Поточного місяця російські компанії тимчасово припинили постачання газу в Україну та Грузію, аби примусити ці країни розплатитися за своїми боргами, що свідчить про те, що стає жорсткішим російський підхід до розв’язання цієї хронічної проблеми. А минулого тижня Росія та Україна підписали угоду про співробітництво у сфері оборони, відповідно до якої рівень військової інтеграції обох держав різко зросте, що поставить питання щодо тісного раніше співробітництва України з НАТО.
Ще минулого року Росія відмовилася від своїх планів вивести війська з Молдови та Грузії, запровадила візовий режим із Грузією та прискорила процес об’єднання з Білоруссю. Крім того, було створено оборонний союз — т. зв. «євразійське НАТО» — з декількома середньоазіатськими державами, а Каспійське море та його нафтові ресурси було оголошено сферою «стратегічних інтересів».
З погляду деяких аналітиків — з-поміж них і колишніх високопосадових російських дипломатів, — це рівнозначно заяві про претензії на нову сферу впливу, в стилі великодержавної політики ХIХ століття. Інші вважають, що Москва лише проводить сучасну версію вашингтонської політики «доброго сусіда», яка сприяла американській корпоративній експансії в Латинську Америку в 30-х рр.
Путін був характерно туманний щодо намірів Росії у своїй зовнішньополітичній заяві, зробленій напередодні Нового року. Він сказав: «Ми повинні позбутися імперських амбіцій, з одного боку, але, із другого боку, чітко розуміти, в чому полягають наші національні інтереси, заявляти про них і їх відстоювати».
Стівен Сестанович, спецпредставник держдепартаменту США в нових незалежних державах, сказав: «Мені здається, що американська адміністрація схвалила б першу частину заяви, а стосовно другої спитала б, що це означає».
Можливо, найчіткіший виклад нової лінії Москви щодо колишнього Радянського Союзу було зроблено на листопадовому засіданні Організації безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Євген Гусаров, заступник російського міністра закордонних справ, дав чітко зрозуміти, що відтепер Росія протистоятиме спробам втручання з боку Заходу в колишні радянські республіки. «Ми попереджали західних партнерів, що виступаємо проти використання ОБСЄ для втручання у внутрішні справи держав, розташованих на схід від Відня. Цього разу ми посилаємо чіткий сигнал: «Ми цього не допустимо», — заявив Гусаров. Його ремарки були частиною ширшої заяви, сенс якої полягав у тому, що ОБСЄ не повинна обмежувати себе виключно пострадянським регіоном, а поширити сферу відповідальності на ширший регіон.
Однак спостерігачі сказали, що Гусаров дав чітко зрозуміти, що Росія переглядає свої плани щодо виведення вiйськ із Грузії, хоч і закрила дві бази в кінці минулого року відповідно до графіка.
Західні аналітики в галузі оборони вважають, що, крім того, Росія порушує свою обіцянку вивести до 2002 р. війська з Молдови, хоч російські чиновники це не підтверджують.
Андрій Федоров, колишній перший заступник міністра закордонних справ, а нині директор політичних проектів впливового московського дослідницького центру «Рада із зовнішньої та оборонної політики», сказав: «Сьогодні ми більш-менш відверто ведемо мову про зону наших інтересів. Так чи інакше, але ми підтверджуємо, що цією зоною є пострадянська територія...
У часи Єльцина ми намагалися упакувати цю ідею в гарну обгортку. Тепер ми кажемо відвертіше: це наша територія, сфера наших інтересів», — сказав він.
Офіційні особи України, найбільшої і найвпливовішої з пострадянських держав, помітили різку зміну позиції Кремля, хоч високопосадові чиновники цієї країни не хочуть відверто вести мову про їхнє особисте ставлення до нової російської лінії.
Останнім часом Росія почала проводити безпрецедентно жорстку лінію щодо хронічної української енергетичної заборгованості, намагаючись перетворити її на важіль впливу на українську приватизаційну програму. Наприклад, Віктор Сорокін, глава українського департаменту російського міністерства закордонних справ, заявив, що Росія хоче конвертувати $2,2 млрд. боргу в облігації, які, в свою чергу, можна було б обмінювати на акції українських державних підприємств.
Росія особливо зацікавлена в отриманні контролю над українською системою газопроводів, якими російський газ транспортується в Європу.
У сфері оборони угода, яку Україна минулого тижня підписала з Росією, згідно з умовами котрої Росія отримала можливість впливати на рішення про проведення будь-яких іноземних військових навчань на території України, — суперечить угодам про військове співробітництво України і НАТО, підписаним 1997-го і 1998 рр. Крім того, Україна і Росія створять спільний підрозділ ВМФ і розширять співробітництво в галузі виробництва зброї.
Оскільки доступ у Європейський Союз Україні в недалекому майбутньому буде закрито, багато які місцеві аналітики вважають, що поворот у бік Росії є єдиним рішенням, оскільки українська економіка, як і раніше, дуже залежить від торгівлі.
У жовтні минулого року Президент України Леонід Кучма спробував розвіяти побоювання, що українсько-російське партнерство може стати базою для відновлення Радянського Союзу. «Ми не повинні боятися Росії і думати, що вони намагаються відновити імперію. Україні не доведеться вступати в якісь союзи», — сказав він.
