Цього тижня в російських ЗМІ обговорювалася тема святкування 130-річчя від дня народження Йосифа Джуѓашвілі, котрий увійшов до історії під прізвищем Сталін. Увічнення пам’яті Сталіна під час ремонту вестибуля станції «Курська» спричинило скандал. У суперечку була втягнута навіть Російська православна церква. Російське духівництво вважає небезпечними спроби героїзувати Сталіна. Зокрема, заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків (ВЗЦЗ) Московського патріархату ієромонах Філіп (Рябих) виступив проти намагань представити Сталіна як добродійника та віруючого християнина. «Й.В. Сталін заподіяв горе мільйонам людей. Навіщо ж приховувати цю правду й робити зі Сталіна героя? Спроба представити жорстокого гонителя Церкви віруючим християнином та її добродійником є небезпечною й може завдати лише духовної шкоди», — йдеться в опублікованому на сайті ВЗЦЗ листі священика голові комісії ЦК КПРФ із військово-патріотичної роботи Євгену Копишеву. Пропонуємо до уваги читачів статтю російського публіциста, що дає оцінку діяльності Сталіна.
Сьогодні — світла й радісна дата. 130 років з дня народження Сталіна. Тобто це, звісно, брехня — Сталін не міг не брехати навіть у дрібницях. Він народився не 1879, як сказано в офіційній біографії, а 1878 р. Але ця брехня й справді — найбезневинніша з усього, що стосується Сталіна.
КП РФ відкарбувала якісь медальки до 130-річчя; лідер ЛЕГАЛЬНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ОПОЗИЦІЇ Зюганов прочитає урочисту доповідь про золоті сталінські часи; по ТБ виступав, хвалив Сталіна полковник Квачков, який перебуває на волі, — адже його провина НЕ ДОВЕДЕНА. Що ж — усе нормально. Комуністи — захисники трудящих, їх обурюють антинародні реформи Гайдара, розстріл Білого дому, вимирання народу в умовах ринкової стихії.
Цій стихії вони справедливо протиставляють сталінізм: ПЛАНОВЕ ВИНИЩУВАННЯ ЛЮДЕЙ. А просто, без пафосу — заготівлю людського м’яса в державних масштабах.
Я й не думаю, певна річ, згущувати барви. 30 липня 1937 р. Наказ НКВС СРСР №00447 «Про операцію з репресування колишніх куркулів, кримінальних злочинців і інших антирадянських елементів». Згідно з наказом, у всіх областях і республіках СРСР запроваджені НОРМИ ЗАГОТІВЛІ ЛЮДСЬКОГО М’ЯСА, або, висловлюючись брехливою гуманістичною мовою — норми вбивств громадян. Усього належало вбити 82 тис. 700 людей. Усього лише 82 тис. — вигукнуть сталіністи, відомі фанати історичної істини!
Товариші, ви не зовсім маєте рацію. По-перше, ви не враховуєте соціалістичного змагання. Начальники місцевих управлінь НКВС одразу почали просити збільшити норми на вбивства й у результаті операція розтяглася на 15 місяців (замість запланованих чотирьох), а вбито було за ЛИШЕ ОДНИМ цим наказом ушестеро більше, близько 500 тис. (Були ще розстріли за НАЦІОНАЛЬНОЮ ознакою — понад 110 тис. поляків, німців, фінів, естонців, інших шпигунських націй.) А загалом у 1937—1938 рр., за підрахунками істориків, арештовано 1 575 259, убито 681 692. Додайте колективізацію, голод 1933-го, розстріли до й після 1937 року.
По-друге, важлива не лише кількість, а й якість. Перед нами рідкісний приклад. Техніка РОЗЛЮДЯНОСТІ доведена до логічної досконалості. Людей убивають точнісінько так само, як заготовляють яловичину або свинину. Корову, свиню або курку ріжуть не за «провину» — правильно? Правильно. Треба просто ЗДАТИ М’ЯСО.
Так само й з людською яловичиною.
Звичайна державна практика: скоєні (або хоча б задумані) деякі злочини, ловлять реальних (або уявних) злочинців, їх судять. Із загальної маси засуджених складається статистика. Злочинами можуть вважатися різні речі — наприклад, чаклунство, сповідання «не тієї» віри, «образа Монарха». Але в будь-якому разі це певні ЗЛОЧИНИ згідно із законом або звичаєм, або навіть за царською примхою.
У будь-якому разі виходять з поняття ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПРОВИНИ — реальної чи придуманої. Так було за тиранів, монархів, республік, релігійних війн. Так було скрізь і завжди — після відмови від канібалізму, звісно.
Тут — якраз НАВПАКИ.
