На думку багатьох експертів, нещодавнє рішення турецького парламенту дозволити турецьким військам, кількість яких біля кордону Туреччини з Іраком досягла 100—150 тис. осіб, проводити військові операції проти курдських терористів на півночі Іраку може пришвидшити створення Курдистану. Чи справді є підстави для таких висновків і чим було викликане саме таке рішення парламенту Туреччини? Яких конкретних результатів очікує Анкара від Багдада у боротьбі з курдськими терористами і, зокрема, з Робітничою партією Курдистану (РПK)? Які сподівання покладає Туреччина на співпрацю зі США у вирішенні цієї проблеми? Чи існують підстави для виникнення Курдистану в майбутньому? Про це — «Дню» в ексклюзивному інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла Турецької Республіки в Україні Ердогана ІШДЖАНА.
— Турецький парламент уповноважив уряд провести операцію вторгнення у північну частину Іраку проти терористичної організації (РПK). Уряд може використати ці повноваження протягом року або взагалі не скористатися ними в разі, якщо уряд Іраку співпрацюватиме й надасть нам конкретні результати. Те, що РПK є терористичною організацією, визнали США та Євросоюз, а також деякі інші країни світу. Ця терористична організація під час кризи влади на півночі Іраку, починаючи з 1990-х років, розмістила свої табори у гірському регіоні. Сьогодні технологічний поступ дозволяє нам швидко дізнаватися про факти. Ми маємо усі дані розвідки та інформацію про те, що вони там розташовані. Зроблені з космосу фотографії показують їхнє місцезнаходження. Хочу нагадати, що адміністрація Сполучених Штатів також заявляла про наявність таких самих розвідданих. Отже, незаперечним фактом є те, що терористична організація РПK розташована на півночі Іраку. Іншим фактом є здійснення цією організацією нападів з півночі Іраку на Туреччину. І очевидним є те, що терористи збільшили кількість своїх згубних нападів на Туреччину. Протягом останнього місяця 40 турецьких громадян загинули внаслідок їхніх терористичних актів. Жодний уряд світу не міг би далі терпіти або лишатися байдужим до такого розвитку подій. Фактично уряд Туреччини діяв з надзвичайною терплячістю і давав можливість мирно вирішити цю проблему шляхом дипломатії. Ми контактували з урядом Іраку й силами коаліції, очолюваної США. Ми надавали можливість іракській владі припинити терористичні дії в Туреччині, що керуються з півночі Іраку. Прем’єр-міністр Іраку був із візитом у Туреччині у вересні й підписав з нашим урядом угоду про вжиття заходів задля усунення загрози тероризму. Та, на жаль, регіональна адміністрація на півночі Іраку не мала бажання виконувати умови цієї угоди. Отже, вереснева двостороння угода виявилася непереконливою. Протягом нещодавнього візиту міністра закордонних справ Туреччини Бабакана до Багдада іракська сторона запропонувала відправити до Туреччини делегацію найвищого рівня з конкретними пропозиціями. В кінці жовтня делегація на чолі з міністром оборони Іраку приїхала до Туреччини з певними пропозиціями. Та ми зрозуміли, що ті заходи мали другорядне значення і на результати довелося би дуже довго чекати. З другого боку, цілком очевидним є те, що в даному контексті час має вирішальне значення. Нам потрібні конкретні заходи й відчутні результати.
— Які відчутні результати ви маєте на увазі?
— Терористичні напади досі тривають. Терористи приходять, завдають удару й тікають. Тероризм — це міжнародна проблема. Жодна країна не є застрахованою від цієї загрози. І жодна країна не може викорінити проблему тероризму власними силами, без ефективної міжнародної співпраці і солідарності, навіть США чи європейські країни. Отже, міжнародна співпраця повинна стати ефективнішою, щоб розв’язати цю зростаючу проблему, яка стоїть перед міжнародною громадою. Туреччина хоче, щоб лідерів терористів схопили, судили або видали Туреччині, тому що вони скоїли злочини тероризму на турецькій території. Отже, їх повинні судити незалежним судом згідно із законами Туреччини. Це перший відчутний результат, якого ми б хотіли досягти. Другим відчутним результатом має стати закриття цих таборів, розташування яких не є великою таємницею. Це був би інший конкретний результат ефективної співпраці проти тероризму. Незважаючи на нашу терплячість і наполегливі зусилля у двосторонніх відносинах з урядом Іраку, досі нас розчаровувала співпраця у царині боротьби з тероризмом. Отже, турецькому уряду не лишилося нічого іншого, як провести власну операцію вторгнення, щоби провести чистку на півночі Іраку і закрити табори терористів, щоб жодні напади не керувалися з них. Турецький уряд збирається діяти в межах, визначених міжнародним правом. Це легітимне право кожного уряду — захищати власні кордони, територіальну єдність і життя громадян. Ми використовуватимемо дипломатію до останнього моменту. Незважаючи на це, я хочу повторити: щойно закінчиться дипломатія, Туреччина застосує усі необхідні заходи для того, щоб скористатися своїм правом згідно з міжнародними законами захищати власні кордони, життя громадян і зробити цей регіон безпечним. Ми не вагатимемося.
