Дивна перемога ХАМАСу на палестинських парламентських виборах зробила питання про те, хто такі терористи та як треба боротися з тероризмом, більш пріоритетним, ніж коли-небудь. Те, як ХАМАС поводитиметься в уряді, покаже, чи схожі терористи й терористи-смертники у своїй непримиренності.
Розгляньмо терористів-смертників. В арсеналі терористів мало такої ж руйнівної зброї, як вибухи терористів-смертників, або такої ж незрозумілої, оскільки серйозний аналіз, мабуть, поступився бажанню уникнути поняття про будь-яку законність стосовно атакуючих. Але таке ставлення суперечить терміново необхідному розумінню того, ким насправді є терористи-смертники, що слугує мотивом для їхніх дій і, отже, як їх можна зупинити.
По суті, здебільшого існують дві категорії терористів- смертників. Перша нараховує виконавців нападів на Сполучені Штати в 2001 році, вибуху на Балі у 2002 році, вибуху поїзда в Мадриді в 2003 році і вибухів у Лондоні влітку 2005 року. Виконавців цих злочинів не хвилює, чи є їхні жертви, як прямі, так і непрямі, мусульманами чи немусульманами; їхня мета полягає в тому, щоб тероризувати і, зрештою, зруйнувати спосіб життя в ім’я туманного Дар-аль-Ісламу, утопічного буття, що ймовірно вирішить усі життєві проблеми.
Особистості терористів-смертників цього типу, попри те, що їх важко вислідити та нейтралізувати, легко встановити, а їхню злочинність викрити, з огляду на їхнє хибне та неприборкане презирство до етичних, моральних і релігійних норм. Релігійні та політичні мусульманські лідери володіють інтелектуальним капіталом, щоб спростувати свої недоречні релігійні переконання, і можуть повторювати суру за сурою, хадит за хадитом, детально викладаючи заперечення ісламом насильства та відмову від вбивства невинних.
Але друга категорія терористів-смертників є набагато більшою проблемою, оскільки вона містить у собі такі організації, як ХАМАС та «Ісламський джихад», котрі борються за відкрито націоналістичні цілі. Тоді як тероризм справедливо вважається незаконним засобом, націоналізм переслідує раціональну та часто законну мету, і її поділяють багато людей, які не є терористами. На відміну від мілленаристських терористів, які належать, наприклад, до «Аль-Каїди», для яких мета аморфна, реалістичніші цілі націоналістичних екстремістів можуть створити можливості для їх нейтралізації, звернувшись до кореня проблеми (наприклад, створення життєздатної палестинської держави).
Відмінності між двома типами терористів-смертників не завжди очевидні. Багато людей, захоплених націоналістичною боротьбою, в кінцевому результаті відмовляються від будь-якого розумного компромісу та відстоюють геноцидну мету.
Але відмінності важливі, та здається, що США й багато інших країн — які змішали націоналістичні угруповання з «Аль-Каїдою» та «Джамаа ісламія» у своїх списках терористичних організацій, — не розуміють цього. Такий підхід «усіх під одну гребінку» може бути зручним, але нездатність виділити з них терористів- смертників надмірно спрощує дійсність, що визначає боротьбу з тероризмом.
Безумовно, ХАМАС та «Ісламський джихад» часто не менш жорстокі, ніж «Аль-Каїда» або «Джамаа ісламія». Але це не означає, що з ними треба поводитися так само. Справді, тоді як вимоги мілленаристів не можна задовольнити, що робить репресію єдиним способом боротьби з ними, до націоналізму можна застосувати (і часто застосовують) ефективні заходи за допомогою політичних засобів: коли задовольняють законні націоналістичні цілі, що їх поділяють багато людей, радикальна крайність часто втрачає свою повсюдну привабливість і слабшає.
Відмова визнати це йде на користь релігійно мотивованим терористам, бо вся енергія, витрачена на боротьбу з тероризмом, витрачається на репресії, залишаючи законні націоналістичні цілі невиконаними та зміцнюючи народну підтримку тероризму всіх видів.
Лякає те, що такі угруповання, як «Аль-Каїда», можуть прикриватися народним націоналізмом як засобом для переслідування своїх остаточних утопічних цілей. Більш того, хоч релігійні та світські мусульманські лідери спроможні ізолювати мілленаристських терористів й ослабити їхню суспільну підтримку, їм бракує морального капіталу для того, щоб повністю дискредитувати націоналістичні екстремістські угруповання, такі як ХАМАС та «Ісламський джихад», поки мусульманські світські люди поділяють деякі з їхніх цілей.
Для тих, хто не володіє владою, націоналістичні терористи-смертники мають вигляд великого еквалайзера. Ізраїльські військові вертольоти «Апач» і «Кобра», озброєні ракетами Hellfire («Пекельний вогонь»), регулярно уражають свої цілі з великих відстаней, як і реактивні винищувачі F 16, озброєні боєприпасами з лазерним наведенням, але не без частих «супутніх збитків» невинному цивільному населенню. Терористи-смертники, метою яких є невинне ізраїльське цивільне населення — й іноді законні військові цілі, — здавалося б, справедливо або несправедливо врівноважують ізраїльські «стратегічні» удари.
Таким чином, попри повторне засудження з боку впливових релігійних осіб усередині «умми» (міжнародна спільнота мусульман), деякі форми вибухів терористів-смертників можуть викликати тихе захоплення в багатьох. Допоки не визначать відмінність між націоналістичними екстремістами та фанатичними терористами, такими як «Аль-Каїда», останні зможуть видавати себе за захисників мусульман, яких вважають «вимушеними» вдаватися до вибухів терористів-смертників через військову слабкість.
Необачне вторгнення Америки в Ірак ще більше переплутало відмінності між двома типами терористів-смертників і створило майже ідеальне живильне середовище для нового покоління терористів. Деяких надихає «Аль-Каїда», інші — роздратовані суніти, але всі можуть використовувати націоналістичне прикриття. Ігноруючи різні аспекти вибухів терористів-смертників і позицію угруповань, які взяли на себе відповідальність, Америка та її союзники не в змозі осмислити значною мірою байдужу реакцію багатьох мусульман на очолювану США «війну з терором» — і ще більше не здатні впоратися з нею.
Вважаючи всіх терористів-смертників ірраціональними фанатиками, замість того, щоб визначити відмінності між мілленаристами та націоналістами, США та їхні союзники поступилися основною політичною ареною таким угрупованням, як «Аль-Каїда» та «Джамаа ісламія», які наполягають на неможливості вести переговори з «ворогами» ісламу. За таку позицію доводиться платити високу ціну: співчуття мусульманських мас, яке необхідне для того, щоб перемогти над тими, хто принижує гідність ісламу від їхнього імені.
Притам СІНГ — науковий співробітник Інституту досліджень Південно-східної Азії (ISEAS) в Сингапурі.