З центру спущені НОРМАТИВИ НА ВБИВСТВА (й арешти), а на місцях їх зобов’язані виконувати — як зуміють. Заповнити «ніші смерті» КИМ ЗАВГОДНО, будь-якими «кулаками», «антирадянськими елементами», «ворогами». ІНДИВІДУАЛЬНА ПРОВИНА зникає як ПРИНЦИП. «Смерть людини — трагедія, смерть мільйонів — статистика» (Сталін). Тобто мільйони позбавлені ЛЮДСЬКОЇ ЯКОСТІ. Вони — НЕ ЛЮДИ. Вони навіть не «нелюди», як верещав академік Вишинський на процесах. Ні, вони просто — НІХТО. Табірний пил, «тріски летять», статистичні одиниці. Народ — так би мовити — біомаса, точніше висловлюючись...
Певний рудимент «людського ставлення» до винищуваних одиниць полягав лише в тому, що на кожну корову акт «про зарізання» не заводять, рахують лише все м’ясо в тоннах. Тут на кожного вбитого — в ідеалі — заповнювали якісь квитанції, де під копірку писали деяке «звинувачення». І, мабуть, вагу трупів не враховували, а самі трупи ніяк не утилізували. Пропадали вони (не люди, а їхнє м’ясо) — даремно. Вельми неощадливо — для ефективного менеджера!
Цим сталінізм невигідно відрізнявся від націонал-соціалізму. Там трупи пускали на мило, шкіру — для абажурів, волосся — на матраци. З другого боку, на виправдання т. Сталіна не можна не зауважити, що він був ПЕРШИМ, а першим завжди важко.
Технологія стирання людей в табірний пил, без жодного елементу горезвісної «особистої провини» й інших дурниць, коли вбивають ні «за щось», а «тому що», була відпрацьована САМЕ В СРСР. Причому слід особливо виділити 1937 рік — ВБИВСТВА В ЧИСТОМУ ВИГЛЯДІ. Жодної тобі «громадянської війни», «колективізації», інших дурощів. Просто — масові вбивства. За що? А, так... Домовилися — питання позбавлене сенсу. Навіщо? Запитайте в тов. Зюганова — він, мабуть, знає, якщо захоплюється.
Це — СЕНС сталінізму. Вбивства не людей — сотень тисяч, мільйонів або десятків мільйонів. Головне — інше.
ТОТАЛЬНЕ ЗНИЩЕННЯ ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ. Знищення САМОГО ПРИНЦИПУ «ГУМАНІЗМУ». Не просто фізичне вбивство людей — розтоптування самого ПОНЯТТЯ «людини» як істоти, яка має права на свободу й гідність.
Убити — півсправи. Головне — ПОЗБАВИТИ ЛЮДСЬКОЇ ПОДОБИ ЖИВИХ. Убивства свідомо безневинних були не безцільними. Не було це й просто примхою садиста, «Калігули з телефоном» (хоч не без того, звісно). І все-таки мета була. Це — метод, це ДОКАЗ, найсильніший, найдоступніший і найзрозуміліший, того непорушного ФАКТУ, що людина в Росії — НІХТО. Пил. Вони не заслуговують навіть на те, щоб шукати їхньої «провини». Ось цей урок жаху й рабства Росія добре засвоїла — він ліг на підготовлений грунт. І сьогоднішні сталіністи-комуністи, захоплено реабілітовуючи ката свого народу, — чудовий доказ того, наскільки Сталін був ПРАВИЙ! Духовні виродки, садомазохісти, які славлять того, хто їх знівечив, — чи це не доказ його правоти!
P.S. До речі.
Через 40 років підручний ката (та й сам кат не з останніх) — тов. Молотов — пояснив, що це все було «необхідно». Якби не було 1937 року, в нас була б п’ята колона із зрадників!
У 1941—1945 рр. на боці німців воювали, за різними оцінками, від 1 100 000 до 1 500 000 радянських громадян. Йдеться не про «армію Власова», а про різні німецькі поліцейські й допоміжні частини.
У 1914—1917 рр. російські люди (й інші піддані Росії) проти Росії не воювали. З російських солдатів німці армію не створили. Російські генерали на бік німців не переходили. У 1941—1945 рр. перейшов далеко не один Власов, а ДЕКІЛЬКА ДЕСЯТКІВ генералів Червоної Армії. Це при тому, що німці вже точно показали, як вони ставляться до росіян, чітко показали, що переходити від комуністів до нацистів — з вогню та в полум’я.
Отже, щодо терору як методу «запобігання зраді» тов. Молотов дещо помилився. Або просто як годиться комуністові — БРЕХАВ.
Не проти зрадників» був розв’язаний терор. Усе значно простіше — це був МЕТОД УПРАВЛІННЯ МАСОЮ. А що ЩЕ з ними робити?..
І метод, як видно, ЦІЛКОМ АДЕКВАТНИЙ — адже досі багато людей згадують з ностальгією. Утім, тут я розумію — нелюдська жорстокість «антинародного режиму» мимоволі змушує згадати про «народні розстріли» з їхньою рівністю академіка, наркома, священика й конюха. БІЛЬШОЇ рівності не було ні в чому. Але народ на Русі не балуваний — він і про цю рівність розчулено згадує.