— Дехто говорить, що це рішення турецького парламенту мало на меті здійснення тиску на Вашингтон, щоб США використали свій вплив на уряд Іраку, аби запобігти нападам з півночі Іраку на територію Туреччини. Чи ваша країна є задоволеною роллю США у вирішенні цієї проблеми, особливо якщо взяти до уваги нещодавню зустріч прем’єр-міністра Ердогана та президента Буша?
— Ми мали зустрічі з представниками США ще до того, як Ердоган зустрівся з Бушем 5 листопада. Держсекретар США Кондолізза Райс була з візитом в Анкарі й мала розмову з урядовцями. Вона також їздила до Стамбула 3 листопада на розширену зустріч країн — сусідів Іраку. Дозвольте нагадати, що цей процес, ініційований Туреччиною, зростає і стає дедалі ефективнішим. Чому Туреччина його ініціювала? Туреччина завжди надає важливості територіальній цілісності й національній єдності Іраку, так само як і його процвітанню. Ми зацікавлені в тому, щоб Ірак стабілізував свою національну єдність і розквіт. Ось чому ми розпочали цей процес. У Стамбулі 3 листопада усі іноземні міністри, які відвідали цю зустріч, прийняли остаточне комюніке в сильній формі. Після зустрічі прем’єр-міністр Ердоган у супроводі делегації високого рівня приїхав з візитом до США і зустрівся з президентом Бушем. На зустрічі було вирішено розвивати орієнтовану на результат співпрацю між компетентними органами влади, зі збройними силами включно. Два заступники начальників генерального штабу від Туреччини та США постійно підтримуватимуть контакт, ділитимуться інформацією з метою знищення тероризму. Іншим важливим результатом візиту прем’єр-міністра Туреччини до Вашингтона є те, що Буш охарактеризував РПK не лише як терористичну організацію, а як ворога Туреччини, Іраку та США. Таким чином, він знову висловив свою відданість справі боротьби проти цієї терористичної організації у співпраці з Туреччиною. Результати цієї зустрічі відповідають нашим очікуванням. Тепер ми побачимо, чи буде досягнуто відчутних результатів. Але якщо в межах раціональних часових рамок їх не з’явиться, Туреччина таки змушена буде провести операцію вторгнення. Можлива військова операція на півночі не буде вторгненням. Вона буде проведена згідно з міжнародним правом, особливо у відповідності з резолюціями 1373 і 1566 Ради ООН, а також іншими інструментами міжнародного права, які стосуються справи. Туреччина діятиме в межах міжнародного права. Я повторюю, це буде не вторгнення. Жодний дюйм території Іраку не зазнає вторгнення. Це буде напад, чистка по відношенню до терористів і повернення на турецьку територію. Мішенню будуть лише терористи. Жоден цивільний не постраждає. Це обов’язок та відповідальність кожного члена міжнародної спільноти — поважати легітимне право Туреччини боротися проти тероризму й бути солідарними у боротьбі проти тероризму.
— Одне російське інформаційне агентство процитувало заяву курдів, яка пропонує запросити Росію для врегулювання конфлікту на кордоні між Іраком і Туреччиною. Про це, зокрема, заявив представник Іракського Курдистану в країнах СНД Бабакр Хошаві. Чи потрібен вашій країні посередник для вирішення даної проблеми?
— По-перше, ми не довіряємо заявам чи пропозиціям терористів або кого-небудь, хто якось пов’язаний з терористичними організаціями. Що ж до змісту цієї пропозиції, ми не потребуємо жодних посередників щоб спілкуватися з урядом Іраку. Як я вже казав раніше, ми підтримуємо постійний зв’язок з іракцями. Я впевнений, Росія зрозуміє позицію Туреччини.
— Пане посол, можливо, проблема курдів має глибше коріння? Я бачив фотографії, зроблені агентством Reuters, що свідчать про незадоволення курдів, які проживають на території Туреччини поблизу кордону з Іраком, тим, що місцевих жителів забирають на службу в турецьку армію.
