Ліберал-демократи разом із соціалістами святкують перемогу на парламентських виборах у Бельгії. Прем’єром має залишитися Гі Верхофстадт, який пообіцяв провести в країні економічні реформи.
Цієї неділі кожен бельгійський виборець був зобов’язаний проголосувати: тих, хто цього не зробив, очікує штраф — таким силовим методом борються в демократичній Бельгії за виборчу активність. Аби виконати свій громадський обов’язок і віддати голос за того чи іншого кандидата, деяким бельгійцям довелося чекати більше години. Проблема виникла через те, що сорок відсотків виборчих дільниць установили комп’ютери для голосування, які й давали збої в роботі. У черзі довелося стояти навіть «вершкам» бельгійського суспільства — принцу Лорану й королеві Фабіолі, вдові короля Бодуена Першого. До того ж голосування засвідчило, що і в заможній Бельгії є люди, які поняття не мають, як працювати з комп’ютером — в основному це були вихідці з країн третього світу. Комічними виглядали зусилля поліції відловлювати громадян, які збиралися голосувати... у плавках та купальниках. Річ у тім, що авіакомпанія «Вірджін експрес» пообіцяла принадний приз — квитки на літак до Пальми де Майорки чи Бордо тим, хто надішле їм перші півтори тисячі фотографій у напівоголеному вигляді перед виборчими урнами. Отож, поліцейським була додаткова робота — перевіряти підозрілих, на їхній погляд, громадян на предмет того, чи не збираються вони роздягатися під час голосування.
Так, чи то в купальниках, чи то в іншому одязі бельгійці обрали новий парламент. Боротьба йшла за 150 місць у Палаті представників і за 40 з 71 місця в Сенаті. Правляча досі так звана «райдужна коаліція» має дещо змінитися — за попередніми даними, в ній залишаться ліберал-демократи й соціалісти, а «зелені» до коаліції не увійдуть. Прем’єрський портфель уже третє десятиріччя поспіль дістається вихідцю із фламандської зони. Для Бельгії це важливий аспект — адже країну роздирають суперечності між Валлонією, що розмовляє французькою, і Фландрією. У державі не існує жодної всебельгійської партії: всі політичні сили розділяються в основному на профламандські та проваллонські. 50-річний ліберал-демократ Гі Верхофстадт, що залишається на другий прем’єрський термін, уже запам’ятався Європі й світу принаймні деякими моментами. Так, він рішуче виступав проти американської політики щодо війни в Іраку. Щодо внутрішньої політики, то саме під час прем’єрства Верхофстадта в Бельгії було легалізовано евтаназію, а гомосексуалістам було дозволено святкувати весілля.
Під час другого терміну Верхофстадт пообіцяв модернізувати країну — мова йде насамперед про економічні реформи, завдяки яким у Бельгії можуть зменшитися податки, сьогодні — одні з найвищих у Європі. Разом з ліберал-демократами, чиїм представником є бельгійський прем’єр, перемогу на виборах святкують і соціалісти. За них проголосувало значно більше виборців, ніж це було кілька років тому. На деяких дільницях соціалісти отримали вдвічі більше голосів у порівнянні з минулими роками. Несподіваної поразки зазнали зелені. А справжнього прориву на виборах досяг ультраправий «Фламс блок», що використовує риторику фламандського націоналізму і останніми роками стає в Бельгії дедалі популярнішим. Ця партія критикує політику Європейського Союзу, виступає проти іммігрантів, пропагує ісламофобію. Її успіх, поряд з нещодавніми перипетіями президентських виборів у Франції, парламентських в Нідерландах і більш раннім досвідом Австрії і Данії мав би змусити задуматися про тенденції, що панують у західноєвропейських суспільствах.
