Сьогодні МЗС України проводить нараду-семінар на тему координації дій органів виконавчої влади нашої держави у сфері зовнішніх зносин. У заході планують взяти участь понад 250 представників владних органів, починаючи з найвищого рівня виконавчої влади й до районних держадміністрацій. Відомо, що основною темою цьогорічної наради буде аналіз сучасного стану виконання органами державної влади чинного законодавства з питань координації зовнішніх зносин, а також можливі шляхи вдосконалення такої координації. Чи приносять подібні заходи користь, чи не проводяться вони заради чергової галочки? Якими є найбільш серйозні та поширені приклади порушень органами виконавчої влади вимог чинного законодавства у сфері координації зовнішніх зносин? Чи потрібні якісь заходи для удосконалення системи координації? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю заступника міністра закордонних справ у питаннях координації зовнішніх зносин Костянтина ЄЛІСЕЄВА.
— Я вважаю, що подібні заходи матимуть подвійну користь. По-перше, вони допомагатимуть владним структурам посилити взаємодію та забезпечити єдність і скоординованість політики України в контактах з іноземними партнерами. По-друге, дозволять наблизити нашу зовнішню політику до нагальних потреб внутрішньодержавного розвитку, передусім її економічної складової.
— Костянтине Петровичу, якою законодавчою базою регулюється координація дій у сфері зовнішніх зносин та як вона діє?
— Основи координуючої ролі МЗС України щодо реалізації державної політики у сфері зовнішніх зносин були закладені 1996 року Указом Президента № 841 та у 2002 році Указом Президента № 217, а обсяг повноважень МЗС у цій сфері доповнено ще одним указом від 22 серпня 2005 року. Хотів би коротко зупинитися на змісті цих указів.
По-перше. МЗС України — це центр координації заходів органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин. Відтак, обов’язкового погодження з МЗС потребують, серед іншого, візити керівників органів виконавчої влади України чи запрошення іноземних офіційних делегацій, проведення міжнародних консультацій та переговорів, пов’язаних із реалізацією державної політики України у сфері зовнішніх зносин.
По-друге. Виключно Президент України, прем’єр-міністр України та міністр закордонних справ України можуть виступати із заявами та коментарями з питань зовнішньої політики. Інші керівники та високі посадові особи органів виконавчої влади можуть виступати з такими заявами, коментарями та ініціативами виключно за відповідними дорученнями Президента України, прем’єр-міністра України і міністра закордонних справ України та згідно з повноваженнями, наданими їм у встановленому законодавством порядку.
По-третє. Звітування перед Президентом та МЗС України про здійснені заходи чи контакти є обов’язковим.
Відтак, посадові особи та органи виконавчої влади з питань, пов’язаних із реалізацією державної політики України у сфері зовнішніх зносин, зобов’язані інформувати МЗС про зміст своїх службових контактів з посадовими особами і органами виконавчої влади іноземних держав, офіційними особами та органами міжнародних організацій. Таке інформування здійснюється протягом десяти днів після проведення відповідних контактів, а у разі одержання особливо важливої інформації — невідкладно.
По-четверте. Директиви, вказівки та технічні завдання — важливий інструмент забезпечення єдності та скоординованості державної політики у сфері зовнішніх зносин. Позицій, погоджених у цих документах, потрібно неухильно дотримуватися і не відступати від них.
Незважаючи на чітко виписані в чинному законодавстві відповідні норми, існують непоодинокі випадки, коли державні посадовці різних рангів, ігноруючи укази Президента, робили суперечливі заяви щодо зовнішньополітичного курсу України. Це в жодному випадку не додавало авторитету нашій державі, а подекуди — й шкодило взаєминам України з іншими державами.
— Все це виглядає досить жорстко. Чи не означає це звуження повноважень інших органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин?
— Звичайно, ні. Йдеться лише про наведення елементарного порядку. Хотів би зазначити, що це не є примхою МЗС. Це є нормальною європейською практикою. Де ви бачили, щоб керівник галузевого міністерства чи відомства, наприклад, Франції робив неузгоджені коментарі чи, тим паче, імпровізував стосовно позиції держави з тієї чи іншої міжнародної проблематики? А у нас цей рецидив ще подекуди проявляється. Наприклад, керівник закордонної дипустанови провідної західної держави має право не допустити главу делегації на переговори з іноземним партнером, якщо той не має при собі затверджених директив чи вказівок.
Такий жорсткий контроль є важливою запорукою того, що домовленості, досягнуті в ході численних міжнародних контактів, будуть зафіксовані та втілені в життя. А національні інтереси країни будуть належним чином захищені. Дуже непроста та довготривала справа — здобути репутацію надійного та послідовного партнера. Проте надзвичайно легко поставити її під сумнів через різноголосся владних органів.
Наразі, для МЗС важливим викликом є перетворення кількісних показників закордонних візитів українських представників влади різного рівня на якісні результати. Так, наприклад, за підсумками минулого року до Брюсселя відбулося понад 130 візитів різного рівня.
— Якими залишаються найбільш серйозні та поширені приклади порушень органами виконавчої влади вимог чинного законодавства у сфері координації зовнішніх зносин?
— Під час наради особливу увагу центральних та місцевих органів виконавчої влади буде привернуто до типових фактів порушень вимог указів Президента щодо координуючої ролі МЗС, таких як:
— участь у міжнародних заходах без погодження з МЗС України;
— ігнорування правила щодо включення представників МЗС або закордонних дипломатичних установ України до складу офіційних делегацій для участі у міжнародних заходах;
— безпідставна відмова представникам дипустанов України за кордоном в участі у переговорах представників делегацій органів виконавчої влади;
— порушення термінів направлення технічних завдань для погодження з МЗС України;
— недотримання порядку звітування окремими органами виконавчої влади, які надсилають звіти лише Кабінету Міністрів України, не подаючи їх до МЗС, що є порушенням Указу Президента України №841/96;
— формальне ставлення до підготовки звітів, які не відображають результатів відряджень та не містять пропозицій з реалізації домовленостей;
— виголошення представниками органів виконавчої влади заяв і коментарів з питань зовнішньої політики України та ініціатив міжнародного характеру без відповідного погодження.
— Які шляхи удосконалення системи координації, на думку МЗС, є необхідними?
— З метою підвищення рівня координуючої діяльності МЗС у березні 2006 року в структурі міністерства створено новий підрозділ — управління взаємодії з державними органами та координації зовнішніх зносин. Цей підрозділ здійснює моніторинг та забезпечує належний контроль за виконанням указів Президента щодо координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин.
Важливу роль у питанні забезпечення координації на регіональному рівні відіграють представництва МЗС у регіонах України. На сьогодні вже функціонує п’ять таких представництв — у Львові, Ужгороді, Донецьку, Одесі та Сімферополі. На порядку денному — створення такого представництва в Харкові.
Рецепт забезпечення цілісності, системності та послідовності зовнішньої політики нашої держави є досить простим: неухильне виконання вищезгаданих указів Президента України. Це є запорукою зміцнення міжнародних позицій нашої держави та зміцнення її реноме як послідовного, надійного та передбачуваного партнера.
