподібних подробицях. Утім, про все по порядку.
НЕ БУЛО АНІ УКРАЇНСЬКОГО КОРАБЛЯ, АНІ УКРАЇНСЬКОГО ВАНТАЖУ!
Вихідні дані цієї історії такі: українські власті до вантажу, затриманого в Стамбулі, не мали жодного стосунку. Згідно з умовами угоди, українська сторона супроводжувала вантаж із проданими міністерству оборони Єгипту запасними частинами до озброєнь протиповітряної оборони до борту корабля, вибраного замовником самостійно. Після завантаження вся відповідальність за переміщення 728-ми одиниць запчастин для зенітно-ракетних комплексів «Куб», «Волга» й «Тунгуска» перейшла до покупця техніки й перевізника.
Що стосується маркірування контейнерів, до якого пізніше виникли претензії, то згідно з міжнародними нормами ЗІП — запасні частини — не вважаються розрядним вантажем і не потребують спеціального маркірування для контейнерів зі зброєю. Два затриманих контейнери не містили елементів бойового призначення — їхній вміст становив десь 1/6 або 1/5 ракети зенітної С-75. Варто зазначити, що це була не сумнівна разова угода через посередника, а прямий легітимний контракт між офіційним українським спеціальним експортером «Укроборонсервіс» і не менш офіційним єгипетським військовим відомством. Однак ніщо не могло завадити провести успішну інформаційну операцію.
ХРОНІКА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ОПЕРАЦІЇ
Історія почалася 2 червня, коли поліція порту в Стамбулі за підозрою в порушенні порядку міжнародних перевезень товарів військового призначення затримала вантаж, який на грецькому кораблі прямував з України до Єгипту. Оперативно й просто на борту корабля було проведено акцію з чималою кількістю журналістів. У репортажі одного з центральних телеканалів державний міністр Туреччини мало не особисто розкривав ящики контейнера та демонстрував вміст. Однак уважні глядачі не могли не помітити, що крім ящиків з українськими ЗІПами на екранах миготіли й автомати, до речі, не українського й навіть не радянського походження. А це цілком змінює ситуацію: транспортування стрілецької зброї відбувається вже за абсолютно іншими правилами, потребує маркірування й чималої кількості інших формальностей. Проте це нікого не збентежило: про такий нюанс знають лише фахівці, а матеріал призначався для широкої публіки.
Уже 3 червня турецька газета SABAH розповіла про успішну операцію своїх спеціальних служб. Було також згадано про супутники стеження, які й «вирахували» контрабандний вантаж. До речі, фахівці, які супроводжували вантаж до Одеси, заявляють, що це виключено, оскільки спецвантаж був у контейнерах.
Коли 4 червня група українських експертів прибула до Стамбула для з’ясування обставин і причин виниклої екстремальної ситуації, справу вже було зроблено: інформація «гуляла» по всьому світу, не оминаючи, звісно, й українські ЗМІ.
Лише 7 червня генеральна прокуратура Туреччини офіційно визнала, що вміст контейнерів відповідає заявленому, а інцидент із затриманням вантажу мав виключно технічний характер. Але навіть тут грецький корабель знову назвали українським. «На жаль, у зв’язку з цим були оприлюднені неперевірені й недостовірні дані про нібито нелегальну поставку зброї та боєприпасів», — повідомлялося в заяві, текст якої розміщено на сайті зовнішньополітичного відомства Туреччини.
Здавалося б, легітимність поставки запасних частин до комплексів протиповітряної оборони для міністерства оборони Єгипту всі сторони підтвердили. Можна було б заспокоїтися. Якби не одне «але». Воно полягає в тому, що внаслідок проведеної інформаційної акції в обивателя сформовано чіткий стереотип: турецькі спецслужби ретельно пильнують інтереси держави та світової спільноти; українські торговці зброєю щось там намагалися «прокрутити», але якось виплуталися із ситуації. Додамо, що сформовано аж ніяк не стереотип некомпетентності турецьких спецслужб, які, як виявилося, погано розуміються на маркіруванні вантажів. Або удають, що не розуміються.
УРОКИ ЧУЖОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ
Формально українська сторона могла б і не реагувати на таку акцію. Або обмежитися заявою МЗС і проковтнути негатив, списавши все на напруження спецслужб сусідньої держави перед самітом НАТО.
Але в чому все ж таки була причина виникнення такої ситуації? Щодо цього існує кілька версій. Перша, як вважають експерти, може бути пов’язана з бажанням продемонструвати напередодні саміту Північноатлантичного альянсу здатність забезпечити його нормальне функціонування. Але якщо так, то в цій нервозності та помилках такого рівня криється саме невпевненість у можливості забезпечити необхідний рівень безпеки.
Другу версію спостерігачі пов’язують із тим, що інцидент стався напередодні офіційного візиту міністра закордонних справ Туреччини до Єгипту. Не виключено, що таким чином було реалізовано спробу отримати додатковий козир на переговорах. У зв’язку з цим протягом двох днів, що передували міністерському вояжу, були зафіксовані надзвичайно активні консультації сторін. Але якщо так, то до чого тут Україна?
Нарешті, третю версію аналітики пов’язують зі стратегічними геополітичними процесами. Йдеться про те, що Туреччина, яка має найпотужніший військовий флот у Чорноморському регіоні, має намір заявити про себе як про регіонального лідера. А для цього потрібні активні наступальні дії, що демонструють глобальну перевагу. Зокрема в сфері загальної безпеки й контролю. Туреччина сьогодні здійснює тотальний контроль над транзитом через Босфор. З огляду на те, що через Україну переміщатимуть транзитну зброю з Росії та Білорусі, це аж ніяк не остання ситуація з перевезеннями. І зброя тут може опинитися не на першому плані. Що ж до України, то вона виявилася лише об’єктом для відпрацювання спеціальних завдань.
Щоправда, для українців є ще одне запитання: у чому корінь такої системної уразливості України та системної слабкості її інформаційного простору? Можливо, річ у тому, що в Україні все ще не створено нормально діючого механізму взаємодії влади зі ЗМІ та громадськими організаціями?