— Ні, подібного коріння немає. Та дозвольте мені розповісти для ваших читачів про те, що сталося в Туреччині від початку 2001 року. Також дозвольте мені пояснити ситуацію, яка склалася перед 2000-м роком. Туреччина завжди прагнула інтегруватися в західні структури і відповідати всім європейським та міжнародним стандартам стосовно демократії, прав людини. Але у 1980-х та 1990-х роках уряди Туреччини мусили долати згубне коло боротьби проти тероризму, що не дозволило їм виділяти час і ресурси для більш ефективної реалізації реформ. Що сталося в кінці 1990-х років? Турецький уряд домігся успіху у боротьбі проти тероризму. Відносини з Європою покращилися, і Європейський Союз надав Туреччині статус країни-кандидата. Це було основним стимулом — успіх у боротьбі проти тероризму в поєднанні зі статусом країни-кандидата. Протягом виборів до парламенту у 2002 році Партія справедливості та розвитку отримала більшість і сформувала уряд єдиної партії. Починаючи від 2002 року, у Туреччині були проведені величезні реформи. Стандарти демократії та прав людини вражаюче зросли. Ось чому в 2004 році Європейська комісія зробила висновок, що Туреччина задовольняє політичним критеріям та рекомендувала розпочинати з Туреччиною переговори про приєднання. Рада ЄС погодилася з цим висновком і в 2005-му Туреччина розпочала переговори щодо приєднання. Ми зробили наше законодавство відповідним до міжнародних інструментів і стандартів, які були встановлені саме ухвалами Європейського суду з прав людини. Окрім адаптування законодавства в результаті ефективних і зрозумілих тренінгових програм, ми також здійснили значний поступ у конституційному та законодавчому вдосконаленні Туреччини. Я не кажу, що ми досягнули досконалості. Туреччина, як і інші країни, має багато недоліків. Але важливим є зберігати бажання продовжувати реформи і покращувати ситуацію. Туреччина 2001-го та 2007 років дуже різняться стосовно стандартів демократії. Стосовно відповідності сучасній демократії та нормам прав людини зараз ми є набагато кращою країною. Беручи до уваги такий аргумент, можна сподіватися, що тероризм також зменшиться і зникне. Очевидно, терористи не зацікавлені у зміцненні демократії чи прав людини. У європейських країнах очевидною є хвиля тероризму, незважаючи на те, що там існують високі стандарти демократії. Тероризм не завадить Туреччині й далі здійснювати реформи. Ми робитимемо це не тільки задля гармонізації стосовно Європейського Союзу чи виконання інших обов’язків, але задля того, щоб забезпечити нашим громадянам кращі стандарти життя. У Туреччині немає жодного регіону чи провінції, де проживають представники лише однієї етнічної групи. Серед них курди є найбільшою спільнотою. Та це не єдина група. Громадяни Туреччини курдського походження проживають на всій території нашої країни. Більшість населення південно-східної частини Туреччини є курдами. Та ми не повинні забувати, що кількість турецьких громадян курдського походження, що проживають у західних регіонах, є більшою, аніж кількість таких громадян у південно-східній частині Туреччини. Вони проживають на всій території країни. Вони ніколи не жили окремо. Прем’єр-міністр Ердоган сказав у Клубі національної преси у Вашингтоні, що з 340 депутатів від його партії у парламенті 75 є курдами. Наші громадяни курдського походження завжди займали важливі посади у політиці, економіці або культурі. Жодна етнічна група в Туреччині не є дискримінованою. Економічні проблеми, що існують у південно-східній частині Туреччини, зачіпають не лише курдів. Міжнародні організації, серед яких є Європейський Союз, Рада Європи та Європейський суд з прав людини, підтверджують, що наша країна здійснила величезний поступ у покращанні прав громадян різного етнічного походження.
— Але все-таки в засобах масової інформації стверджується, що майже 90% курдів хотіли би створити власну державу Курдистан. Чи можливою є поява такої країни у майбутньому?
— Це абсолютно невірне подання інформації. Це невірно. По-перше, у Туреччині проживає 70 млн. людей. Ми можемо приблизно підрахувати, що 15—20 млн. турецьких громадян мають курдське походження. Дехто може назвати інші цифри. Давайте поглянемо на результати останніх виборів до парламенту, що відбулися у липні цього року. Партія уряду знову отримала більшість у 47% голосів. Соціал- демократична республіканська народна партія отримала близько 20%. Партія національного руху — 15%. Це ясно свідчить про те, що переважна більшість населення проголосувала за ті партії, які виступають за єдність Туреччини і проти будь-яких ідей поділу чи відокремлення. Як я вже зазначав раніше, більшість населення південно-східної частини Туреччини мають курдське походження. Партія уряду, до якої належить прем’єр-міністр Ердоган, отримала близько 50—60 відсотків у цьому регіоні. Беручи до уваги ці факти, робити подібні висновки було би неправильно.
