Суботнє послання президента Росії Володимира Путіна до Федеральних Зборів було другою головною новиною світових агентств (після невдалого випробування американської системи ПРО). У своїх перших коментарях Захід вітав проголошені Москвою ліберальні економічні реформи. Власне, це там і хотіли почути. Перші коментатори в Росії мали спантеличений вигляд — особливо президентською тезою про реальну свободу слова. Зрештою, Путін не відкрив Америки, стверджуючи, що головною причиною затяжної економічної кризи стала неефективність держави.
Загальний тон послання Путіна — «так жити не можна». За словами російського президента, спостерігається «надмірне втручання держави в ті сфери, де його не повинно бути, і відсутність уваги там, де вона необхідна». «Основними перешкодами економічних реформ є високі податки, свавілля чиновників, розгул криміналу». Зберігається сировинна спрямованість економіки, яка залежить від кон’юнктури цін на світовому ринку, значна частина економіки досі знаходиться в тіні. Третина прибутків бюджету витрачається на обслуговування і виплату державного боргу. Обмеження економічної свободи практикуються на всіх рівнях, і з цим необхідно покінчити. Росія стала заручницею економіки, заснованої на популістській політиці, чому президент збирається покласти край, а економічну свободу захищати.
Все це здається правильним. Саме цього, схоже, від Путіна чекали і у Вашингтоні, і в Західній Європі, і саме цьому, схоже, збираються аплодувати. Втім, Путін жодного слова не сказав про тих, хто, власне, створив саме ту систему, з якою він збирається нещадно боротися, і завдяки кому, власне, він і став президентом. Зате побіжно згадана «роль армії» (щодо чеченської кампанії) визначає, на кого Путін робить одну зі своїх ставок.
Не дуже порадував російський політикум і вислів Путіна про те, що свобода слова повинна бути. Але не свобода слова в розумінні власників ЗМІ, а певна «реальна свобода». Що це — залишилося невідомим. Хоча, можливо, останні події навколо «Медиа-Моста» і президента холдингу Володимира Гусинського і є свідченням захисту тієї самої «реальної свободи»...
Природно, президент захищав позицію Москви щодо Чечні — «лише контртерористична операція допомогла зберегти територіальну цілісність країни». Навпаки, жодного слова не було сказано про те, що операцію далеко не закінчено (хоча в обранні Путіна значну роль зіграли його обіцянки довести справу до кінця ще наприкінці минулого року). Ні слова про те, що ситуацію у Чечні спричинила відсутність у Москви будь-якої політики щодо регіонів, і що рецепту розв’язання проблеми владa, як і раніше, не має. Знищення населення республіки, яке практикується армією, навряд чи може бути таким рецептом. Крім Чечні у Росії вистачає проблемних регіонів — Татарія, Башкирія, Тува, Калмикія...
Поки що Москва, виходячи з виступу російського президента, продовжує боротися з негативною реакцією Заходу на чеченську кампанію «роз’ясненням зусиль Росії у боротьбі з міжнародним тероризмом». Тобто, і тут нічого нового не з’явиться.
Росія проводитиме самостійну зовнішню політику, засновану на власних національних інтересах — і це не новина. Про це говорили президент Єльцин, прем’єр-міністр Примаков... Було б навпаки, дивно почути від російського президента ствердження протилежного.
Проголошення будівництва ефективної держави, з відкритою економікою, з опорою на власні сили — безумовно, здорова ідея. Але таких ідей останніми роками було проголошено чимало. Чим обернеться жорсткість у виконанні наміченого, яку демонструє Путін, — поки що невідомо.
