Щодня і щохвилини в кожній з європейських країн є жінки, які потерпають у власному домі від насильства, спричиненого їхніми чоловіками або партнерами. Одна з чотирьох жінок в якийсь із періодів свого життя була жертвою насильства, а одна з десяти жінок зазнала сексуального насильства. Деякі не пережили цього — побутове насильство залишається головним убивцею жінок у віці від 16 до 44 років.
Так, ми ведемо мову про Європу ХХI століття, Європу, яка нібито захищає права людей та своїх громадян від небезпеки. Але ця вражаюча статистика свідчить про інше — про те, що половині населення загрожує ризик найбрутальнішого порушення прав людини — насильства або навіть смерті в місці, де вони мають почуватися в цілковитій безпеці — у власних домівках.
Взяті з аналітичного звіту, який підготував академік із Німеччини доктор Кароль Хагеманн Уайт, цифри є — в цьому майже не виникає сумніву — верхівкою айсбергу. На кожну жінку, яка заявляє про насильство та залишається живою, припадає набагато більше тих, хто потерпає мовчки, хто «забивається об двері» чи «падає зі сходів».
Гірко те, що суспільство занадто поблажливо ставиться до насильства по відношенню до жінок. І не одні лише службовці правоохоронних органів готові не зважати на насильство в родині, вважаючи його «домашньою» справою та не реагуючи на нього належним чином. Міжнародна організація Amnesty International, яка провела дослідження в Сполученому Королівстві, свідчить, що 30% людей вважають нормальним вдарити жінку, а 50% (половина людей, яких було опитано) впевнені, що не варто втручатися до гострої суперечки між партнерами. На підставі цього Amnesty International дійшла висновку, що люди скоріше заявлять про зловживання по відношенню до тварини, ніж про зловживання по вiдношеню до жінки. Подібна картина і в інших країнах Європи. Багато людей не можуть повірити в те, що таке насильство насправді існує. Інші вважають, що таке трапляється лише з «кимось іншим», однак факти доводять протилежне, і настав час їх оприлюднити. Побутове насильство — це не проблема приватного характеру. Це може трапитися з нашими друзями та нашими сім’ями. Це не є релігійною або культурною проблемою. Насильство трапляється в усіх прошарках суспільства в усіх країнах, і ця проблема заслуговує на увагу кожної людини.
Неймовірно, але в столітті, яке стало свідком розвитку законодавства з прав людини та фундаментальних змін на краще в поводженні з людьми, ми все ще перебуваємо в такому стані, коли половина населення систематично піддається небезпеці. Це й є рушійною силою кампанії Ради Європи, спрямованої на ліквідацію насильства в побуті. Кампанія, про яку буде оголошено в Мадриді 27 листопада цього року, є намаганням змінити життя багатьох жінок в Європі, що потерпають щодня від насильства, приниження та образ. Зважаючи на те, що Рада Європи є охоронцем Європейської конвенції з прав людини, кампанія проводиться в самому серці місії, що її виконує Рада Європи протягом останнього півстоліття.
Проект, ініційований нами, атакуватиме насильство на двох головних фронтах: по-перше, через заклик до 46 держав-членів внести зміни до законодавства, що дозволить кваліфікувати побутове насильство як кримінальне правопорушення та захистити жінок і, по-друге, завдяки широкій інформаційній кампанії серед громадськості дійти до всіх європейців та змінити їхнє ставлення до цієї проблеми.
Рада Європи в змозі допомогти зробити Європу безпечнішою для жінок. Рада Європи має політичну можливість допомогти урядам запровадити закони там, де їх ще не існує, та переконатись в тому, щоб ці закони змінили ситуацію. Але нові закони можуть лише частково допомогти нам — що є нагальною необхідністю, так це зміна в ставленні.
Побутове насильство проти жінок занадто довго терплять в Європі. Воно починається з криків. Воно не має закінчуватися тишею. Побутове насильство слід зупинити... прямо зараз.
Террі ДЕВІС — генеральний секретар Ради Європи.
