Виступ топ-менеджера успішної компанії — таким, судячи з усього, планувалося щорічне звернення президента Росії Володимира Путіна до Федеральних Зборів. Спічрайтери російського президента явно робили ставку на оптимізм з приводу «світлого майбутнього» Росії, яка, як ідеться у зверненні, «має посісти місце серед справді сильних економічно, передових і впливових держав у світі». Принципово нового сказано було дуже мало. Однак навіть сам тон послання — упевнений, витриманий швидше в американських традиціях, ніж у радянських — відіграв свою роль: у перших коментарях щодо послання в Москві ані експерти, ані ЗМІ намагалися не помічати в тексті виступу нісенітниць, ніхто навіть не намагався ставити запитання про ресурси, можливості, способи, ціну виконання поставлених завдань. Констатувалося, що Росія юридично та фактично відновила єдність країни. Уперше, мабуть, ішлося лише про те, що уряд може створювати парламентська більшість (у російський конституції, як і в українській, про це нічого немає). Та й ще відчувалося, що президент вважає за краще залишатися над сутичкою — розкритикувавши уряд і пообіцявши «допомогти» йому «політичним імпульсом», Путін явно не прагнув до самокритики. Звернення Путіна мало прозвучати ще на початку квітня, вважається, що його було відкладено через іракську війну.
Отже, «весь наш історичний досвід свідчить, що така країна, як Росія, може жити і розвиватися в існуючих кордонах, тільки якщо вона є сильною державою». Що для цього треба подолати? «Політична система розвинена недостатньо, державний апарат малоефективний, більшість галузей економіки неконкурентоспроможні». «...Чисельність населення продовжує падати. Бідність відступає вкрай повільно. Міжнародне становище залишається складним. Конкуренція у світовій економіці не знижується». Росію «відтісняють» країни з високорозвиненою економікою, бідкається Путін. І закликає: подвоїти ВВП Росії за десять років (за рахунок «уточнення існуючих підходів до економічної політики»). Поки що президента, з одного боку, не задовольняє нестабільне економічне зростання, що пов’язано, однак, зі світовою кон’юнктурою, з іншого — можна зрозуміти, що його цілком влаштовує те, що російська економіка зростає майже виключно за рахунок сировинних галузей.
Путін закликає досягнути повної внутрішньої та зовнішньої конвертованості рубля — і не пояснює, що це означає, чого це коштуватиме, як цього досягнути.
Путін вірний собі й обіцяє, що люди у Чечні житимуть «нормальним людським життям», попри те, що «рештки бандитів» намагаються зірвати процес — при тому, що навіть ретельно відфільтровані повідомлення з республіки такої упевненості не вселяють. Армію обіцяно перевести на професійну основу, термін служби до 2008 року скоротити до року, забезпечити армію сучасною зброєю, зокрема й стратегічною, яка здатна захистити і Росію, і її союзників — союзників при цьому не названо.
Два акценти стосувалися відносин Росії з країнами СНД. Перший — міграційна політика. «Нам потрібні не заборони і перепони, а ефективна імміграційна політика, вигідна для країни та зручна для людей, особливо для жителів СНД». За словами Путіна, ухвалені в Росії закони, які регулюють питання громадянства, «були покликані впорядкувати імміграційні потоки, зробити їх прозорими». Цього, робить висновок президент, не сталося. Не виключено, що за цим варто чекати повернення у тематику російської політики питання про подвійне громадянство, яке, здавалося б, пішло в небуття, але його оживили недавно в Україні на з’їзді Партії регіонів.
Другий момент — не новий. Як і в минулі роки, у зверненні президента Росії прямо вказано, що «ми розглядаємо простір СНД як сферу нашого стратегічного інтересу», і що «ми також виходимо з того, що для держав СНД сама Росія є сферою їхніх національних інтересів».
У зовнішньополітичній частині виступу варто було б звернути увагу на два пасажі: «Росія дорожить антитерористичною спільнотою, яка сформувалася як інструмент координації міжнародних зусиль у боротьбі з цим злом». І «сильні, добре озброєні національні армії часом використовують не для боротьби з цим злом, а для розширення стратегічного впливу окремих країн».
Як і звичайно, йшлося про необхідність побудови сучасної демократичної правової держави з розвиненим громадянським суспільством. Як і раніше, нічого не було сказано про те, як цього можна досягнути — при тому, що сьогоднішня Росія дуже мало нагадує державу, яка дотримується принципів верховенства права.
У журналістських колах Росії існує переконання, що Путін справді вірить, що він повинен докласти зусиль для модернізації суспільства й держави — однак методи часом сильно відрізняються від прийнятних у демократичній країні. Серед інших думок — те, що насправді фігура президента є швидше заручником волі великого бізнесу, зрощеного з державою, і його влада в суб’єктах федерації зовсім не така очевидна, як позиції губернаторів і магнатів. Вчорашній виступ Путіна набагато більшою мірою є декларацією про наміри і спробою переконати росіян, що успішною може бути тільки сильна держава — якою її бачать у Кремлі, ніж програмою дій. І все ж таки — декларацією, що заслуговує на увагу.
