Чимало західних ЗМІ вважають, що Росія, уклавши з новою українською владою харківську угоду, повернула Україну в сферу свого впливу за мовчазної згоди нової американської адміністрації, яка прагне налагодити добрі відносини з Кремлем. Чи справді підписання угоди щодо пролонгації базування Чорноморського флоту РФ в Україні є наслідком «перезавантаження» відносин між США й Росією? За роз’ясненнями «День» звернувся до заступника директора Московського центру Карнегі Сема ГРІНА.
— Ні, абсолютно. На мій погляд, підписання цієї угоди пов’язане частково з вибором українського народу на президентських виборах. Хоча не вважаю, що хто-небудь очікував такого радикального повороту. Зазвичай новий президент приходить до влади і хоче об’єднати довкола себе по можливості всіх. Майже завжди президент стає більш поміркованим, ніж він був під час передвиборної кампанії. Тут ми бачимо рішення, до того ж не одне, а кілька, якщо взяти його вчорашню заяву з приводу Голодомору, яка свідчить про те, що йому неважливо, що про нього думає електорат Тимошенко й Ющенка, й інших кандидатів, які перебувають сьогодні в опозиції. Він не вважає своїм завданням порозумітися з ними. Мабуть, Януковича повністю влаштовує спілкування мовою українського сходу та інколи — російською.
— Ви вважаєте, що, перебуваючи у Вашингтоні, український Президент узгоджував це рішення з Бараком Обамою, який налаштований на «перезавантаження» відносин із Москвою?
— США сьогодні не можуть розв’язати проблеми України. А Києву, безумовно, потрібні добрі відносини з США, Європою та Росією. Рішення щодо базування Чорноморського флоту не може зіпсувати відносини з Європою й США. Це пояснюється частково тим, що швидкої інтеграції ні з НАТО, ні з Євросоюзом із об’єктивних причин не буде в жодному разі. Тим часом Україні потрібно розв’язати економічні проблеми й бюджетні питання. А зробити це можна двома шляхами. Перший шлях — це складні й болючі реформи, які могли б призвести до більшого порядку в бюджеті країни. Але цим в Україні ніхто особливо не хотів займатися й не займався. Мабуть, і Янукович не хоче цим займатися. Тому він обрав інший варіант, який значно простіший, — домовитися з Росією про зниження вартості на газ, що є визначальним фактором для промисловості. Інша справа, незрозуміло, наскільки цей договір буде міцним. Через слабкість опозиції в найближчій перспективі Янукович може проводити подібні угоди, ратифікувати їх у парламенті, може проводити свою лінію, але це нічого приємного йому не обіцяє на наступних виборах, які так чи інакше відбудуться.
— Як тепер розуміти заяви Білого дому й держдепу, які раніше лунали, що США не визнають сфер впливу на пострадянському просторі? Адже де-факто Росія виборола контроль над цим простором.
— Чи могли б США завадити цій угоді? Ви пам’ятаєте розмови про базу «Манас» у Киргизстані, коли відбувався досить відкритий фінансовий торг про те, скільки кожна сторона — Москва й Вашингтон — можуть дати Бішкеку, щоб цю базу або закрити, або зберегти. Це було можливо в рамках Киргизстану, який є маленькою державою з маленьким бюджетом. І ті кошти, про які йшлося, були вагомим чинником. Щоб США могли завадити продовженню договору з базування Чорноморського флоту, необхідно було дати Януковичу щось взамін. А що могли б дати США? Можна було б говорити про підтримку вступу до НАТО, хоча це сумнівно. У будь-якому разі, Янукович цього не хоче. США не можуть вирішити фінансові проблеми України. Враховуючи наші нинішні власні економічні проблеми, це складне завдання. А Росія може. Тут не йдеться про те, що хтось комусь поступився, а про те, що відносини є багатогранними. Взаємозв’язок між Україною й Росією — об’єктивний чинник, який відіграв на цей момент певну роль.
Не думаю, що цей договір насправді в середній і довгостроковій перспективі є продуктивним, але він розв’язав деякі сьогоднішні завдання, необхідність чого, мабуть, відчував Президент.
— Враховуючи те, яким чином була підписана ця угода, чи варто США подавати сигнали новому уряду, щоб демократія й виборність в Україні збереглися?
— Звичайно, такі сигнали необхідно посилати. На мою думку, коли голосували за Януковича, ніхто в Україні не голосував за скасування демократії. Не вважаю, що до кроків нового керівництва в бік більшого авторитаризму з розумінням поставляться чи то у Вашингтоні, чи в Брюсселі, чи безпосередньо в Києві.
